Рішення

від 16.04.2013 по справі 922/921/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р.Справа № 922/921/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс", м. Олександрія до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крановий електропривід", м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представник позивача: не з"явився

Представник відповідача: Представник відповідача: Філатов П.А., дов. б/н від 01.02.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Торговий Дім "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ "Крановий електропривід" 12000,00 грн. основного боргу, 3600,00 грн. пені та 337,32 грн. 3% річних, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов"язань з оплати поставленого позивачем товару за договором №4712 від 01.02.12р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 3000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання 16.04.13р. не з"явився, у судовому засіданні 08.04.13р. підтримував позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Крім того, 16.04.13р. звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю з"явитися в судове засідання через проходження невідкладного та термінового обстеження у лікарні.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи виходячи з того, що позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Окрім того, неможливість участі представника позивача, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з перебуванням останнього на обстеженні в лікарні, не підтверджено належними та допустими доказами.

До того ж, розгляд справи вже відкладався за клопотанням представника позивача, а в даному судовому засіданні, з урахуванням встановленого статтею 69 ГПК України процесуального строку розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судових засіданнях та відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на ненадання позивачем, всупереч умов договору та статті 662 ЦК України, при поставці товару сертифікату якості або паспорту на товар, а тому відповідач вважає, що має право зупинити виконання обов»язку оплатити товар на підставі частини третьої статті 538 ЦК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.02.12р. між позивачем - Продавець та відповідачем - Покупець було укладено договір №4712, відповідно до умов якого позивач зобов»язався передати у власність відповідача товар, найменування, асортимент, комплектність та ціна якого вказуються у Специфікаціях, а відповідач прийняти його та сплатити його вартість.

Поставка товару здійснюється згідно умов Договору та Специфікацій, погоджених сторонами в окремому порядку. Строк поставки товару та його вартість встановлюється у Специфікації (п.2.1, 3.1 Договору).

На виконання умов договору Сторонами було складено Специфікацію №1, в якій погодджено перелік товару, що має бути поставлений позивачем: кабіна без електрообладнання для мостового електричного крану у кількості 1 шт., за ціною 40000,00 грн./шт. (з ПДВ). Поставка здійснюється протягом десяти робочих днів після отримання авансового платежу.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав своє зобов»язання з поставки відповідачеві товару - кабіни без електрообладнання для мостового електричного крану у кількості 1 шт., за ціною 40000,00 грн./шт. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №ТД-0000003 від 21.02.12р. (арк.с.15), довіреністю №44 від 17.02.12р. (арк..с.13-14) та не заперечувалося представником відповідача у судових засіданнях. Вказаний товар отримано відповідачем без жодних заперечень щодо якості та комплектності.

У пункті 2.3 Договору сторони погодили умови оплати поставленого товару наступним чином: 1-й платіж - 16000,00 грн. з ПДВ протягом трьох календарних днів після підписання договору; 24000,00 грн. з ПДВ протягом 30 календарних днів після поставки товару.

Як вказує позивач, відповідач виконав своє зобов»язання по оплаті поставленого товару лише частково та несвоєчасно, сплативши на користь позивача 02.02.12р. в якості авансового платежу 16000,00 грн., а також 11.05.12р. 12000,00 грн. Решта суми вартості поставленого товару у розмірі 12000,00 грн., станом на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідачем не сплачена.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.12р. - 05.09.12р. (арк..с.12).

Представник відповідача не заперечував проти недоплати ним на користь позивача 12000,00 грн. вартості товару.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ч.1 ст.712 ЦК України).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було встановлено судом, поставка відповідачеві товару була здійснена 17.02.12р., отже, у відповідності до Специфікації №1 до Договору, остаточний розрахунок за вказаний товар відповідач повинен був здійснити в строк до 19.02.12р.

Однак, станом на момент прийняття рішення у даній справі, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем в повному обсязі зобов»язання з оплати поставленого товару.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 12000,00 грн. у встановлений договором строк, або інших доказів, які б спростували її наявність, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача боргу за поставлений товар.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3600,00 грн. та 3% річних у розмірі 337,32грн. за неповну та несвоєчасну оплату поставленого товару.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до п.5.2 Договору, в разі несвоєчасного здійснення платежів, передбачених п.2.3 даного договору, Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від недоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (п.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Розрахунок пені та 3% річних перевірено судом та встановлено, що його виконано без урахування положень ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та п.6 ст.232 Господарського кодексу України, а саме розмір нарахованої позивачем пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ, а період її нарахування перевищує шість місяців.

Крім того, позивачем невірно визначено періоди нарахування пені і 3% річних з 18.03.12, в той час як прострочення оплати мало місце з 19.03.12р.

За результатами перевірки здійснених позивачем нарахувань, суд вважає вірним нарахуванням пені на суму 12000,00 грн. за період з 19.03.12р. по 19.09.12р., що складає 1442,95 грн., а розмір 3% річних на ту саму суму за період з 19.03.12р. по 22.02.13р., що складає 288,99 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання другим відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті поставленого позивачем товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про те, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов"язання, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1442,95 грн. та 3% річних у розмірі 288,99 грн. є правомірними та обгрунтованими.

Суд критично оцінює заперечення відповідача проти позову, мотивовані ненаданням позивачем, всупереч умов договору та статті 662 ЦК України, при поставці товару сертифікату якості або паспорту на товар, а отже й наявністю у нього права зупинити виконання обов»язку оплатити товар на підставі частини третьої статті 538 ЦК України.

Дійсно, згідно п.3.2 Договору, Постачальник надає Покупцю оригінали наступних товаросупроводжувальних документів: сертифікат якості та/або паспорт, які підтверджують гарантії якості та дотримання при виготовленні товару ГОСТов, ТУ та іншої нормативної документації; видаткову накладну та податкову накладну.

Такі умови договору кореспондуються з положеннями частини другої статті 662 ЦК України, згідно якої продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно п.4.3 Договору, приймання здійснюється за кількістю та якістю у відповідності з вимогами інструкцій, затверджених постановами Держарбітражу від 15.06.1965 року №П-6 та від 25.04.1966 року №П-7 зі змінами та доповненнями, а також державних стандартів та технічних умов, передбачених для даного виду товару.

Відповідно до п.11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. N П-7 (далі - Інструкція), одночасно із прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особливих умов, інших обов'язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).

Приймання продукції по якості і комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектності продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні (п.14 Інструкції).

За приписами ст..ст. 4-3, 32, 33 ГПК України, кожна сторона на засадах змагальності повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, всупереч наведених норм, відповідач, посилаючись на ненадання позивачем товаросупроводжувальних документів - сертифікату якості та/або паспорту, не надає доказів складання ним при прийомці товару акту про відсутність вказаних документів, як того вимагає Інструкція, тобто, належних доказів на підтвердження факту відсутності товаросупроводжувальних документів на поставлений позивачем товар та невиконання позивачем умов договору.

Крім того, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст..538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Приписи наведеної норми та аналіз правовідносин, що склалися між сторонами дають підстави дійти висновку, що оплата відповідачем поставленого товару не є зустрічним виконанням зобов»язання, яке може бути зупинено в разі ненадання постачальником документів на товар покупцеві.

Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, настають наслідки, передбачені ст. 666 ЦК. Так, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. У випадку, якщо приналежності чи документи не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Втім, як встановлено судом, відповідач не звертався до позивача з вимогою про надання відповідних документів, від договору не відмовлявся, отриманий товар позивачеві не повертав.

У судовому засіданні 08.04.13р. представник відповідача зазначав, що претензій щодо якості поставленого товару він не має.

Таким чином, заперечення відповідача проти позову є безпідставними, необгрунтованими та не можуть бути підставою для відмови в задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним.

Згідно ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі (п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13р.).

Надані позивачем договір про надання правової допомоги від 08.06.11р. з додатковою угодою №6 від 23.10.12р. до нього, укладеного з ФОП Вороніним В.О., а також платіжне доручення №381 від 03.12.12р. про сплату ФОП Вороніну В.О. 3000,00 грн., не можуть вважатися такими доказами, оскільки відсутні докази того, що дана особа є адвокатом у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - свідоцтво адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням.

З огляду на наведене, суд відмовляє в покладенні на відповідача 3000,00 грн. витрат по оплаті юридичних послуг.

Згідно ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 530, 525-526, 626, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крановий електропривід" (61166, м.Харків, пр-т.Леніна,40, к.427, код 320310071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олександрійська фірма "Віра-сервіс" (28000, Кіровоградська область, м.Олександрія, вул.Паризької комуни, 1, код 37668091) 12000,00 грн. основного боргу, 1442,95 грн. пені, 3% річних у розмірі 288,99 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.04.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.