Рішення

від 13.05.2013 по справі 925/387/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року Справа № 925/387/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Лапський І.О. - директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за

позовом Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра"

до Приватного підприємства "Галлат"

про стягнення 22 560,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги із перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні в сумі 22 560,26 грн. на підставі умов договору між сторонами № ГТ-В 02/12 від 19 січня 2012 року із нарахованими пенею та 3% річних. В жодне судове засідання представник позивача не з'явився, однак направленими суду клопотаннями просив розгляд справи провести без своєї участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, що з ним не розрахувався його замовник, на користь якого було здійснено перевезення вантажу, а тому він не вважає себе зобов'язаним по оплаті послуг на користь позивача по справі.

Заслухавши доводи та пояснення представника відповідача, надані ним в ході розгляду справи, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

19 січня 2012 року між сторонами по справі було укладено договір № ГТ-В 02/12 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (а.с. 11), у відповідності до якого позивач, як перевізник, зобов'язався надавати відповідачу, як замовнику, послуги із доставки вантажів автотранспортом по території та за межами території України. Перевезення вантажів здійснюється на підставі транспортного замовлення з усіма необхідними для перевезення відомостями, зміни до яких можуть бути внесені лише за письмовою згодою сторін. Замовлення на перевезення подається не пізніше як за три дні до бажаної дати перевезення (п. 2.1. договору).

Супроводжувальні документи на вантаж оформляє відповідач по справі. Він же організовує вантажно-розвантажувальні роботи по вантажу, митне оформлення документів (п. 2.1.4).

Вартість послуг перевезення визначається у транспортному замовленні, а їх оплата здійснюється впродовж 5 календарних днів на підставі оригіналу акту виконаних робіт, оригіналів товарно-транспортних накладних та виставленого оригіналу рахунку перевізника (п. 4.2.).

За доводами позивача, на виконання умов договору перевезення від 19.01.2012 року відповідач оформив транспортне замовлення на перевезення вантажу № 17 від 30.11.2012 року ( а.с. 16), за умовами якого слід перевезти вантаж - сир до 10 тон за маршрутом Болгарія -Бровари (Україна) до 06-07.12.2012 року. Доказів про внесення змін до даного замовлення за згодою сторін, сторонами у справу не надано.

Позивач вказує, що замовлення ним було виконано, товар доставлено з Болгарії до України, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною та супровідним документом на вантаж ( а.с. 17-18).

За доводами позивача, він направив відповідачу для оплати рахунок-фактуру № 1391 від 06.12.2012 року на суму 21 808,92 грн.

Також сторонами було складено акт прийому-здачі виконаних робіт № ОУ-1391 від 19.12.12 року ( а.с. 16).

У відповідності до письмових пояснень позивача, акт прийому-здачі виконаних робіт передавався між сторонами електронним зв'язком, скріплювався печаткою однієї із сторін та направлявся для проставлення печатки другою стороною.

У відповідності до ст. 181 ГК України, господарський договір, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своїм юридичним змістом угода від 19.01.2012 року між сторонами є договором перевезення, який відповідає положенням ст. 908,909 ЦК України, у відповідності до положень яких перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Позивач вказує, що з приводу якості наданих послуг перевезення між сторонами спору немає, послуги перевезення вантажу позивачем належним чином надавалися та приймалися відповідачем. Відповідач не подав суду доказів про протилежне.

У відповідності до розділу 4 договору між сторонами, відповідач повинен провести розрахунки із позивачем впродовж 5 календарних днів на підставі оригіналів акту виконаних робіт, ТТН та оригіналу рахунку перевізника.

Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що він не підписував своє замовлення на перевезення вантажу та акт прийому-здачі виконаних робіт (а.с. 15-16) лише тому, що у позивача відсутні оригінали цих документів.

За умовами п. 1.3. договору між сторонами, сторони визнають юридичну силу транспортного замовлення на перевезення, переданого шляхом факсимільного зв'язку. Також згідно п.2.2.7 договору вважається, що позивач виконав свої обов'язки із перевезення вантажу належним чином з моменту передання вантажу вантажоодержувачу і отримання свого екземпляру товарно-транспортної накладної без зауважень вантажоотримувача.

Відповідач по справі не надав суду доказів того, що до часу подання позову, між ним та позивачем виник спір щодо виконання договору перевезення ( втрати вантажу чи інших недоліків перевезення). Крім того, відповідач в запереченнях проти позову згадував про існування спору між ним та підприємством, на користь якого здійснювалося перевезення вантажу з приводу сплати коштів за перевезення (ТОВ "Євро Чіз Україна"), що доводить виконання позивачем у справі власного обов'язку із перевезення належним чином.

З урахуванням цих обставин у суду немає підстав сумніватися у особистому підписанні відповідачем по справі транспортного замовлення на перевезення вантажу № 17 від 30.11.2012 року та акту № ОУ-1391 прийому-здачі виконаних робіт від 19.12.2012 року.

Суд відхилив клопотання відповідача від 13.05.2013 року про виклик у засідання в якості свідка водія, що здійснював перевезення вантажу, який може засвідчити передачу кошів в сумі 900 Євро від власника товару ТОВ "Євро Чіз Україна" на користь позивача по справі в якості оплати фрахту по маршруту здійснення перевезення вантажу. Чинний ГПК України не передбачає залучення до господарського процесу свідків, а належним доказом перерахування коштів і проведення відповідачем із позивачем розрахунків є письмові докази із вказівкою призначення платежу та посиланням на договір між сторонами від 19.01.2012 року, яких у справу не подано.

Зобов'язання, у відповідності зі ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України, повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З урахуванням того, що сторонами було підписано акт № ОУ-1391 прийому-здачі виконаних робіт 19.12.2012 року на 21 808,92 грн., то п'ятиденний термін оплати після складення акту для відповідача вже є таким, що настав. Заперечень проти неотримання рахунку на сплату чи непоінформованості про суму платежу відповідач суду не надав.

Позивач просить стягнути із відповідача 21 808,92 грн. боргу за надані послуги із перевезення вантажу.

У відповідності до ст. 257,258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу.

У відповідності до Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" на запитання чи співвідносяться ЦК України та ГК України як загальний та спеціальний закони? Норми якого кодексу підлягають переважному застосуванню ? було надано таку відповідь: спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання.

На підставі викладеного, суд вважає, що до правовідносин сторін підлягає до застосування (спеціальна) норма про строк позовної давності -- ч. 5 ст. 315 ГК України про те, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк, а не (загальна) -- про річний строк позовної давності за правилами п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Строк позовної давності для пред'явлення даного позову позивачем дотриманий.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів проведення розрахунку за основним боргом, строк виконання якого настав, то до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 21 808,92 грн. вартості послуг перевезення.

Позивач також просить стягнути з відповідача 125,47 грн. як 3% річних за порушення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України та 625,67 грн. пені.

Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не передбачено договором сторін.

Суд погоджується із тим, що позивач розраховує період нарахування 3% річних через 5 днів після підписання сторонами акту № ОУ-1391 прийому-здачі виконаних робіт 19.12.2012 року на 21 808,92 грн., складення якого є підставою для оплати наданих позивачем відповідачу послуг.

За період з 26.12.2012 року по 05.03.2013 року 3% річних із суми боргу в розмірі 21 808,92 грн. становить 125,47 грн. Розрахунок позивачем зроблено вірно (а.с. 9).

У відповідності до п. 4.3. договору між сторонами, у випадку прострочення оплати рахунків, перевізника, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

У відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня встановлюється сторонами у договорі, але при сплаті пені її розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, тому позивач правильно обмежив нарахування пені подвійною обліковою ставкою.

Враховуючи пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить 1 рік (пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України).

За належним розрахунком пені за період 26.12.2012 року по 05.03.2013 року позивач має право на стягнення 627,38 грн. Оскільки позивач свої вимоги у цій частині не змінив, то суд погоджується із розрахунками позивача і до стягнення з відповідача належить 625,67 грн. пені (а.с. 9).

На підставі викладеного, суд констатує, що позивач довів наявність порушеного права в частині не проведення оплати відповідачем за надані йому послуги з перевезення вантажів, нарахування санкцій за порушення грошового зобов'язання, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить 21 808,92 грн. основного боргу за надані послуги перевезення вантажу, 125,47 грн. як 3% річних та 625,67 грн. пені.

Відповідач не надав суду доказів, які б звільняли його від виконання зобов'язання за позовними вимогами на користь позивача. Доводи про те, що з відповідачем не розрахувався власник перевезеного вантажу не є підставою для не стягнення боргу відповідача на користь позивача за укладеним між сторонами договором від 19.01.2012 року, який позивачем виконано належним чином.

За умовами вказаного договору, виконання зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті наданої послуги перевезення вантажу не ставилося у залежність від попереднього перерахування коштів відповідачу з боку власника перевезеного вантажу.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід також стягнути і 1 720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Галлат" ідентифікаційний код 36037407, м. Черкаси пров. Коцюбинського, 11/1 кв. 87 на користь Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" ідентифікаційний код 20842675 м. Львів, вул. Збиральна, 7 -- 21 808,92 грн. основного боргу за надані послуги перевезення вантажу, 125,47 грн. як 3% річних, 625,67 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських