Постанова

від 26.04.2013 по справі 804/5239/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 р. Справа № 804/5239/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І. О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Закритого акціонерного товариства «Вільногірський завод будівельних матеріалів » про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ :

12.04.2013 року Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства «Вільногірський завод будівельних матеріалів», в якому просить стягнути кошти платника податків Закритого акціонерного товариства «Вільногірський завод будівельних матеріалів» з рахунків в обслуговуючих банках на суму податкового боргу 10583,66 грн. та готівкові кошти, що належать Закритому акціонерному товариству «Вільногірський завод будівельних матеріалів».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Закрите акціонерне товариство «Вільногірський завод будівельних матеріалів», має податковий борг по орендній платі за землю, який на момент розгляду справи не погашений.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заперечень проти позову не надав.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Вільногірський завод будівельних матеріалів», зареєстроване виконавчим комітетом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області 02.10.2000 року, та перебуває на податковому обліку у Верхньодніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 269, 270 Податкового кодексу України (далі -ПК України), платниками податку за землю, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі; об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно п.287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю, є календарний рік.

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб), самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації, звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 26.12.2012 року подано до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (№ 4798), в якій відповідач самостійно визначив зобов'язання зі сплати земельного податку, в розмірі 74819, 95 грн., зі сплатою частками в розмірі 7148,40 грн. щомісячно та за грудень, в розмірі 3335,92 грн.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України, податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно з наданих розрахунків, заборгованість виникла з грудня 2012 року, у зв'язку з несвоєчасною сплатою вказаних сум.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не було сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання зі сплати орендної плати за землю, на суми 3335, 97 грн., згідно декларації 4798 від 26.12.2012 року, пеня 25,31 грн., 7148,35 грн. згідно декларації 4798 від 26.12.2012 року та пеня 74,03 грн. З урахуванням чого, податковий борг збільшився станом на момент розгляду справи становить 10583,66 грн.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.4 статті 59 ПК України, передбачено, що податкова вимога надсилається, також, платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, позивачем 03.12.2012 року було направлено податкову вимогу № 3 на суму 7148,40 грн., яка була направлена поштою, проте до податкового органу повернувся конверт з відміткою поштового відділення про причину невручення адресату.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, у зв'язку із непогашенням податкових зобов'язань, за відповідачем рахується податковий борг на суму 10583,66 грн., який на час розгляду справи не погашений.

Згідно до ст. 67 Конституції України , кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Що стосується позовних вимог, в частині надання позивачу дозволу на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить Закритому акціонерному товариству «Вільногірський завод будівельних матеріалів» , суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, виходячи з наступного.

З аналізу норм п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, вбачається, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є грошові кошти, які перебувають на розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, а у разі їх недостатності - майно платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, стягнення податкового боргу платника податків за рахунок готівкових коштів, які перебувають на розрахункових рахунках у банках, обслуговуючих такого платника, здійснюється податковим органом за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Стягнення податкового боргу платника податків за рахунок майна такого платника, що перебуває у податковій заставі, здійснюється податковим органом на підставі рішення суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, у разі недостатності грошових коштів на розрахункових рахунках, що обслуговують платника податків, орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Зазначені дії податкового органу є послідовними, та вживаються органами державної податкової служби в порядку черговості, встановленій законом.

Стягнення податкового боргу платника податків за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, є окремим заходом погашення податкового боргу платника податків.

Водночас, стягнення податкового боргу платника податків за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, має механізм реалізації, що є аналогічним стягненню податкового боргу платника податків за рахунок майна такого платника, що перебуває у податковій заставі, та, відповідно, має бути застосований за умови недостатності грошових коштів на розрахункових рахунках платника податків для погашення усієї суми податкового боргу.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 69, 70, 71, 86, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Закритого акціонерного товариства «Вільногірський завод будівельних матеріалів» про стягнення коштів за податковим боргом - задовольнити частково.

Стягнути кошти платника податків Закритого акціонерного товариства «Вільногірський завод будівельних матеріалів» з рахунків в обслуговуючих банках, на суму податкового боргу 10 583,66 грн. (десять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 66 коп.) код ЄДРПОУ 31190452, адреса: 51700 Дніпропетровська область. м. Вільногірськ, вул. Цегельна, 2, на користь держави.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили 26.04.13 Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька