Рішення

від 26.04.2013 по справі 179/382/13-ц

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 179/382/13-ц

провадження № 2/179/241/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2013 р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Солодовій І.М.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи - Магдалинівська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Магдалинівського районного управління юстиції, Відділ Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2013 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи - Магдалинівська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Магдалинівського районного управління юстиції про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 26.03.2013 року залучено до участі у розгляді цивільної справи, як третю особу - Відділ Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області.

Представником позивача 26.03.2013 року надано до суду уточнену позовну заяву із посиланням на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача - ОСОБА_5, у зв'язку із чим відкрилася спадщина після померлого.

До складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 входило: домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 5,56 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

17 грудня 2003 року державним нотаріусом Магдалинівської ДНК було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на все зазначене майно видано на ім'я - ОСОБА_2 та на неї зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 заповіту не складав, право на спадкування виникає у його спадкоємців за законом.

Спадкоємцями першої черги на момент смерті ОСОБА_5 були дві особи: позивач і відповідач - дружина спадкодавця, і кожній із них при спадкоємстві за законом повинна належати ? частка спадкового майна, про що зазначено в уточненій позовній заяві.

Крім того, представник позивача вказує на те, що ОСОБА_4 з 1996 року постійно мешкає у державі Ізраїль зі своєю сім'єю. Протягом всього часу з 1996 року по 2012 рік вона писала листи своєму батькові, але не отримувала відповіді на них. Приїхати до України не мала можливості, оскільки займалася вихованням дітей.

У 2012 році позивача розшукали її родичі і повідомили, що її батько помер у 2003 році, а після його смерті його дружина - ОСОБА_2 сказала родичам батька, що його донька померла і шукати її не треба (зі слів позивача).

У червні 2012 році позивач виїжджала з держави Ізраїль на період з 10.06.2012 року по 19.06.2012 року. В цей час позивач знаходилася в Україні, спілкувалася з відповідачем, яка як стало відомо позивачеві прийняла спадщину, намагалася отримати від неї згоду на прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_5, чи деяких речей на згадку про батька вже після закінчення передбаченого законодавством шестимісячного строку, але отримала відмову.

Таким чином, у позивача немає іншої можливості для прийняття спадщини, окрім як звернутися до суду для продовження строку для прийняття спадщини.

Оскільки позивач дізналася про смерть батька тільки у 2012 році, протягом часу з 1996 року по сьогоднішній день постійно проживає у державі Ізраїль, за вказаний період приїжджала тільки на 10 днів, і протягом всього часу безрезультатно намагалася досягти домовленості з відповідачем і отримати згоду на прийняття спадщини, від спадщини не відмовляється, недостатньо обізнана в порядку спадкування, оскільки є громадянином іншої держави, вважає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

Представник позивача вважає, що немає перешкод для набуття позивачем права власності на спадкове майно, тому вона вимушена звертатися до суду і просить суд: продовжити строк для прийняття спадщини; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Магдалинівської ДНК 17 грудня 2003 року серії ВВА № 221089 на ім'я ОСОБА_2, яке зареєстроване в реєстрі за № 2160, скасувавши державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 5,56 га; визнати за нею право власності на ? частину домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 5,56 га по праву спадкування за законом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, зазначивши, що позивачеві не було відомо місце відкриття спадщини та місце проживання її батьків, однак факт приїзду позивача в Україну та оформлення нею відповідного доручення на ім'я представника позивача свідчить про те, що позивачеві ніщо не перешкоджало зверненню до нотаріальної контори, не дивлячись на оформлення спадкових прав іншими особами.

Раніше в судовому засіданні позивач пояснила, що все життя намагалася відшукати батька, спілкуватися з ним, однак через віддаленість не мала такої змоги. Однак у позовних вимогах позивач зазначила про те, що їй не було відомо місце знаходження та проживання її батька. Від родинних стосунків із своєю матір'ю - ОСОБА_2 позивач відмовилася, про що в судовому засіданні надала відповідні пояснення, зазначивши про те, що не вважає її своєю матір'ю.

Крім того позивач пояснила, що розшукувала своїх батьків та не заперечувала той факт, що з моменту її виїзду за кордон до теперішнього часу місце проживання її батьків не змінилося.

Відповідач в судовому засіданні заперечила проти позову, пояснила, що народила позивача, є її матір'ю, однак через те, що позивач не бажала проживати на території України та спілкуватися з батьками, тому знайшла таку змогу виїхати закордон. Останнім часом позивач взагалі не спілкувалася з родичами та батьками, про що свідчить відсутність інформації про її місцезнаходження.

Відповідач зазначила, що відповідач разом з її покійним чоловіком (батьком позивача) вони надали свою згоду, щоб їхня донька покинула територію України та проживала за її бажанням в Ізраїлі. На протязі всього часу позивач не спілкувалася з батьками про своє місце проживання не повідомляла. Однак коли помер ОСОБА_5, відповідач надсилала лист на останню відому їй адресу проживання позивача за кордоном, але відповіді не отримувала. Відповідач в судовому засіданні просила звернути увагу на неправдиву інформацію, яку вказує позивач та прохала врахувати ту підставу, що вона дійсно є матір'ю позивача, народила та виховувала її постійно.

Представник відповідача заперечив проти позову, зазначивши, що позивач не є належною стороною по справі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, як громадянці ОСОБА_4, оскільки на сьогоднішній день вона є громадянкою Ізраїль, і згідно паспортних даних це є особа - ОСОБА_4 ОСОБА_4 (а. с. 18, 83, 84). Щодо пропуску строку для прийняття спадщини, представник відповідача просив врахувати, те що позивач перебувала на території України десять днів у червні 2012 року та посвідчувала довіреність ще у жовтні 2012 року, однак з метою оформлення спадкових прав вона звернулася в нотаріальну контору тільки у квітні 2013 року, коли справа вже розглядалася в суді за її позовом.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяви, в яких прохали розглянути справу без їхньої участі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1, виданого Пунктом РАЦС при 36 управлінні коменданта гарнізону Радянських військ, актовий запис № 444, її батьком є ОСОБА_5 (а. с. 15-17).

У відповідності до ст. 525 ЦК України (1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, актовий запис № 12 (а. с. 12).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 529 ЦК України (1963 р.), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи № 473/03, із заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 звернулася його дружина - ОСОБА_2 (а. с. 52).

Відповідно до ст. 561 ЦК України (1963 року) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.

17 грудня 2003 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину № 2160, на спадкове майно після смерті ОСОБА_5, яке складається із житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 55600 кв. м., що знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 13.02.2001 року (а. с. 61).

Житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я - ОСОБА_2 - 14.01.2004 року (а. с. 64).

Земельна ділянка розміром 55600 кв. м., що знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_5 зареєстрована 14.12.2004 року на ім'я - ОСОБА_2 (а. с. 131-135).

У відповідності до ст. 549 ЦК України (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно ст. 553 ЦК України (1963 року), вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Після смерті ОСОБА_5 позивач не вступала в управління або володіння спадковим майном, до нотаріальної контори за оформленням спадщини не зверталася, звернувшись лише під час розгляду справи судом - 11.04.2013 року, отримавши лист-відмову нотаріуса щодо неможливості оформлення спадкових прав у зв'язку із пропуском терміну для прийняття спадщини (а. с. 120), який не оформлений належним чином, у відповідності до ст. 49 Закону України Про нотаріат . Однак позивач достовірно знала про час відкриття спадщини та про наявність майна у померлого, оскільки перебувала на території України у період з 10.06.2012 року по 19.06.2012 року, про що свідчить свідоцтво про з'ясування даних стосовно особи, що здійснює поїздку за кордон (а. с. 18) та підтверджується поясненнями сторін.

Представник позивача, отримавши довіреність 22.10.2012 року (а. с. 28) до нотаріальної контори в інтересах ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини не зверталася. Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи, поясненнями позивача та представника позивача наданими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 550 ЦК України (1963 України), строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не надано доказів того, що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин. Пояснення позивача щодо недостатньої обізнаності щодо порядку спадкування, значної віддаленості місця проживання та наявність неповнолітніх дітей, що перешкоджало своєчасному зверненню до нотаріальної контори є необґрунтованим. Позивач достовірно знала про час та місце відкриття спадщини, наявність спадкового майна у спадкодавця, оскільки ОСОБА_5 не змінював свого місця проживання із часу виїзду позивача за кордон по день смерті.

У 1995 році позивач приїздила до с. Малоандріївка Магдалинівського району Дніпропетровської області для надання згоди батьками для її виїзду за кордон, про що вона пояснила в судовому засіданні. Із моменту смерті батька позивача - ОСОБА_5 минув тривалий час, а саме 10 років, відповідач постійно проживала із спадкодавцем по день його смерті (а. с. 54), прийняла спадщину у відповідності до вимог Закону. Позивач перебувала на території України у період з 10.06.2012 року по 19.06.2012 року, однак ніяких дій позивач щодо прийняття спадщини протягом десяти місяців не вчиняла, що відповідно до законодавства вважається відмовою від спадщини.

За вказаних обставин суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 529, 549, 550, 553, 561 ЦК України (1963 року), суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи - Магдалинівська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Магдалинівського районного управління юстиції, Відділ Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук