Рішення

від 07.05.2013 по справі 911/1068/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2013 р. Справа № 911/1068/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС Маккензі-Україна",

03680, м. Київ, вул. М. Грінченко, 2/1, Бізнес-парк «Протасів»

до Приватної фірми "РУНА",

07431, Київська обл., Броварський р-н, с. Бобрик, вул. Ватутіна, 8

02156, м. Київ, а/с № 85 Васильконов В.О.

про стягнення 179 683,31 грн.

за участю представників:

позивача - Ткач В.Д. (довіреність від 05.12.2012 № б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС Маккензі-Україна" (далі - позивач) до Приватної фірми "РУНА" (далі - відповідач) про стягнення 180 683,31 грн., з яких: 174 096,00 грн. - основний борг, 1 059,50 грн. - 3% річних та 5 527,81 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 03.02.2012 № 030212К.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2013 порушено провадження у справі.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10006 від 18.04.2013) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу, що підтверджується банківською довідкою від 15.04.2013 № 301.5-11/7683 на суму 1 000,00 грн.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 179 683,31 грн., з яких: 173 096,00 грн. - основний борг, 1 059,50 грн. - 3% річних та 5 527,81 грн. - пеня, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

У судове засідання 18.04.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.04.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 07.05.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10367 від 23.04.2013) позивачем подано додаткові документи до матеріалів справи, у тому числі, виписки з банківського рахунку позивача, з відомостями про часткову сплату відповідачем коштів за спірним договором у розмірі 1 000,00 грн.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10735 від 30.04.2013) позивачем подано додаткові документи до матеріалів справи, у тому числі, платіжне доручення від 19.04.2013 № 1498 про часткову сплату відповідачем коштів за спірним договором у розмірі 1 000,00 грн.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10864 від 07.05.2013) позивачем подано додаткові документи до матеріалів справи, у тому числі, виписки з банківського рахунку позивача, з відомостями про часткову сплату відповідачем 19.04.2013 коштів за спірним договором у розмірі 1 000,00 грн.

У судовому засіданні 07.05.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач відзив на позов не подав, позовні вимоги та надані позивачем докази не спростував, у судові засідання представника не направив.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.05.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС Маккензі-Україна" (далі - експедитор) та Приватною фірмою "РУНА" (далі - клієнт) укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 03.02.2012 № 030212К (далі - Договір), за умовами якого експедитор взяв на себе зобов'язання за плату та за рахунок клієнта надати клієнту комплекс транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів клієнта морським та автомобільним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу клієнта (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, умови надання послуг, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, погоджуються сторонами в заявках, які є невід'ємними частинами Договору.

Сума договору зазначається в заявках (пункт 3.1. Договору). Порядок розрахунків, форма, терміни і сума фрахту узгоджується між сторонами в заявці (пункт 3.2. Договору).

Оплата за виконані послуги і додаткові витрати в процесі виконання послуг здійснюється без урахування взаємних претензій протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання клієнтом копій транспортних документів, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт (пункт 3.4. Договору).

Відповідно до пункту 3.5. Договору, якщо відправлений експедитором акт наданих послуг не підписаний і письмово не заперечений клієнтом протягом 5 календарних днів з моменту отримання, він вважається прийнятий ним без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

У пункті 7.1. Договору погоджено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання і є чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги, а відповідач вказані послуги прийняв на загальну суму 194 096,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 20.11.2012 № ОУ-0004125 на суму 31 418,05 грн., від 04.12.2012 № ОУ-0004334 на суму 32 230,46 грн., від 11.12.2012 № ОУ-0004422 на суму 32 181,22 грн., від 10.01.2013 № ОУ-0000072 на суму 32 246,19 грн., від 14.01.2013 № ОУ-0000087 на суму 32 678,51 грн., від 17.01.2013 № ОУ-0000113 на суму 33 341,60 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток. До матеріалів справи долучені копії вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних як доказів надання позивачем послуг відповідачеві, податкові накладні та рахунки позивача, що складені ним у відповідності до пункту 3.4. Договору.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив послуги, що отримані ним за Договором, на загальну суму 20 000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 15.04.2013 № 301.5-11/7683, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі статті 32 Господарського процесуального кодексу України, при з'ясуванні обставин справи, судом враховано письмові пояснення уповноваженого представника позивача про відсутність між сторонами інших правовідносин, крім тих, що виникли на підставі Договору, стягнення заборгованості за яким є предметом позову в даній справі, що не заперечене відповідачем.

Також, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 10006 від 18.04.2013), у зв'язку з частковою сплатою відповідачем під час розгляду справи заборгованості в розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською довідкою від 15.04.2013 № 301.5-11/7683.

У зв'язку з відповідністю вимогам частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що заяву підписано уповноваженим на те представником позивача, вказане зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, у даному провадженні розглядаються остаточні позовні вимоги про стягнення з відповідача 179 683,31 грн. заборгованості, з яких: 173 096,00 грн. - основний борг, 1 059,50 грн. - 3% річних та 5 527,81 грн. - пеня, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Крім того, відповідно до вищевказаної банківської довідки від 15.04.2013 № 301.5-11/7683, судом встановлено, що відповідач сплатив кошти за Договором у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується ще й поданими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 19.04.2013 № 1497 та № 1498, після порушення провадження у справі ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2013.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена сума боргу в розмірі 2 000,00 грн., то провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: товарно-транспортні накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) - у якості письмових доказів надання послуг та прийняття їх уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 15.04.2013 № 301.5-11/7683 - у якості письмового доказу для встановлення сум, що перераховані відповідачем за Договором, а, відтак, розміру заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 11.04.2013, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 11.04.2013 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

Інших доказів збільшення грошових зобов'язань відповідача або перерахування коштів, що ним здійснено, суду не надано. Перерахування коштів, що вказані у довідці банківської установи від 15.04.2013 № 301.5-11/7683, саме за спірним зобов'язанням відповідача, судом встановлено, з огляду на призначення платежів, що в ній зазначені та відсутності доказів наявності інших грошових зобов'язань відповідача перед позивачем.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 171 096,00 грн. - різниця між загальною вартістю наданих послуг (194 096,00 грн.) та перерахованими коштами (23 000,00 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Стаття 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлює, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначених у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі виконання митних формальностей тощо.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи письмові докази та положення укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 173 096,00 грн. боргу з оплати наданих послуг підлягає частковому задоволенню у розмірі 171 096,00 грн., яка є доведеною та обґрунтованою.

Крім того, позивач на підставі пункту 4.9. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, яка за розрахунком позивача складає 5 527,81 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 5 527,81 грн. відповідає вимогам законодавства, умовам Договору та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 059,50 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 1 059,50 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, приписами частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, що мало місце в даній справі на суму 1 000,00 грн.

Проте, частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 27.03.2013 № 7238 у розмірі 20,00 грн., що пов'язаний зі зменшенням розміру позовних вимог, покладається судом на відповідача, оскільки зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковою сплатою боргу після порушення провадження у справі.

Припинення провадження у справі у випадках, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не віднесено статтею 7 Закону України "Про судовий збір" до підстав повернення сплаченої суми судового збору.

Однак, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, у частині, в якій позов припинений у зв'язку з частковою сплатою відповідачем, після порушення провадження у справі, основного боргу у розмірі 2 000,00 грн., покладається судом на відповідача, відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування решти судового збору, сплаченого позивачем, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

При вирішенні питання розподілу господарських витрат, судом враховано правові позиції, що викладені в підпункті 4.7. пункту 4. та підпункті 5.1. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми "РУНА" (07431, Київська обл., Броварський р-н, с. Бобрик, вул. Ватутіна, 8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19403829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС Маккензі-Україна" (03680, м. Київ, вул. М. Грінченко, 2/1, Бізнес-парк «Протасів», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33835710) 171 096 (сто сімдесят одна тисяча дев'яносто шість) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 059 (одна тисяча п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. 3% річних, 5 527 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 81 коп. пені та 3 613 (три тисячі шістсот тринадцять) грн. 67 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2 000,00 грн. основної заборгованості припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 13.05.2013.

Суддя С.О. Саванчук