Постанова

від 15.04.2013 по справі 808/1688/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року (12 год.53 хв.)Справа № 808/1688/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренко М.С.,

при секретарі судового засідання Кретові К.С.,

за участю представників:

позивача - Семенова М.В.,

відповідача - Клименко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Приватного малого підприємства «Глава»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Державної податкової служби

про: скасування податкових повідомлень - рішень №0002032211 та №0002022211 від 25.09.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного малого підприємства «Глава»( далі - позивача або ПМП «Глава» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби ( далі - відповідач або ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ДПС), в якій позивач просить скасувати податкові повідомлення - рішення №0002032211 та №0002022211 від 25.09.2012 року.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи судом установлені наступні обставини.

12.09.2012р. фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПМП «Глава» з питань дотримання податкового та іншого законодавства при правових відносинах із суб'єктом господарської діяльності - приватним підприємством «Спецстанкострой».

За результатами перевірки складено Акт № 47/16-3/20482343 від 12.09.2012р.

В акті перевірки зазначені наступні порушення, а саме:

-п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.3.1 ст. 3, п.10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) занижено об'єкт оподаткування, внаслідок чого відбулось заниження податку на прибуток на загальну суму 86 712 грн у т.ч. за IV квартал 2010р. на суму 54 925 грн., та за 2011р. на суму 31 787 грн.;

-п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями) занижено податок на додану вартість за період 2010р. (жовтень, грудень) на загальну суму ПДВ 43 939 грн., у т.ч. по періодам: - жовтень 2010р. на суму 10 861 грн, грудень 2010р. на суму 33 078,48 грн, та в порушення абз. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-УІ (зі змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість за січень 2011р. на загальну суму ПДВ 25 430 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення - рішення №0002022211 від 25.09.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 69 369 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 10 985,75 грн. та податкове повідомлення - рішення №0002032211 від 25.09.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 86 712 грн. та штрафні (фінансові) санкції 13 732,25 грн. Податкові повідомлення-рішення позивачем отримано 09.10.2012року.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржено до ДПС в Запорізькій області ДПС та ДПС України. Рішенням ДПС в Запорізькій області ДПС від 14.12.12 року та рішенням ДПС України від 21.01.2013 року у задоволенні скарг платника податків було відмовлено. Рішення ДПС України про результати розгляду скарги отримано платником податків поштою 28.01.2013 року.

З висновками податківців, викладеними в акті перевірки, та, відповідно, з податковими повідомленнями-рішеннями №0002032211 та №0002022211 від 25.09.2012 року ПМП фірма «Глава» не згодне та вважає, що вони підлягають скасуванню в зв'язку з чим звернулось до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ДПС в своєму акті перевірки зазначає, що ПМП фірма «Глава» у перевіряємий період уклало нікчемні правочини з ПП «Спецстанкострой», без мети настання реальних наслідків, а саме договір №011010 від 01.10.2010 року, відповідно до якого ПП «Спецстанкострой» здійснювало поставки ТМЦ для ПМП фірма «Глава», та договір №011011 від 01.10.2010 року, відповідно до якого ПП «Спецстанкострой» надавало ПМП фірма «Глава» послуги з обробки та модернізації деталей та механізмів.

Вказані висновки відповідач обґрунтовує тим, що згідно постанови Самарського районного суду м.Дніпропетровськ від 05.08.2011 року у кримінальній справі №1-301/11 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст.205 КК України встановлено, що ПП «Спецстанкострой» є фіктивним та було створено з метою прикриття незаконної діяльності.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача оскільки, вказані обставини не можуть бути обґрунтуванням для висновку про нікчемність правочинів, укладених між ПМП фірма «Глава» та ПП «Спецстанкострой».

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. ... особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ... волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ... правочин має вчинятися у формі, встановленій законом ...правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України (1) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ... (2) Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Стаття 234 ЦК України зазначає, що фіктивний правочин визнається недійсним за рішенням суду.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Усі правочини, що мали місце між ПМП фірма «Глава» та ПП «Спецстанкострой» мали на меті настання певних наслідків придбання ТМЦ та надання послуг та не мали на меті порушити публічний порядок.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов 'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст.3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Усі операції між ПМП фірма «Глава» та ПП «Спецстанкострой» підтверджуються відповідним чином оформленими первинними документами, що не заперечується податківцями. Усі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинних нормативних актів. Так, між сторонами було укладено договір №011010 від 01.10.2010 року, відповідно до якого ПП «Спецстанкострой» здійснювало поставки ТМЦ для ПМП фірма «Глава», та договір №011011 від 01.10.2010 року, відповідно до якого ПП «Спецстанкострой» надавало ПМП фірма «Глава» послуги з обробки та модернізації деталей та механізмів. Виконання цих договорів сторонами підтверджується відповідними первинними документами, а саме видатковими накладними №1004103 від 04.10.2010 року, №120873 від 08.12.2010 року, №0118 від 18.01.2011 року; актами здачі-прийняття робіт №1006100 від 06.10.2010 року, №122171 від 21.12.2010 року; податковими накладними №1006102 від 06.10.2010 року, №1004103 від 04.10.2010 року, №122171 від 21.12.2010 року, №120873 від 08.12.2010 року, №20 від 18.01.2011 року; відповідними рахунками-фактурами та виписками банку про сплату за надані послуги та поставлені товари.

Жодною нормою законодавства України для платників податків не передбачалось а ні обов'язків, а ні прав вимагати від контрагентів будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником ПДВ, стану його «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією з продажу товарів, та ін.

Пунктом 4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно - правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Отже, податковий орган безпідставно пов'язує право позивача на формування показників податкового обліку по взаємовідносинам з ПП «Спецстанкострой» з діями посадових осіб вказаного підприємства.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму, в тому числі ПДВ, а продавець зобов'язаний врахувати дану суму в складі податкових зобов'язань відповідної податкової звітності і у встановленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання даних своїх обов'язків, понести за це правопорушення встановлену за законом відповідальність.

Таким чином, право покупця на формування показників податкового обліку не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями товарів (послуг), правил державної реєстрації юридичних осіб та ведення господарської діяльності, в тому числі податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету.

Суд вважає, що позивач дотримався усіх вимог податкового законодавства ТМЦ, що отримані від ПП «Спецстанкострой» були придбані з метою використання у господарській діяльності ПМП Фірма «Глава» та були використані у ній. Послуги з модернізації обладнання також були надані позивачу у зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності. Сума ПДВ та валових витрат, що були відображені в податковому та бухгалтерському обліку ПМП Фірма «Глава» підтверджено відповідними податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, що оформлені із дотриманням усіх вимог законодавства та були предметом дослідження під час перевірки.

Наявність у діях ПМП Фірма «Глава» порушень ніяким чином не підтверджена та ґрунтується лише на припущеннях відповідача.

У судовому рішенні Самарського районного суду М.Дніпропетровськ, на яке посилаються податківці, жодного слова немає про фіктивність, нікчемність правочинів, укладених між скаржником та ПП «Спецстанкострой», як саме і про підроблення документів, що відображають правочини, що мали місце ПМП Фірма «Глава» та ПП «Спецстанкострой».

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП «Спецстанкострой».

Із матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу щодо договірних відносин з ПП «Спецстанкострой» не відповідають дійсності, оскільки позивач під час перевірки надало всі необхідні первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують відносини з вказаними суб'єктами господарювання.

Позивачем було надано до матеріалів справи письмовими доказами, які повністю підтверджується факт придбання товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні приймання передачі, рахунки, товарно-транспортні накладні тощо) та факт подальшої реалізації товару третім особам.

Також слід зазначити, що ПП «Спецстанкострой» на момент здійснення господарських операцій було зареєстровано у встановленому порядку в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій, також мали дійсні Свідоцтва платників податку на додану вартість, копії вказаних документів були надані контрагентами під нас укладення відповідних договорів.

Отже, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між ПМП Фірма «Глава» та його контрагентом ПП «Спецстанкострой».

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що договори, укладені між позивачем та ПП «Спецстанкострой» відповідають приписам чинного законодавства, їх виконання підтверджене відповідними документами, а твердження відповідача щодо їх нікчемності є необґрунтованими та безпідставними.

Жодних доказів нікчемності правочинів у відповідності до приписів ЦК України, укладених позивачем із його контрагентами, відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що оскаржувані рішення відповідача є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002032211 та №0002022211 від 25.09.2012 року, що прийняті Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного малого підприємства «Глава» (код ЄДРПОУ 20482343) судовий збір в розмірі 1807 (тисяча вісімсот сім) грн. 99 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 14 травня 2013 року.

Суддя М.С. Лазаренко