Рішення

від 07.05.2013 по справі 910/3197/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3197/13 07.05.13

За позовом Інституту рибного господарства Національної академії аграрних

наук України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове місто"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОУН КОНСАЛТИНГ

ГРУП"

Третя особа без Національна академія аграрних наук України

самостійних вимог

на стороні позивача

про визнання договору недійсним

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Лімонтова В. С. (дов. № 01-01/13 від 09.01.2013р.)

Від відповідача 1) не з'явився

2) не з'явився

Від третьої особи не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 07.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове місто" (далі по тексту - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОУН КОНСАЛТИНГ ГРУП" (далі по тексту - відповідач - 2) про визнання договору № 18/07-ВПВ/12 про відступлення права вимоги від 18.07.2012 року недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3197/13, розгляд справи призначено на 26.03.2013 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2013 року судом залучено до участі у справі Національну академію аграрних наук України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а розгляд справи відкладено на 09.04.2013 року у зв'язку з залученням до участі у справі Національної академії аграрних наук України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року продовжено строк вирішення справи в порядку ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 07.05.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України, в зв'язку з необхідністю належного повідомлення відповідача - 2 про час та місце розгляду справи.

В судове засідання 07.05.2013 року представники відповідачів та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представником позивача надано усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі уклали між собою договір № 18/07-ВПВ/12 про відступлення права вимоги від 18.07.2012 року без погодження з Інститутом рибного господарства, та обґрунтовані ст.ст. 203, 215, 216, 512, 513, 516 ЦК України та положеннями Договору часткової участі в будівництві житла по вул. Обухівській, 135-А в Святошинському районі міста Києва від 15.11.2005 року.

Відповідач - 1 визнає позовні вимоги в повному обсязі, з огляду на перевищення його директором своїх повноважень в частині підписання від імені відповідача - 1 договору № 18/07-ВПВ/12 про відступлення права вимоги від 18.07.2012 року, що підтверджується його клопотанням поданим в справу через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 15.03.2013 року.

В судове засідання відповідачі жодного разу не з'явились. Відповідач - 2 вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачів належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання.

Представником позивача надано додаткові матеріали, оригінали документів для огляду в судовому засіданні, надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представників для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2005 року Інститут рибного господарства Української академії аграрних наук (правонаступником якого є позивач відповідно до п. 1.6. Статуту) за погодженням з Українською академією аграрних наук України (перейменована на Національну академію аграрних наук відповідно до Указу Президента України № 8/2010 від 06.01.2010 року) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нове місто" Договір часткової участі в будівництві житла по вул. Обухівській, 135 - А в Святошинському районі міста Києва (далі за текстом - Договір від 15.11.2005 року), предметом якого є будівництво об'єкту на земельній ділянці (території площею 3, 8 гектар, що розташована по вул. Обухівській, 135 - А в Святошинському районі міста Києва, та належить позивачу на підставі державного акту на право постійного користування землею) на засадах часткової участі позивача та відповідача - 1 в порядку та на умовах даного договору.

Для цього сторони здійснюють необхідні дії для проектування, спорудження об'єкту, прийняття об'єкту в експлуатацію та його державної реєстрації, оформлення за сторонами та/або визначеними ними особами прав на частини об'єкту.

Згідно п. 2.2. договору від 15.11.2005 року фінансування та організація процесу проектування і спорудження об'єкту покладається на відповідача - 1, позивач вносить в установленому порядку право постійного користування земельною ділянкою для будівництва об'єкту (без зміни землекористувача) та надає відповідачу - 1 право виступити інвестором та забезпечити будівництво об'єкту, а також позивач виконує функції замовника будівництва.

Відповідно до п. 8.2. договору від 15.11.2005 року жодна із сторін не має права передавати свої права за цим договором третій особі без згоди іншої сторони цього договору , крім випадків обумовлених в договору.

18 липня 2012 року між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 було укладено Договір № 18/07 - ВПВ/12 про відступлення права вимоги (далі за текстом - договір про відступлення права вимоги, спірний договір), відповідно до п. 1 якого відповідач - 1 передав відповідачу - 2 всі права та обов'язки відповідача - 1 за договором часткової участі в будівництві житла по вул. Обухівській, 135 - А в Святошинському районі міста Києва.

У п. 2 спірного договору зазначено, що договір часткової участі в будівництві житла по вул. Обухівській, 135 - А в Святошинському районі міста Києва не містить заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні.

Згідно п. 3 спірного договору за цим договором до відповідача - 2 переходять всі права та обов'язки відповідача - 1 за договором часткової участі в будівництві житла по вул. Обухівській, 135 - А в Святошинському районі міста Києва в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. З моменту укладання цього договору відповідач - 2 вважається стороною договору часткової участі в будівництві житла по вул. Обухівській, 135 - А в Святошинському районі міста Києва, а відповідач - 1 втрачає всі права за цим договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

У відповідності із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом .

Судом встановлено, що договором від 15.11.2005 року позивач та відповідач - 1 погодили, що жодна із сторін не має право передавати свої права за цим договором без згоди іншої сторони.

В той же час, відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора , якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається із договору про відступлення права вимоги відповідач - 1 передав за зазначеним договором відповідачу - 2 не тільки права за договором від 15.11.2005 року, але і обов'язки. Тобто, фактично за спірним договором була здійснена не тільки заміна кредитора, а й заміна боржника, яка відповідно до ст. 520 ЦК України може бути здійснена лише за згодою кредитора.

Судом встановлено, що при укладанні договору про відступлення права вимоги відповідач - 1 та відповідач - 2 не погоджували (не отримували згоду) на заміну боржника з позивачем, який виступає як кредитор у зобов`язані, доказів протилежного відповідачами не надано.

Також, судом встановлено, що відповідачем - 1 не виконані в повному обсязі його зобов'язання за договором від 15.11.2005 року (будівельні роботи не проводяться, фінансування будівництва не ведеться). Отже, у відповідача - 1 не виникло право вимоги до позивача за договором від 15.11.2005 року, і відповідно відповідач - 1 не мав права передавати право вимоги, яке на момент передачі не виникло.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, при укладанні договору про відступлення права вимоги відповідачем - 1 та відповідачем - 2 не було додержано вимог цивільного законодавства та вимог договору від 15.11.2005 року, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Обставини справи, щодо повноважень осіб, що підписали спірний договір судом не досліджувалися, з огляду на той факт, що вони не впливають на вирішення справи по суті.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що доведені та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним з моменту вчинення договір № 18/07-ВПВ/12 про відступлення права вимоги, укладений 18.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нове місто" (код ЄДРПОУ 32343915) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроун Консалтинг Груп" (код ЄДРПОУ 36266007).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове місто" (03035, м. Київ, вул. Урицького, буд. 16; код ЄДРПОУ 32343915) на користь Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України (03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135; код ЄДРПОУ 04372342) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроун Консалтинг Груп" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 131, приміщення 3; код ЄДРПОУ 36266007) на користь Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України (03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135; код ЄДРПОУ 04372342) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.05.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко