Рішення

від 07.05.2013 по справі 910/3347/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3347/13 07.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексікон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий Рай"

про стягнення 174 446,49 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Лукашов Ю.В. (дов. б/н від 26.07.2012р.);

Демченко В.М. (дов. б/н від 26.07.2012р.)

Від відповідача Гнатюк Є.М. (дов. вих. №50 від 10.09.2012р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 07.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексікон" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий Рай" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 174 446, 49 грн. з яких 51556,70 грн. пені, 2 041, 72 грн. інфляційних втрат, 120 848, 07 грн. 30 % річних за дистриб"юторським договором № 16 від 04.05.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3347/13, розгляд справи призначено на 26.03.2013 року.

Ухвалою від 26.03.2013 року розгляд справи відкладено на 16.04.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, клопотанням про відкладення розгляду справи, необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.

В судовому засіданні 16.04.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 07.05.2013 року, а також ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року продовжено строк вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України.

07.05.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про призначення експертизи.

В судове засідання 07.05.2013 року представники сторін з'явились.

В судовому засіданні представником відповідача надано усні пояснення по суті клопотання про призначення експертизи, підтримано його та обґрунтовано необхідністю встановлення справжності екземпляру договору, укладеного між сторонами та факту поставки товару по накладним № 2812 та № 2807.

Представником позивача надано усні пояснення по суті клопотання про призначення експертизи, в яких просить суд відмовити в його задоволенні.

Суд, розглянувши клопотання про призначення експертизи, вирішив відмовити в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи по справі з огляду на таке.

Відповідно до поданого суду клопотання про призначення експертизи, відповідач просить суд призначити комплексну судово-технічну експертизу та судово-почеркознавчу експертизу наданих примірників дистриб'юторського договору № 16 від 04 травня 2012 року, а також оригіналів видаткових накладних № 2812 від 30.05.2012 року і № 2807 від 30.05.2012 року, наданих позивачем на предмет їх легітимності.

Згідно тверджень відповідача примірники оригіналів дистриб'юторського договору № 16 від 04.05.2013 року позивача та відповідача відрізняються один від одного, зокрема п. 5.8. відповідно до якого у випадку прострочення оплати відповідачу може бути нараховані 30 % річних. Так, примірник договору позивача містить зазначений вище п. 5.8. договору, а примірник відповідача такого п. 5.8. не містить. Відповідач також стверджує, що видаткові накладні № 2812 від 30.05.2012 року і № 2807 від 30.05.2012 року ним не підписувались, і товар по ним не поставлявся.

Отже, на підставі зазначеного відповідач стверджує, що примірник дистриб'юторського договору № 16 від 04.05.2012 року позивача та видаткові накладні № 2812 від 30.05.2012 року і № 2807 від 30.05.2012 року нелегітимні, і відповідно не доводять позовні вимоги позивача, і що вказане може бути підтверджено висновками комплексної судово-технічної експертизи та судово-почеркознавчої експертизи.

Суд дослідивши тексти примірників дистриб'юторського договору № 16 від 04.05.2012 року позивача та відповідача дійшов висновку, що вони відрізняються між собою тільки наявністю в примірнику позивача п. 5.8. договору, інші положення зазначеного договору повністю збігаються в примірниках відповідача та позивача.

Таким чином, при укладанні договору сторони дійшли згоди по всім положенням/пунктам дистриб'юторського договору № 16 від 04.05.2012 року, окрім п. 5.8., відповідно при вирішенні справи суд не має підстав для застосування такого пункту договору до правовідносин сторін.

Відповідно до ст. 35 ГПК факти встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року по справі № 5011-27/14484-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексікон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай» про стягнення 681 246, 11 грн., яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року, позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай» 679 246, 11 грн.

Зазначеним вище рішенням господарського суду встановлено, що на виконання умов дистриб'юторського договору № 16 від 04.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексікон» у період з 08.05.2012 року по 30.05.2012 року передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай» прийняло товар на загальну суму 1 039 584, 07 грн., що підтверджується видатковими накладними за спірний період, в тому числі і накладними № 2812 від 30.05.2012 року та № 2807 від 30.05.2012 року на загальну суму 145 979, 72 грн.

Отже, відповідно до ст. 35 ГПК України, факт поставки товару за видатковими накладними № 2812 від 30.05.2012 року та № 2807 від 30.05.2012 року на загальну суму 145 979, 72 грн., не потребує доведення, оскільки встановлений рішенням господарського суду при вирішенні спору в якому брали участь ті самі сторони. Крім того, зазначені вище накладні № 2812 від 30.05.2012 року та № 2807 від 30.05.2012 року взагалі не є предметом спору у даній справі, оскільки позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочку оплати товару по вказаним накладним, взагалі не заявляються.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Враховуючи, що п. 5.8. дистриб'юторського договору № 16 від 04.05.2012 року не підлягає застосуванню, як такий, щодо якого між сторонами не було досягнуто згоди, а факт поставки товару за накладними № 2812 від 30.05.2012 року та № 2807 від 30.05.2012 року на загальну суму 145 979, 72 грн. не підлягає доведенню знову, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про призначення експертизи. За викладених обставин, суд і відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача умов дистриб'юторського договору № 16 від 04.05.2012 року в частині оплати товару та обґрунтовані п. 5.8. зазначеного договору, ст.ст. 258, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 229, 230 ГК України.

Відповідач проти позову заперечує, та зазначає, 1) що позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення пені за період більше ніж шість місяців, встановлених ст. 232 ГК України, 2) при розрахунку пені позивачем не враховано п. 5.2 дистриб'юторського договору № 16 від 04.05.2012 року, яким на оплату товару надається відстрочка платежу на 30 календарних днів, 3) примірник оригіналу дистриб'юторського договору № 16 від 04.05.2012 року відповідача не містить п. 5.8. договору.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2012 року між позивачем, як продавцем та відповідачем, як дистриб'ютором було укладено дистриб'юторський договір № 16 (далі за текстом - договір № 16 від 04.05.2012 року), за умовами якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 039 584, 07 грн. Відповідачем було частково оплачено поставлену продукцію на суму 74 036, 40 грн. та частково повернуто товар на суму 286 301, 11 грн.

Заборгованість відповідача за поставлений товар становила 679 246, 11 грн., яку стягнуто з відповідача на користь позивача Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року по справі № 5011-27/14484-2012.

Відповідно до п. 5.3. договору № 16 від 04.05.2012 року у випадку прострочення платежу більш ніж на два банківських дні, починаючи з третього дня, нараховується пеня в розмірі 0, 2 % в день від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого боргу.

Оригінал примірника договору № 16 від 04.05.2013 року позивача містить п. 5.8. договору, відповідно до якого покупець за несвоєчасну оплату товару зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 відсотків річних від простроченої суми.

Оригінал примірника договору № 16 від 04.05.2013 року відповідача пункту 5.8. взагалі не містить.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 51 556, 70 грн. пені відповідно до п. 5.3. договору № 16 від 04.05.2012 року за період з 07.06.2012 року по 26.12.2012 року, 120261, 6 грн. 30 % річних відповідно до п. 5.8. договору № 16 від 04.05.2012 року за період з 07.06.2012 року по 15.02.2013 року, 2041, 72 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2012 року по 15.02.2013 року.

При цьому, відповідно до розрахунку позивача, поданого суду 10.04.2013 року, пеню, 30% річних та інфляційні нарахування позивач нараховує відповідачу за прострочення виконання зобов'язання по видатковим накладним № 2254 від 08.05.2012 року, № 2296 від 08.05.2012 року, № 2297 від 08.05.2012 року, № 2255 від 08.05.2012 року, № 2474 від 21.05.2012 року, № 2627 від 25.05.2012 року.

Штрафні санкції за прострочення оплати товару, поставленого по видатковим накладним № 2812 від 30.05.2012 року та № 2807 від 30.05.2012 року, позивач відповідачеві у заявлених позовних вимогах взагалі не нараховує.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 16 від 04.05.2012р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня .

Договором № 16 від 04.05.2012 року, а саме п. 5.3., сторони погодили нарахування пені за прострочення грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача за невиконання/не належне виконання грошового зобов'язання обґрунтовані та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За твердженням позивача п. 5.8. договору встановлено 30 % річних за прострочення грошового зобов'язання. Проте, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що зазначений пункт договору № 16 від 04.05.2012 року не підлягає застосуванню при вирішенні спору між сторонами, оскільки між сторонами стосовно цього пункту не було досягнуто згоди, і відповідно в цій частині позовні вимоги не доведені.

Відповідно до закону (ст. 625 ЦК України) за прострочення грошового зобов'язання передбачена відповідальність - сплата на вимогу кредитора 3 % річних від простроченої суми.

Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України стягненню з відповідача підлягають 3 % річних за кожен день прострочення від простроченої суми, та інфляційні нарахування на суму боргу за весь час прострочення із розрахунку суду.

При перевірці розрахунку пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних, поданого в матеріали справи позивачем, суд дійшов висновку, що відповідні розрахунки містять помилки, які призвели до неправильного розрахунку, позивачем невірно визначені строки оплати поставленого товару відповідно до ст. 253 ЦК України.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, часткову оплату здійснену відповідачем позивач відносить на оплату товару поставленого по видатковій накладній № 2254 від 08.05.2012 року, а видаткові накладні на повернення товару від 26.06.2012 року позивач відносить на оплату товару (повернення товару) по видатковим накладним № 2619 від 25.05.2012 року, №№ 2812, 2807 від 30.05.2012 року.

Відповідач контррозрахунку суми позову на вимогу суду не надав. Відповідачем також не було заявлено жодних заперечень стосовно віднесення часткової оплати здійсненої відповідачем на оплату товару поставленого саме по видатковій накладній № 2254 від 08.05.2012 року, та віднесення видаткових накладних на повернення товару від 26.06.2012 року позивач на оплату товару (повернення товару) по видатковим накладним № 2619 від 25.05.2012 року, №№ 2812, 2807 від 30.05.2012 року.

При цьому, із матеріалів справи достеменно визначити по якій саме накладній відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар не можливо, а також не можливо визначити по якій саме накладній на поставку відповідач повертав позивачу товар відповідно до накладних на повернення.

Враховуючи зазначене, при розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача, суд приймає позицію позивача, зазначену вище з відповідним корегуванням строків оплати.

Відповідно судом здійснено наступні розрахунки.

Розрахунок пені (зроблений за допомогою системи ЛІГА: ЗАКОН).

№Реквізити накладноїСума неоплаченого товару (грн.)Період простроченняСума пені (грн.) 1.№ 2254 від 08.05.2012 р. 346 999, 12 09.06.2012 - 10.08.2012 8 959, 40 Оплата 10.08.2012 - 70 036, 40 грн. 276 962, 72 11.08.2012 - 13.09.2012 3 859, 32 Оплата 13.09.2012 - 2 000, 00 грн. 274 962, 72 14.09.2012 - 10.10.2012 3 042, 62 Оплата 10.10.2012 - 2 000, 00 грн. 272 962, 72 11.10.2012 - 07.12.2012 6 488, 46 2.№ 2296 від 08.05.2012 68 740, 65 09.06.2012 - 07.12.2012 5 127, 38 3.№ 2297 від 08.05.2012 59 812, 50 09.06.2012 - 07.12.2012 4 461, 42 4.№ 2255 від 08.05.2012 35 072, 00 09.06.2012 - 07.12.2012 2 616, 03 5.№ 2474 від 21.05.2012 196 538, 84 22.06.2012 - 21.12.2012 14 740, 41 6.№ 2627 від 25.05.2012 68 156, 02 26.06.2012 - 02.08.2012 1 061, 45 Повернення товару 02.08.2012 сума 20 679, 11 47 476, 91 03.08.2012 - 08.08.2012 116, 75 Повернення товару 08.08.2012 сума 1 357, 51 46 119, 40 09.08.2012 - 26.12.2012 2 646, 20 ВСЬОГО 53 119, 44

Розрахунок 3 % річних (зроблений за допомогою системи ЛІГА: ЗАКОН).

№Реквізити накладноїСума неоплаченого товару (грн.)Період простроченняСума 3 % річних (грн.) 1.№ 2254 від 08.05.2012 р. 346 999, 12 09.06.2012 - 10.08.2012 1 796, 79 Оплата 10.08.2012 - 70 036, 40 грн. 276 962, 72 11.08.2012 - 13.09.2012 773, 98 Оплата 13.09.2012 - 2 000, 00 грн. 274 962, 72 14.09.2012 - 10.10.2012 610, 19 Оплата 10.10.2012 - 2 000, 00 грн. 272 962, 72 11.10.2012 - 15.02.2013 2 871, 72 2.№ 2296 від 08.05.2012 68 740, 65 09.06.2012 - 15.02.2013 1 423, 78 3.№ 2297 від 08.05.2012 59 812, 50 09.06.2012 - 15.02.2013 1 238, 86 4.№ 2255 від 08.05.2012 35 072, 00 09.06.2012 - 15.02.2013 726, 42 5.№ 2474 від 21.05.2012 196 538, 84 22.06.2012 - 15.02.2013 3 860, 78 6.№ 2627 від 25.05.2012 68 156, 02 26.06.2012 - 02.08.2012 212, 87 Повернення товару 02.08.2012 сума 20 679, 11 47 476, 91 03.08.2012 - 08.08.2012 23, 41 Повернення товару 08.08.2012 сума 1 357, 51 46 119, 40 09.08.2012 - 15.02.2013 724, 01 ВСЬОГО 14 262, 81

Інфляційні нарахування за період з 01.09.2012 року по 15.02.2013 року на суму 607 686, 42 грн. (по видатковим накладним № 2254 від 08.05.2012 року, № 2296 від 08.05.2012 року, № 2297 від 08.05.2012 року, № 2255 від 08.05.2012 року, № 2474 від 21.05.2012 року, № 2627 від 25.05.2012 року) становлять відповідно до розрахунку суду 2 432, 57 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене та, що відповідно до ст. 83 ГПК України суд розглядає спір в межах позовних вимог, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Стягненню з відповідача за порушення грошового зобов'язання за договором № 16 від 04.05.2012 року підлягає пеня в розмірі 51 556, 70 грн., 3 % річних в розмірі 14 262, 81 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 2432,57 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий Рай» (01103, м. Київ, вул. Німанська, буд. 10, літера «А», офіс 4; код ЄДРПОУ 21665086; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексікон» (99003, м. Севастополь, вул. Київська/Л. Толстого, буд. 11/35; код ЄДРПОУ 37313890) 51556 (п'ятдесят одну тисячу п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 70 коп. пені, 14262 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 81 коп. 3 % річних від простроченої суми боргу, 2432 (дві тисячі чотириста тридцять дві) грн. 57 коп. та 1369 (одну тисячу триста шістдесят дев'ять) грн. 37 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.05.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко