Постанова

від 07.05.2013 по справі 812/3888/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2013 року Справа № 812/3888/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Тріфанової С.С.,

за участю секретаря судового засідання Ворошило О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Красний Луч справу за адміністративним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч до підприємства Краснолуцької виправної колонії №19 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про стягнення заборгованості зі сплати пені у розмірі 8 986,01 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

23 квітні 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч до підприємства Краснолуцької виправної колонії №19 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про стягнення заборгованості зі сплати пені у розмірі 8 986,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України (далі Фонд СНВ України) є некомерційною організацією, а згідно з Постановою КМУ від 26.10.2001 № 1444 «Про реалізацію п. 3 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - правонаступником державного, галузевих та регіональних Фондів охорони праці, і як страховик виступає суб'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування, тобто згідно ст. 17 Закону України є представником держави.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.99 і Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272 -III від 22.02.01 підприємство Краснолуцької виправної колонії № 19 Управління державного департаменту України з питань покарань в Луганській області - є платником страхових внесків по загальнообов'язковому державному страхуванню від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності.

У порушення ст. 47 Закону України № 1105 - XIV від 23.09.99 і підпунктів 4.12, 4.13, 4.14 - Інструкції «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затвердженої постановою Правління Фонду СНВ України від 20.04.01 підприємство Краснолуцької виправної колонії №19 Управління державного департаменту України з питань покарань в Луганській області не перелічило заборгованість перед Фондом по страхових внесках на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань на яку було нараховано пеню у розмірі 8986,01 грн. станом на 12.02.2013 (період нарахування з 01.04.2012 - 31.12.2012), що підтверджується актом перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 39 від 12.02.13. Пеню було нараховано на суму недоїмки, яка виникла до 01.01.2011.

На підставі викладеного позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача, надав пояснення аналогічні позовній заяви та просив суд задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не відомі. Заперечень проти позову не надійшло.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази, відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Судом встановлено що позивач, зареєстрований з 24 квітня 2001 року у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч, у зв'язку з чим прийняло на себе зобов'язання страхувальника по сплаті страхових внесків до позивача.

Відповідно до акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.02.2013 №39, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та на підставі наказу Відділення ВД ФССНВ у м.Красний Луч від - 20.12.2012 № 237 була проведена позапланова перевірка відповідача, за період з 01.04.2012 по 31.12.2012, щодо правильності нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Перевіркою виявлено, що за перевіряємий період було погашення недоїмки у сумі 12431,28 грн. За підсумком перевірки нараховано пені у сумі 8986,01 грн. на несплачену недоїмку яка виникла за період до 01.01.2011 року(а.с.8-9). Акт від 12.02.2013 №39 з визначенням пені у сумі 8986,01 грн. був підписаний керівником відповідача та головним бухгалтером (а.с.9).

Відповідно до частини другої статті 52 Закону № 1105-ХІV (в редакції, чинній до 1 січня 2011 року) за несвоєчасне та неповне нарахування і сплату страхових внесків, приховування (заниження) суми заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, несвоєчасне інформування Фонду про чисельність працівників, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), суму заробітної плати на підприємстві, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства, ухилення від подання заяви про взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік у Фонді, за вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам органів Фонду у здійсненні перевірок, страхувальник притягується до відповідальності згідно із законом. за прострочення сплати страхового внеску до Фонду із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Згідно з підпунктом «к» підпункту 7 пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі -Закон № 2464-VІ) вищенаведену частину статті 52 Закону № 1105-ХІV виключено.

Однак виключення цієї норми не є підставою вважати, що законодавцем скасовано відповідальність за вчинення відповідних порушень.

Із прийняттям Закону № 2464-VІ запроваджена принципово нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Нею передбачені єдиний вид страхового внеску, нова процедура його справляння та нові правила щодо відповідальності за порушення правил нарахування та сплати внеску. При цьому, з аналізу Закону № 2464-VІ вбачається, що його правила (окрім Прикінцевих та перехідних положень) не поширюються на правовідносини зі сплати страхових внесків за чинними раніше видами соціального страхування. Це означає, що відповідальність, встановлена Законом № 2464-VІ, передбачається за правопорушення з іншим об'єктом і не може застосовуватись до порушень щодо сплати страхових внесків за діючими раніше видами страхування.

Таким чином, законодавцем запропонована така конструкція спірних відносин, згідно з якою з 1 січня 2011 року справляється новий вид страхових внесків, і регулювання їх сплати здійснюється згідно спеціального нормативного акту - Закону № 2464-VІ. Водночас регулювання відносин щодо несплачених страхових внесків за попередніми видами страхування здійснюється за правилами законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом № 2464-VІ (з урахуванням окремих уточнень, внесених цим Законом).

Так, відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Із наведеним вище абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ пов'язаний і шостий абзац цього ж пункту, яким передбачено збереження за Фондом повноважень застосовувати штрафні санкції, якими останній був наділений до 1 січня 2011 року.

Так, відповідно до абзацу шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Викладене дає підстави для висновку про те, що Фонд і після 1 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень -право застосовувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

На реалізацію наведених положень Закону № 2464-VІ постановою правління Фонду від 30 листопада 2010 року № 31 затверджено Порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Пунктом 2 цієї постанови установлено вважати такою, що втратила чинність постанову правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36 «Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України»(далі -Постанова № 36).

Водночас установлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, здійснюється відповідно до Постанови № 36, яка втратила чинність згідно з постановою правління Фонду від 30 листопада 2010 року № 31.

Таким чином правління Фонду підтримало конструкцію, запропоновану законодавцем, згідно з якою акт за загальним правилом хоч і втратив чинність, однак зберігає свою дію щодо регулювання певного кола правовідносин, диференційованих за часом їх виникнення.

Згідно з підпунктом 5.1. Інструкції, затвердженої Постановою № 36, не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна сума пені нарахована у відповідності до вищенаведеної норми.

Враховуючи, що позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч до підприємства Краснолуцької виправної колонії №19 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про стягнення заборгованості зі сплати пені у розмірі 8 986,01 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з підприємства Краснолуцької виправної колонії №19 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (код ЄДРПОУ 08680342) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч заборгованість зі сплати пені у розмірі 8 986,01 грн. (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість грн. 01 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 13 травня 2013 року.

Суддя С.С. Тріфанова