Рішення

від 08.05.2013 по справі 925/381/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року Справа № 925/381/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М., за участю представників: позивача: Нароушвілі Т.І. - за довіреністю, відповідача: Бєлова Н.М. - за довіреністю, Куниця О.І. - генеральний директор, третьої особи: не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом комунального закладу "Черкаський обласний госпіталь для інвалідів війни" Черкаської обласної ради

до публічного акціонерного товариства "Черкаське автотранспортне підприємство 17127",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Черкаська міська рада,

про визнання незаконною відмови відповідача погодити межі земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Комунальним закладом "Черкаський обласний госпіталь для інвалідів війни" Черкаської обласної ради подано позовну заяву до публічного акціонерного товариства "Черкаське автотранспортне підприємство 17127", у якій позивач просить: 1) визнати незаконною відмову ПАТ "Черкаське автотранспортне підприємство 17127" погодити межі земельної ділянки в розмірі 325 кв. м. за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 238, на якій розташоване овочесховище позивача; 2) надати дозвіл комунальному закладу "Черкаський обласний госпіталь для інвалідів війни" Черкаської обласної ради виготовити проект відведення земельної ділянки розміром 325 кв. м. по вул. Ільїна, 238 без погодження меж.

В обгрунтування позову позивач вказав на те, що при оформленні позивачем в постійне користування земельної ділянки в розмірі 325 кв. м. за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 238, на якій розташоване овочесховище позивача, відповідач незаконно відмовився погодити межі земельної ділянки, посилаючись на те, що вказана земельна надана відповідачу в оренду у складі всієї земельної ділянки за цією адресою по договору оренди від 08.07.2003; на заперечення позивача відповідач не зреагував і повторно листом від 03.12.2012 відмовився погодити межі земельної ділянки; у зв'язку з цим позивач звернувся до Черкаської міської ради перевірити розміри наданої відповідачу в оренду земельної ділянки та вилучити земельну ділянку площею 325 кв.м. із користування відповідача, якщо вона включена до орендованої площі; враховуючи, що відповідач безпідставно не погоджує межі, чим позбавляє позивача можливості оформити земельну ділянку в постійне користування, позивач просить суд визнати незаконною відмову відповідача погодити межі земельної ділянки в розмірі 325 кв. м. по вул. Ільїна, 238, на якій розташоване овочесховище позивача, та надати дозвіл позивачу виготовити проект відведення вказаної земельної ділянки без погодження меж.

У листі від 07.05.2013 позивач повністю підтримав позовні вимоги з огляду на те, що не погоджуючи межі, відповідач вчиняє дії, які порушують право позивача оформити в постійне користування земельну ділянку, на якій розміщене овочесховище, а тому на підставі статей 15, 16 ЦК України, ст. 152 ЗК України позивач звернувся до господарського суду про припинення дії, яка порушує його право. Позивач дотримується порядку та правильності оформлення проекту землеустрою, передбаченого ст. 123 ЗК України, ст.ст. 25, 55, 56 Закону України "Про землеустрій", але Черкаська міська рада не може його затвердити без акту визначення та погодження меж в натурі (на місцевості).

Відповідач у письмових поясненнях від 22.04.2013 повністю заперечив проти позовних вимог позивача, вважаючи позов безпідставним, оскільки обраний позивачем спосіб захисту свого права не є передбаченим законом чи договором; чинним законодавством не встановлено обов'язку суміжного землекористувача, яким є відповідач, погоджувати межі земельної ділянки, а згідно Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах , відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, тому позивач не вправі просити суд зобов'язувати відповідача погоджувати межі земельної ділянки.

У судовому засіданні:

- представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що чинним законодавством передбачено захист порушених прав судом, тому позивач звернувся до господарського суду з даним позовом до відповідача, який є юридичною особою та відмовляється погодити межі земельної ділянки в розмірі 325 кв. м. по вул. Ільїна, 238, на якій розташоване овочесховище позивача, у зв'язку з чим технічна документація із землеустрою на вказану земельну ділянку не завершена і позивачу не оформлено право постійного користування земельною ділянкою; позивач звертався до голови Черкаської міської ради із проханням перевірити розміри земельної ділянки, наданої в оренду відповідачу та вилучити з оренди частину земельної ділянки під овочесховище 325 кв. м., якщо вона включена до орендованої площі, однак відповіді позивач не отримав до цього часу; визнання незаконною відмови відповідача у погодженні меж було б підставою для затвердження уповноваженим державним органом технічної документації із землеустрою;

- представники відповідача заперечили проти позову та пояснили, що позивачем у позовній заяві відсутнє посилання на норми законодавства, на підставі яких цей позов пред'являвся, не вказано, яку саме норму законодавства порушив відповідач, не подано доказів того, що позивач звертався із клопотанням до Черкаської міської ради про надання земельної ділянки у постійне користування під овочесховище, та що міська рада йому відмовила в цьому; заявлена позивачем позовна вимога про погодження меж не відповідає вимогам статей 92 і 193 Земельного кодексу України, позивач не дотримався порядку встановленого для розроблення проектів землеустрою та оформлення права постійного користування земельною ділянкою.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.

Відповідно до договору на закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ та міст області на праві оперативного управління від 01.09.2006 Черкаський обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни (правонаступником якого є позивач відповідно до статуту, зареєстрованого 03.11.2010) отримав у оперативне управління по акту приймання-передачі від 01.09.2006 майно, вказане у акті, зокрема, овочесховище за адресою: вул. Ільїна, 238.

26.03.2012 позивач подав до відділу звернень та адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради заяву про оформлення права постійного користування земельною ділянкою площею 325 кв.м. за адресою м. Черкаси, вул. Ільїна, 238 під овочесховище без зміни цільового призначення.

ТОВ "Геоземпроект", що має ліцензію, видану Державним Агентством земельних ресурсів України від 22.04.2011, на підставі рішення Черкаської міської ради від 11.04.2012 за № 715-з, розробило у 2012 році Технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право на земельну ділянку площею 0,0325 га Комунальному закладу "Черкаський обласний госпіталь для інвалідів війни" Черкаської обласної ради під овочесховищем м. Черкаси, вул. Ільїна, 238.

У цій Технічній документації вказано, що відповідно до довідки управління планування та архітектури департаменту архітектури, будівництва та землеустрою Черкаської міської ради від 27.12.2011 № 13392-01-14 на земельній ділянці по вул. Ільїна, 238 відсутні містобудівні обмеження та обтяження.

Між ВАТ "Черкаське АТП 17127" та Черкаським обласним госпіталем для інвалідів Великої Вітчизняної війни був укладений договір на право земельного сервітуту (право проходу та проїзду на транспортному засобі до доріг загального користування) по земельній ділянці по вул. Ільїна, 238, який зареєстрований в Черкаському міському управлінні земельних ресурсів від 29 жовтня 2003 року за № 14.

ВАТ "Черкаське АТП 17127" уклали договір оренди земельної ділянки з Черкаською міською радою терміном на 49 років площею 4047 кв. м по вул. Ільїна, 238 під існуючий адмінбудинок та проміжну зупинку. Договір зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 21 липня 203 року за № 299.

У Технічній документації також вказано, що межі земельних ділянок погоджені з суміжними землевласниками та землекористувачами. Акт встановлення та погодження меж від 26.06.2012 підписаний представником ТОВ "Геоземпроект" та керівником позивача, однак, він не підписаний суміжним землекористувачем - ПАТ "Черкаське АТП 17127".

Позивач, вважаючи, що непогодження ПАТ "Черкаське АТП 17127" меж суміжної земельної ділянки перешкоджає йому завершити процедуру оформлення права постійного користування земельною ділянкою під овочесховищем, звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконною відмови відповідача погодити межі земельної ділянки в розмірі 325 кв.м за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 238, на якій розташоване овочесховище позивача, та надати дозвіл позивачу виготовити проект відведення земельної ділянки без погодження меж.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині 2 статті 16 ЦК України вказані способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту прав на земельні ділянки вказані у статті 152 Земельного кодексу України, якими є: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки, а відмова органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржена в судовому порядку.

Вказаною нормою встановлено порядок погодження та розгляду проекту відведення земельної ділянки, встановлено строк його розгляду та вказано на можливість оскарження до суду відмови органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або у разі залишення клопотання без розгляду.

Разом з тим, у названій статті не вказано про можливість оскарження в суді відмови суміжних землекористувачів від погодження меж земельної ділянки та не вказано про обов'язок землекористувача погодити такі межі.

Отже, чинним земельним законодавством не передбачено обов'язку землекористувача надання згоди на погодження меж земельної ділянки в примусовому порядку, зокрема за рішенням господарського суду, а також у законі відсутній такий спосіб захисту права як вказаний позивачем у пункті 2 позовної заяви - надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки без погодження меж.

Непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки може розцінюватися як форма реалізації його прав (у разі наявності спору чи суперечностей). У даній ситуації відмова відповідача у наданні згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача (позивача) для останнього може мати негативні наслідки, однак не може розцінюватись, як порушення відповідачем права позивача. До такого висновку прийшов Вищий господарський суд України у постанові від 22.07.2009 у справі № 14/258 по аналогічному спору.

Доводи позивача у цій частині суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач не вказав норму права, яка б зобов'язувала відповідача погодити межі земельної ділянки чи давала б право суду своїм рішенням зобов'язати відповідача погодити межі земельної ділянки. Стаття 92 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач, лише визначає поняття права постійного користування земельною ділянкою та вказує на особи, які можуть отримати таке право, однак таке право відповідачем не заперечується. Посилання позивача на припис статті 152 ЗК України також є безпідставним, оскільки вказаною статтею визначаються способи захисту наявних у особи прав на землю, а позивач лише здійснює заходи на отримання такого права. У статтях 193 та 198 ЗК України визначено поняття державного земельного кадастру та вказано, що включає в себе кадастрова зйомка, без зазначення будь-яких зобов'язальних дій чи висновків.

Позивач не подав доказів розгляду по суті Черкаською міською радою його заяви про оформлення права постійного користування земельною ділянкою та прийнятого рішення з цього питання, а подане позивачем листування не може бути таким доказом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не передбачений законом чи договором, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі статті 49 ГПК України судові витрати повністю покладаються на позивача. Понесені витрати на сплату судового збору йому не відшкодовуються. Разом з цим, враховуючи приписи Закону України "Про судовий збір" і пункту 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" та зважаючи на те, що у позові пред'явлено дві вимоги немайнового характеру, але судовий збір сплачений позивачем лише із однієї вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1147 грн. за одну вимогу немайнового характеру.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути із комунального закладу "Черкаський обласний госпіталь для інвалідів війни" Черкаської обласної ради (18035, м. Черкаси, вул. Ворошилова, 1, ідентифікаційний код 02005645) в доход Державного бюджету України 1147 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.05.2013

Суддя А.Д. Пащенко