Ухвала

від 17.04.2013 по справі 2-а-5627/10/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 р.Справа № 2-а-5627/10/1470

Категорія: 5.4 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівське» до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області (правонаступник - Державна інспекція України з контролю за цінами ) про визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування економічних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

06.07.2010 року ТОВ «Іванівське» звернувлося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області (правонаступник - Державна інспекція України з контролю за цінами ) про визнання дій неправомірними та скасування рішення відповідача №72 від 28.04.2010р. про застосування до товариства економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 4 912 грн., з яких 1 634 грн. - необґрунтована виручка, а 3 268 грн. - штраф.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він не порушував тарифи на водопостачання встановленні рішенням Нечаянської сільської ради та не застосовував вільні ціни на воду, а тому, вважає спірне рішення таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року адміністративний позов ТОВ «Іванівське» задоволено у повному обсязі. Визнано дії Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області неправомірними. Скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області №72 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 28.04.2010 р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник відповідача 10.12.2010 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 р. замінено неналежного відповідача у даній справі на належного, а саме, замість ліквідованої (припиненої) Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області залучено до участі у справі в якості відповідача її фактичного правонаступника - Державну інспекцію України з контролю за цінами.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Іванівське» (ід.код 32189610 ) - є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №119191 від 16.09.2002р., та платником ПДВ (свід.№100193799 від 01.01.2009р. ).

Відповідно до Положення «Про Державну інспекцію з контролю за цінами» (затв. Постановою КМУ від 13.12.2000р. №1819 ), Державна iнспекція з контролю за цінами - є урядовим органом державного управління, який організовує та здійснює контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін i тарифів.

13.04.2010р. співробітниками Державної інспекції контролю за цінами в Миколаївській області було проведено позапланову перевірку ТОВ «Іванівське» за період з квітня 2009р. по березень 2010р. з питань дотримання державної дисципліни цін на житлово-комунальні послуги, за результатами якої складено акт №74 від 21.04.2010р. (а.с.11).

Так, вказаним актом перевірки встановлено, що позивач з 2008р. надає послуги з центрального водопостачання у с. Іванівка Нечаянської сільської ради на підставі договорів оренди від 16.12.2007р. та 01.12.2008р. Але, починаючи з 01.04.2008р. ТОВ «Іванівське» самостійно, без наказу по підприємству почало застосовувати новий тариф для споживачів із приладами обліку у розмірі 4,10 грн. А з 01.01.2010р. позивач, вдруге самостійно (т.б. без наказу по підприємству), зменшило тариф споживачів із приладами обліку з 4,10 грн. м. куб. до 2,40 грн. м. куб., паралельно збільшивши плату за воду для споживачів, які не мають приладів обліку шляхом збільшення норм споживання питної води: 9 грн./чол. міс. без приладів обліку. Таким чином, підприємство продовжує застосовувати вільні тарифи, на які впроваджено державне регулювання, без висновку Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області щодо розрахунків економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та рішення виконкому місцевого органу самоврядування.

Також в акті зазначено, що підприємство ТОВ «Іванівське», в порушення рішення Нечаянської сільської ради №6 від 08.07.2008р. «Про скасування рішення сільської ради №8 від 25.01.2008р. «Про затвердження тарифів за спожиту питну воду» та рішення Нечаянської сільської ради №6 від 31.03.2009р. «Про встановлення норм споживання питної води по Нечаянській сільській раді», застосовує плату з 01.01.2010р. за водопостачання для абонентів без приладу обліку у завищеному розмірі: 9 грн./чол.-міс. проти встановлених норм споживання та затвердженого тарифу на водопостачання на території с.Іванівка - 4,66 грн./м.куб.х1,5 м. куб/міс. = 6,99 грн./чол.-міс. Різниця в застосуванні складає 2,01 грн. чол. міс.

На підставі вказаного вище акту перевірки відповідач виніс рішенням №72 від 28.04.2010р. про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у позивача в доход державного бюджету 1634 грн. та штраф в сумі 3 268 грн.

Не погодившись з вказаним вище рішенням відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що дії та спірне рішення відповідача є неправомірними та не заснованими на законі, а позовні вимоги, ТОВ «Іванівське» відповідно, є обґрунтованими та доведеними, в зв'язку із чим, підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх правильними та обгрунтованими, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, як вже зазначалося вище, повноваження і діяльність Державної інспекції з контролю за цінами, в тому числі і її територіальних органів, яким є Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області регулюються «Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами» (затв. Постановою КМУ від 13.12.2000р. №1819) .

Основними завданнями Держцінінспекції, як це передбачено п.3 вказаного Положення, є, зокрема, організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів АР Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів). Крім того, Державна інспекція з контролю за цінами, відповідно до п.5 п.п.9 Положення, має право проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання.

Так, згідно зі ст.8 Закону України «Про ціни і ціноутворення», державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до приписів ст.13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» , державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та врегульованих цін і тарифів.

А згідно зі ст.14 вказаного Закону України №507-XII , вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету АР Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Також, слід зазначити, що Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519, затверджена Інструкція «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами» (за реєстр.в МЮ України 18.12.2001р. за №1047/6238 3 ) у п.3 якої визначено, що підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Як встановлено по справі, що згідно із рішенням виконкому Нечанської сільської ради №25 від 23.05.2006р. «Про затвердження тарифів за спожиту питну воду» застосовувались тарифи у розмірі : 4,66 грн. м. куб. за приладами обліку, 6,00 грн./чол.-міс. без приладів обліку, 4 грн./міс. за велику рогату худобу, 0,80 грн./міс. на інше господарство.

25.01.2008р. виконкомом Нечаянської сільської ради було прийнято рішення №8 «Про затвердження тарифів за спожиту питну воду», яким застосовувано тарифи в розмірі: 4,50 грн. м. куб. за приладами обліку, 6,00 грн./чол.-міс. без приладів обліку, 4 грн./міс. за велику рогату худобу, 1,00 грн./міс. на інше господарство.

Однак, в подальшому, рішенням Нечаянської сільської ради №6 від 08.07.2008р. вищевказане рішення сільради №8 від 25.01.2008р. «Про затвердження тарифів за спожиту питну воду» було скасовано.

31.03.2009р. Нечаянська сільська рада прийняла нове рішення №6 «Про встановлення норм споживання питної води по Нечаянській сільській раді», яким затвердила норми споживання питної води: 50 л/добу з 1 людини (або 1,5 м. куб/міс.), 60 л/добу за велику рогату худобу (або 1,8 м.куб./міс.), 30 л/добу за молодняк ВРХ (або 0,09 м. куб/міс.).

Як видно з матеріалів справи, відповідач в своєму акті перевірки зазначив, що на 21.04.2010р. діють тарифи, затверджені рішенням виконкому Нечаянської сільської ради №25 від 23.05.2006р. «Про затвердження тарифів за спожиту питну воду».

Позивач надав суду довідку від 03.09.2010р., яка свідчить про те, що ТОВ «Іванівське» в період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. проводив розрахунки за спожиту воду населенням для абонентів без приладів обліку по тарифам затвердженим 23.05.2006р. Нечаянською сільської радою.

Окрім того, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що в судовому засіданні судом 1-ї інстанції була оглянута «Книга обліку по оплаті за водопостачання жителів с. Іванівка», прибуткові касові ордери, розрахунок нарахування за спожиту воду для населення за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р., з яких вбачається, що населення с.Іванівки здійснювало оплату не тільки за водопостачання на осіб, а ще й на худобу та на господарство. До того ж, оплата деякими мешканцями села проводилась частково. Отже, наданий позивачем розрахунок нарахування за спожиту поду для населення за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. свідчить, що нараховувалась оплата за воду, виходячи з кількості споживачів в сумі 6 грн. за одну людину, великої рогатої худоби в сумі 4 грн. та на господарство 1 грн.

Таким чином, на думку судів обох інстанцій, відповідач, в даному конкретному випадку, належним чином не довів суду, що застосовуючи штрафні санкції він діяв правомірно, оскільки суду не буди надані будь-які докази того, що позивачем були завищені тарифи на водопостачання та застосовувався тариф саме 9 грн./чол. - міс. без приладів обліку. Також, слід звернути увагу ще й на ту обставину, що зроблений відповідачем розрахунок необґрунтовано отриманої виручки містить лише посилання тільки на кількість осіб в родині без урахуванням кількості худоби та грошей на полив присадибних ділянок.

Отже, за таких обставин, судова колегія, уважно дослідивши матеріали справи, вважає, що суд 1-ї інстанцій дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Іванівське» підлягають задоволенню.

Окрім того, при цьому ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А згідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, не було зроблено представниками інспекції при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко