Постанова

від 25.04.2013 по справі 811/1192/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року Справа № 811/1192/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Новомиргородпаливо"

до відповідача - Маловисківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач - приватне підприємство "Новомиргородпаливо" - звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маловисківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112210 від 25 березня 2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30782,00 грн. та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000102210 від 25 березня 2013 року, про визначення грошового зобов'зання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1878,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на основі протиправних висновків документальної позапланової невиїзної перевірки про порушення позивачем окремих положень Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України внаслідок укладення нікчемного правочину з ТОВ "Лугметпром-2010". Так, позивач наголошує, що для перевірки ним надавалися усі первинні бухгалтерські документи, які засвідчують реальний характер правочинів, укладених ПП "Новомиргородпаливо" та контрагентом-постачальником ТОВ "Лугметпром-2010", однак це не було взято до уваги податковим органом.

У судовому засіданні представниками позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано тим, що перевіркою встановлено укладення позивачем угод без мети настання реальних наслідків, безпідставне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та неправомірне формування витрат за взаємовідносинами з ТОВ „Лугметпром- 2010". Вважаючи угоди, укладені позивачем із вказаним контрагентом нікчемними, відповідач наполягає на правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник відповідача заперечення проти позову підтримав.

За клопотанням представника позивача (а.с. 138), яке у судовому засіданні не заперечувалося представником відповідача, подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Новомиргородпаливо" зареєстровано як юридична особа Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 29 вересня 1998 року (а.с. 10) та з 09 жовтня 1998 року перебуває на обліку в податковому органі як платник податків (а.с.11).

З 13 по 19 лютого 2013 року посадовими особами Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства "Новомиргородпаливо" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ "Лугметрпром -2010".

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 26 лютого 2013 року №6/2210/30912734, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Новомиргородпаливо" з ТОВ "Лугметрпром- 2010";

- пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2255-VІ від 02.12.2010 року в частині завищення сум податкового кредиту по податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 30782,40 грн.;

- статті 200.1, статті 200.4 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2011 року в розмірі 30782,00 грн.;

- пункту138.2, пункту 138.4, пункту 138.8 статті 138, пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року на з суму 1877,79 грн.(а.с.29-49)

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000112210 від 25 березня 2013 року, яким ПП "Новомиргородпаливо" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 30782,40 грн. (а.с.14)

- № 0000102210 від 25 березня 2013 року, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1878,00 грн. (а.с.16)

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного віднесення до таких витрат та кредиту господарських операцій з ТОВ "Лугметрпром- 2010" які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Зокрема, ПП"Новомиргородпаливо" за квітень, травень 2011 року відображало у податковій звітності залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з урахуванням відповідних сум за квітень 2011 року; при цьому, на час подання податкових декларації з ПДВ, такі суми не були погашені чи відшкодовані платнику податків (а.с.50-62, 90-94).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Водночас, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів , що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення відповідних сум до бюджетного відшкодування, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6. статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ „ Лугметрпром 2010" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Судом встановлено, що основною метою діяльності ПП "Новомиргородпаливо" є, зокрема, оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.

12 березня 2011 року між ТОВ „Лугметпром -2010" (продавець) та ПП "Новомиргородпаливо" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №12/03 предметом якого є продаж продавцем вугілля марки, вказаної в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору; покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Загальна сума договору складає 500 000 грн. (а.с. 63-65).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ „Лугметпром- 2010" у квітня 2011 року виконало постачання вугілля марки АКО позивачеві згідно специфікації як додатку до договору (а.с.72-73) .

Факт постачання товарів за вищезазначеним договором підтверджується наявною у матеріалах справи податковою накладною від 01 квітня 2011 року №4010 (а.с.67) та видатковою накладною (а.с.69), відповідними рахунком № 104 від 01 квітня 2011 року (а.с.70), а також актом здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.71) на загальну суму 184 694,41 грн. (із них ПДВ - 30782,40 грн.)

Суд зазначає, що Закону України "Про залізничний транспорт" та Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457, визначають накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів залізничним транспортом.

Згідно зі статтею 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 52 Статуту передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Так, на підтвердження факту транспортування ТОВ „Лугметпром- 2010" вугілля на замовлення ПП "Новомиргородпаливо", позивач надав до суду вантажні накладні , за змістом яких перевізник - ПП ВКФ "ТЕХКОМ" - відправляє вугілля зі станції Сердита на станцію Капустіно на ім'я одержувача ПП "Новомиргородпаливо"(а.с. 74-78).

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що вантаж було доставлено залізничним транспортом до станції Капустіно безпосередньо до паливного складу, розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться на території вказаної залізничної станції і надана директору ПП „Новомиргородпаливо" у постійне користування. Викладене засвідчується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою та договором компенсації плати за користування землею (а.с. 112-113, 110-111).

Судом встановлено також, що розрахунок ПП "Новомиргородпаливо" за надані послуги, здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (а.с.79-82).

Крім того, правомірність включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумах 30782,40 грн. позивач підтверджує копіями реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 55-57).

На підтвердження використання у господарській діяльності придбаного у ТОВ „Лугметпром -2010" товару шляхом його подальшої реалізації позивачем надано видаткові накладні (а.с.85,87,88).

За таких умов суд дійшов висновку про реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лугметпром-2010", а відтак - і про правомірне віднесення ПП "Новомиргородпаливо" відповідних сум за вказаними господарськими операціями до валових витрат та бюджетного відшкодування з ПДВ.

Суд зазначає також, що вказані документи у їх переважній більшості надавалися відповідачеві під час проведення перевірки (а.с. 32-34), однак не були ним взяті до уваги. Водночас, відповідач стверджує про нікчемність вищезазначеного правочину, укладеного між ПП "Новомиргородпаливо" та ТОВ „Лугметпром- 2010".

Такі висновки відповідачем зроблені з огляду на те, що в акті ДПІ у м. Ровеньках від 19 квітня 2012 року № 73/210/3 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Лугметпром- 2010"(код ЄДРПОУ 37178006) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року по взаємовідносинах з ПП " Є.Б.Г. УКРАЇНА"(код ЄДРПОУ 36575297) та за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія МКС "Донстройсервіс" (код ЄДРПОУ 35375075)" зазначено, що у ТОВ "Лугметпром-2010" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, в результаті чого правочини, укладені ТОВ "Лугметпром-2010" з його контрагентами не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, відповідач посилається на те, що була проведена перевірка наявності місцезнаходження платника податків ТОВ "Лугметпром-2010", в результаті якої встановлено, що товариство не знаходиться за юридичною адресою, за вказаною адресою знаходиться офіс ПП "Енергопром" (код ЄДРПОУ 30992432).

Таким чином, на підставі акту ДПІ у м. Ровеньках від 19 квітня 2012 року № 73/210/3 відповідачем зроблено висновок про те, що правочини, укладені у квітні 2011 року ТОВ "Лугметпром-2010" з його контрагентами мають ознаки нікчемності, а ПП "Новомиргородпаливо", у свою чергу, є суб'єктом господарювання, що здійснює господарські операції з використанням "вигодоформуюючих" суб'єктів по ланцюгу поставки товару, діяльність якого спрямовано на отримання податкової вигоди - формування податкового кредиту та валових витрат.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, адже викладене вище свідчить про реальність та товарний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Внаслідок проведення вказаних вище операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат).

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до частини першої статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

З аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, в тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з втручанням у компетенцію судових органів.

Разом з тим відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ „Лугметпром 2010", нікчемними у встановленому законом порядку.

Крім того, судом також враховуються правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, за якими платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник такого податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідачем не доведено правомірності своїх рішень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000112210 від 25 березня 2013 року та податкового повідомлення-рішення №0000102210 від 25 березня 2013 року.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 326,60 грн. (а.с. 2), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (Новомиргородське відділення) №0000102210 від 25 березня 2013 року, яким ПП "Новомиргородпаливо" збільшено грошове зобов'зання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1878,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (Новомиргородське відділення) №0000112210 від 25 березня 2013 року, яким ПП „Новомиргородпаливо" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30782,00 грн.

Присудити ПП "Новомиргородпаливо" судовий збір у розмірі 326,60 грн., зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області стягнути 326,60 грн. (триста двадцять шість гривень, шістдесят копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Маловисківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук