Постанова

від 20.09.2006 по справі ас-42/274-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-42/274-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2006 р.                                                                Справа № АС-42/274-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді , ,

при секретарі Сенчук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шебаніц Н.М. (дов. № 06-34/191 від 17.02.2006 р.)

відповідача - Кіперштейна Б.А. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виховний комплекс "Дитячий садок-середня загальноосвітня школа 1-3 ступенів "Старт-Школа-Сервіс" (м. Харків) (вх. № 2335 Х/3) на постанову господарського суду Харківської області від 26.06.06 р. по справі № АС-42/274-06

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів(м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виховний комплекс "Дитячий садок-середня загальноосвітня школа 1-3 ступенів "Старт-Школа-Сервіс" (м. Харків)

про стягнення 1 949,62 грн., -

встановила:

У травні 2006 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виховного комплексу "Дитячий садок-середня загальноосвітня школа 1-3 ступенів" "Старт-Школа-Сервіс" (м. Харків) про стягнення 1 949,62 грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Постановою господарського суду Харківської області від 26 червня 2006 року по справі № АС-42/274-06 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 949,62 грн.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Харківської області від 26.06.2006 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити. На думку відповідача, оскаржувана постанова місцевого господарського суду є незаконною та необґрунтованою,  у зв'язку з тим, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме стаття 129 Конституції України, статті 18, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", пункти 3, 4, 5, 10 „Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів", стаття 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", пункт 6 „Порядку сплати підприємствами штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", стаття 250 Господарського Кодексу України, та інші норми матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши представника ТОВ Навчально-виховного комплексу "Дитячий садок-середня загальноосвітня школа 1-3 ступенів" "Старт-Школа-Сервіс" Кіперштейна Б.А., який підтримав апеляційну скаргу, представника Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Шебаніц Н.М., яка просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови господарського суду Харківської області від 26.06.2006 р. – без змін, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану постанову, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин  (далі –Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 18 вищевказаного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів”. Крім цього, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів,  громадськими організаціями інвалідів, що передбачено “Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314).

Згідно пункту 3 цього Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно з пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 вказаного Положення підприємства повинні інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою 3-ПН з приміткою робочі місця для інвалідів), а працевлаштування інвалідів здійснюється органами, вказаними у ст. 18 Закону, з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається із запиту позивача від 31.03.2006 р. та повідомлення Київського районного центру зайнятості № 349 від 11.04.2006 р. відповідач не надавав до центру зайнятості звіти по формі 3-ПН з вказівкою про потребу в працівниках-інвалідах.

Згідно наданих суду документів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача у 2005 році складала 12 осіб, тому останній повинен був створити у вказаному році 1 робоче місце для працевлаштування інваліду, але  фактично на підприємстві відповідача у 2005 році не було створено жодного робочого місця. Отже, відповідачем не був виконаний норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, при цьому відповідач не звертався до компетентних органів з проханням направити йому інвалідів для працевлаштування.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та   організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості, в матеріалах справи такі звіти відсутні.

На думку колегії суддів, відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, чим порушив вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а згідно ст. 20 Закону, Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій  до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, тому повинен був перерахувати до Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій.  

Розмір відрахувань визначається середньорічною заробітною платою на підприємстві за кожне робоче місце. Як свідчать матеріали справи, фонд оплати праці штатних працівників на підприємстві відповідача у 2005 році становив 46,3 тис. грн., при середньообліковій чисельності штатних працівників 12 чоловік, отже середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника у 2005 році становила 3 858,33 грн. Сума штрафних санкцій за 1 незайняте інвалідом робоче місце у 2005 році згідно з вимогами статті 20 Закону складає 1 929,17 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.

Однак, відповідач не перерахував кошти у встановлений чинним законодавством термін та не надав належних доказів створення робочого місця для працевлаштування інваліду, а саме: наказу про затвердження заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві, затверджене положення про робоче місце інваліда, наказ про створення спеціальної комісії по атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів, атестації робочого місця для інваліда, колективного договору на 2005 рік, тому позовні вимоги на суму 1 929,17 грн. за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліду у 2005 році, на думку колегії суддів, є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

З урахуванням цього позивачем згідно даної норми розрахована сума пені за несвоєчасну сплату штрафних санкцій, яка складає 20,45 грн.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. А відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На думку колегії суддів, позивач надав, а господарський суд Харківської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про те, що відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

          Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ Навчально-виховного комплексу "Дитячий садок-середня загальноосвітня школа 1-3 ступенів" "Старт-Школа-Сервіс" позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, постанова господарського суду Харківської області  від 26.06.2006 р. по справі № АС-42/274-06 прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування постанови, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевказаним.

Керуючись статтями 86, 195, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виховного комплексу "Дитячий садок-середня загальноосвітня школа 1-3 ступенів" "Старт-Школа-Сервіс" (м. Харків) залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 26 червня 2006 року по справі № АС-42/274-06 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      

Суддя                                                                                 

Суддя