Постанова

від 12.09.2006 по справі 45/202-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/202-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2006 р.                                                                Справа № 45/202-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  , ,

при секретарі Сенчук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Залуцької Л.Г. (дов. б/н від 01.02.06р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Патріот", с. Рясне, Золочівського району, Харківської області (вх. № 2518 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.06 р. по справі № 45/202-06

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Журавушка", смт. Золочів, Харківської області

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Патріот", с. Рясне, Золочівського району, Харківської області

про стягнення 5293,52 грн., -

встановила:

У травні 2006 року Приватне сільськогосподарське підприємство “Журавушка”  звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства “Патріот” про стягнення 5293,52 грн., з яких  3730,00 грн.  основного боргу, 355,00 грн. пені, 1096,52 грн. інфляційних, 111,90 грн. процентів за прострочку виконання грошового зобов'язання та суми судових витрат, посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо своєчасності оплати отриманого товарного кредиту у вигляді птахомолодняка у відповідності до умов укладеного між сторонами договору від 02.06.2003 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.06р. по справі № 45/202-06 (суддя Н.В. Калініченко) позов задовольнити повністю та стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Патріот” на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Журавушка” 3730,00 грн. основного боргу, 1096,62 грн. інфляційних, 111,90 грн. річних, 355,00 грн. пені, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає що оскаржуване рішення прийнятим з порушенням процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим просить його скасувати та судові витрати покласти на позивача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а також винесеним з додержанням норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як необґрунтовану.

Представник відповідача –заявника апеляційної скарги, у судове засідання 12.09.06р. не з'явився, хоча  належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 1794268 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Беручи до уваги те, що відповідач належним чином був повідомлений про час, день і місце розгляду справи, тому мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника Приватного сільськогосподарського підприємства “Патріот”, оскільки відповідач також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника позивача –Залуцьку Л.Г., яка підтримала  свої позиції по справі, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 21.06.06р. по справі № 45/202-06 - без змін, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених  матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що 02 червня 2003 року між  позивачем ("Продавець") та відповідачем ("Покупець") укладений договір (далі –Договір).

Відповідно до п. 1 Договору позивач зобов'язався передати відповідачу товарний кредит у вигляді птахомолодняка (товар) на загальну суму 8733,30 грн. до 01.07.2003 року, а відповідач, згідно п. 2 Договору зобов'язався прийняти і розрахуватись у повному обсязі до 01.10.2003 року.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов Договору передав відповідачу товар за накладними № 346, № 347 від 20.06.2003 р.,  №363, № 364 від 27.06.2003 р., № 366, № 367 від 30.06.2003 р. на загальну суму 8733,30 грн., а відповідач товар отримав на підставі довіреності серії ЯЕС № 478546 від 20.06.2003 року (в матеріалах справи).

Однак відповідач прийняті на себе зобов'язання по Договору щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар виконав не в повному обсязі та розрахувався з позивачем лише частково на суму 5003,30 грн., через що у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 3730,00 грн.  

За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При винесенні рішення господарський суд послався на те, що оскільки заборгованість в сумі 3730,00 грн. відповідачем не погашена, факт отримання товару відповідачем підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд також вірно визначився щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 111,90 грн. річних та 1096,62  грн. інфляційних за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по спірному Договору, оскільки згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. Нарахування позивачем річних та інфляційних цілком відповідає чинному законодавству України та вимогам спірного Договору, у зв'язку з чим вимога про їх стягнення правомірно задоволена господарським судом.  

Пунктом 3. Договору сторони передбачили відповідальність за порушення  його умов, а саме: у разі прострочки оплати “Покупець” сплачує пеню в розмірі 0,5 %  від суми 8733,30 грн. за кожен день прострочки оплати. Враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання у повному обсязі по оплаті отриманої продукції, нарахована позивачем пеня в сумі 355,00 грн. відповідає вимогам Договору та чинному  законодавству України, а тому правомірно стягнута судом першої інстанції. Крім того, стягнення пені є саме тим засобом захисту цивільних прав, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України, і відповідно до ст. 546 цього кодексу, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань.

Заявник апеляційної скарги також вказує на те, що судом першої інстанції було  розглянуто справу за відсутністю представника відповідача, який не отримував ухвалу суду про призначення справи до розгляду, а тому не мав можливості бути присутнім в судовому засіданні при розгляді справи по суті та надати суду свої заперечення.

Але вказані твердження скаржника не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі було на фактичну адресу відповідача, а саме: 62203, Харківська область, Золочівський район, с. Рясне, в установлені законодавством строки.  Крім того, позивач надіслав цю адресу відповідача позовну заяву, та в якості належного доказу її відправки надав до справи поштову квитанцію №7639 від 16.05.06р. та опис вкладення у цінний лист (а.с. 4, 5), із якого вбачається, що вказана в опису адреса відповідача повністю відповідає його фактичній адресі, зазначеній в самій апеляційній скарзі. Саме за цією адресою відповідач отримав ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №1794268 (в матеріалах справи). Доказів того, що вказана адреса відповідача змінювалася, останнім не представлені та в матеріалах справи відсутні.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що місцевим господарським судом було надано відповідачу достатньо часу для можливості долучити до матеріалів справи необхідні докази на підтвердження своєї позиції по справі, а неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі також посилається на те, що позивачем в підтвердження вимог по стягненню заборгованості не надано акту-прийому передачу товару, який на думку відповідача, фіксує результати виконання спірного Договору.  Однак вказані твердження не приймаються колегією суддів до уваги, так як ні чинним законодавством України ні укладеним між сторонами 02.06.03р. Договором не передбачено складання такого акту, а передача товару та його отримання відповідачем підтверджується також й іншими документами, наявними в матеріалах справи.

В підтвердження вимог по стягненню заборгованості за договором від 02.06.03р. позивач надав накладні № 346, № 347 від 20.06.2003 р.,  №363, № 364 від 27.06.2003 р., № 366, № 367 від 30.06.2003 р. та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЕС № 478546 від 20.06.2003 року, на підставі якої відповідачу було передано товар на загальну суму 8733,30 грн. Вказані накладні містять чітке посилання на спірний Договір та видану відповідачем довіреність, згідно яких загальна сума переданого позивачем товару в розмірі 8733,30 грн. повністю відповідає умовам Договору.

Крім того, між позивачем та відповідачем був складений акт звірки взаєморозрахунків станом на 1 листопада 2004 року, з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 8733,30 грн., що підтверджує визнання відповідачем боргу в сумі 8733,30 грн., в зв'язку з виконанням позивачем своїх зобов'язань за Договором.   

Також, скаржник вказує на те, що наявні в матеріалах справи копії накладних  не містять печатки відповідача, а тому не підтверджують факт отримання товару  уповноваженою особою з його боку, так як саме печатка є доказом належного виконання зобов'язань відповідача за Договором.

Однак вказані твердження не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки   вони не є підставою для скасування прийнятого господарським судом у даній справі рішення, так як належних доказів того, що ПСП "Патріот" не отримувало товар від позивача по спірним накладним, відповідач як суду першої так і апеляційної інстанції не представив. При цьому, спірні накладні, а також підписи на них не були визнані відповідачем недійсними у встановленому законом порядку та, як вбачається з матеріалів справи, зазначені накладні відповідачем не спростовані.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88 (далі - Положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та  підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. А згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час   здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи зі змісту Положення № 88 та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наявність печатки підприємства на такому первинному документі, як накладна, не передбачена.

Типова форма накладної, затверджена наказом Мінстату України від 21.06.96р. № 193  (форма № М-11) "Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів", за якою оформлюються операції щодо відпуску товару, також не передбачає наявність в ній печатки.

Зазначене дає підстави вважати, що первинні документи про передачу товару відповідачу за Договором від 02.06.2003 року оформлені належним чином, та свідчать про фактичну його передачу відповідачеві.  

До того ж, відповідач в своїй апеляційній скарзі суму основного боргу в розмірі 3730,00 грн., інфляційних в розмірі 1096,62 грн., 3% річних в розмірі 111,90 грн. та  355,00 грн. пені не оспорює.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, але відповідач   належних доказів в обґрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі, суду апеляційної інстанції не надав.

Таким чином, наведене вказує, що суд першої інстанції дослідив обставини справи у повному обсязі і дійшов до правильного до висновку про задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2006 року по справі № 45/202-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,  -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.06р. по справі № 45/202-06 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Патріот", с. Рясне, Золочівського району, Харківської області залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      

Суддя                                                                                 

Суддя