Рішення

від 29.04.2013 по справі 908/913/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 8/15/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.13 Справа № 908/913/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліз» (69093, м.Запоріжжя, вул.. Звенигородська, 9)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс» (69032, м.Запоріжжя, вул. Макаренка, 9)

про стягнення 75530 грн. 72 коп. попередньої оплати

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Ботов М.Г., дов. від 05.12.2012 р.

Відповідача - Бєляєв В.А., наказ № 2-к від 11.12.2012 р.

Васильєв В.В., договір від 18.042013 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 75530 грн. 72 коп. попередньої оплати.

Розгляд справи, призначений на 03.04.2013 р., відкладався до 18.04.2013 р., в судовому засіданні оголошувалася перерва до 29.04.2013 р.

Вступну та резолютивну частині рішення оголошено в засіданні 29.04.2013 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, згідно ст.ст. 203, 204, 205, 207, 525, 526, 530, 663, 665 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України. В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем пред'явлено рахунок-фактуру № СФ-159, відповідно до якого ТОВ «Матрікс» зобов'язалося продати ТОВ «Еліз» продукцію, вартість, найменування та кількість якої зазначено у рахунку, на загальну суму 102567 грн. Також у рахунку сторони узгодили термін оплати вартості продукції, що поставляється - до 14 грудня 2011 року. Позивач сплатив вартість зазначеної у рахунку продукції в сумі 101749 грн. 98 коп. платіжними дорученнями № 722 від 14.12.2011 р. та № 724 від 15.12.2011 р. Однак відповідач частково виконав зобов'язання щодо поставки продукції, а саме відповідно до видаткової накладної № РН-0000032 від 16.12.2011 р. поставив продукцію на суму 26219 грн. 26 коп. Оскільки сторонами не був визначений строк постачання товару позивач направив на адресу відповідача вимогу № 12/10 2011 р., якою вимагав передати у власність позивача продукцію, яка не була поставлена. Зобов'язання щодо поставки продукції відповідач не виконав. Листом від 04.01.2013 р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору купівлі-продажу та вимагав у семиденний термін повернути отримані від позивача кошти в сумі 75530 грн. 72 коп. Відповідач не повернув грошові кошти, отримані в якості передоплати. Позивач просить стягнути з ТОВ «Матрікс» 75530 грн. 72 коп. попередньої оплати.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково на суму 5805 грн. У відзиві на позов вказує, що відповідачем передано, а позивачем отримано продукцію на суму 96762 грн. 24 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000032 від 16.12.2011 р. та довіреністю від 15.12.2011 р., виданою ТОВ «Еліз» на ім'я водія Гапонова Л.М.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Матрікс» (відповідач по справі) пред'явлено товариству з обмеженою відповідальністю «Еліз» (позивач по справі) рахунок-фактуру № СФ-0000159 від 13.12.2011 р. на оплату продукції на загальну суму 102567 грн. 24 коп. Товариство «Еліз» прийняло пропозицію, сплативши за рахунком № СФ-00000159 від 13.12.2011 р. суму в розмірі 101749 грн. 98 коп., про що свідчать виписки за особовим рахунком від 14.12.2011 р. та від 15.12.2011 р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу, зокрема, з правочинів, якими в силу ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст. 207 ЦК України). Статтею 638 ЦК України встановлено, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферта) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на встановлене суд вважає, що сторонами по справі вчинено правочин купівлі-продажу внаслідок досягнення ними згоди по всіх істотних умовах, необхідних для укладення угод купівлі-продажу, а саме: щодо найменування продукції, ціни за одиницю виміру, загальній вартості, що підлягає сплаті. У зв'язку з перерахуванням позивачем суми передплати в розмірі 101749 грн. 98 коп. з посиланням на рахунок № СФ-0000159 від 13.12.2011 р. у позивача виникло право на отримання від відповідача продукції на суму передплати у розмірі 101749 грн. 98 коп.

В судовому засіданні представники сторін підтвердили факт досягнення ними згоди шляхом обміну відповідними документами щодо істотних умов купівлі-продажу товару.

Як вказує позивач, відповідач зобов'язання щодо передання оплаченої продукції виконав частково. За видатковою накладною № РН-0000032 від 16.12.2011 р. відповідач передав, а позивач прийняв продукцію на суму 26219 грн. 26 коп. (з ПДВ). Листом № 12/10/11 від 28.11.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою протягом семи днів з дати отримання вимоги передати у власність ТОВ «Еліз» продукцію, що зазначена у рахунку-фактурі № СФ-0000159 від 13.12.2011 р. на суму 76347 грн. 98 коп. Відповідачем товар поставлений не був. Листом № 03/01/2013 від 03.01.2013 р. позивач звернувся до товариства «Матрікс» з вимогою про повернення протягом семи днів з дати отримання вимоги перерахованих в якості передоплати грошових коштів в розмірі 75530 грн. 72 коп.

Як стверджує позивач, станом на день розгляду справи відповідач оплачений товар не поставив, суму попередньої оплати не повернув.

Відповідач наполягає, що зобов'язання щодо передання продукції позивачу ним виконано частково та передано позивачу продукцію на суму 96762 грн. 24 коп., що підтверджується накладною № РН-0000032 від 16.12.2011 р.

На підтвердження своїх доводів та заперечень сторонами до матеріалів справи додано дві копії накладної № РН-0000032 від 16.12.2011 р. Як вбачається, на одній з вказаних накладних (перелік продукції на суму 96762,24 грн.), наданій відповідачем, міститься підпис водія Гапонова Л.М., на підтвердження повноважень якого відповідач посилається на довіреність № 1263 від 15.12.2011 р. (а.с 44). Доводи відповідача суд знаходить хибними внаслідок наступного:

Згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99) при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Також, згадана Інструкція містить вимоги до осіб, що відпускають цінності, а саме: забороняється відпускати цінності у випадках:

а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами;

б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність;

в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу;

г) закінчення строку дії довіреності;

д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

В обґрунтування доводів щодо передання позивачу продукції на суму 96762 грн. 24 коп. за видатковою накладною №РН-0000032 від 16.12.2011 р. відповідач посилається на довіреність від 15.12.2011 р., видану товариством «Еліз» на ім'я Гапонова Л.І. По-перше, довіреність № 1263 від 15.12.2011 р. взагалі не містить реквізитів щодо найменування, кількості товару та інших, визначених як необхідних законодавчим актом, на отримання товарно-матеріальних цінностей. По-друге, вказана довіреність № 1263 від 15.12.2011 р. отримана відповідачем засобами електронного зв'язку, що не було узгоджено з покупцем. При цьому, оригіналу довіреності № 1263 від 15.12.2011 р. відповідачем не надано. Позивач пояснення відповідача оспорив та зазначив, що Гапонову Л.І. не надавалися відповідні повноваження. З видаткової накладної № РН-0000032 від 16.12.2011 р., наданої позивачем, вбачається, що за вказаною накладною товар на суму 26219 грн. 26 коп. переданий товариством «Матрікс» представнику позивача Відіборенко О.П., повноваження якого підтверджуються довіреністю № 505 від 15.12.2011 р. По-третє, судом відхилено клопотання відповідача про допит свідків на підтвердження його доводів, оскільки згідно п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину.

Таким чином, довіреність № 1263 від 15.12.2011 р., видана на ім'я Гапонова Л.І., та видаткова накладна № РН-0000032 від 16.12.2011 р. на суму 96762 грн. 24 коп. не відповідають правилам відпуску товарно-матеріальних цінностей, встановленим діючим законодавством, що позбавляє відповідні документи, на які посилається відповідач, доказової сили.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, факт передання відповідачем товару позивачу на суму 96762 грн. 24 коп. спростовується доданими матеріалами та не є доведеним.

Нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

З огляду на дані норми законодавства та встановлені обставини справи, а саме нездійснення відповідачем поставки оплаченого товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення суми попередньої оплати з ТОВ «Матрікс».

Оскільки відповідач не надав суду доказів передання оплаченого товару або повернення позивачу грошових коштів, перерахованих останнім в якості передплати, суд вважає, що вимоги в частині стягнення попередньої оплати в сумі 75530 грн. 72 коп. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача спростовано вищевикладеним.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, 11, 207, 509, 655, 693 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс» (69032, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9, ЄДРПОУ 31166299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліз» (69093, м. Запоріжжя, вул.. Звенигородська, 9, ЄДРПОУ 13608660) 75530 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 72 коп. попередньої оплати, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судових витрат. Видати наказ.

Повне рішення складено 13 травня 2013 року.

Суддя І.А. Попова