Рішення

від 14.05.2013 по справі 911/1182/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. справа № 911/1182/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕК АЛЬФА», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма-Будінвест», Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 239 986,39 гривень

за участю представників:

від позивача: Коваленко Я.О. (довіреність №14/01/13-2 від 14.01.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕК АЛЬФА» (далі-ТОВ «РЕК АЛЬФА»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма-Будінвест» (далі-ТОВ «Гамма-Будінвест»/відповідач) про стягнення 239 986,39 грн., з яких: 20 646,68 грн. авансу, сплаченого за договором підряду №21/10/11 від 21.10.2011р., 207 477,76 грн. пені, 11 337,58 грн. штрафу та 524,37 грн. 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2013р. порушено провадження у справі №911/1182/13 та призначено справу до розгляду на 16.04.2013р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 16.04.2013р. та 29.04.2013р. розгляд даної справи відкладався на 29.04.2013р. та 14.05.2013р. відповідно.

В судові засідання 16.04.2013р., 29.04.2013р. та 14.05.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2011р. між ТОВ «РЕК АЛЬФА» (далі-замовник) та ТОВ «Гамма-Будінвест» (далі-підрядник) укладено договір підряду №21/10/11 (далі-Договір), відповідно до якого підрядник зобов'язався власними силами виконати ремонт приміщень (127,7 м 2 ) по вул. Артема, 132 в м. Донецьк з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язався прийняти й оплатити виконані роботи на умовах, передбачених даним договором.

Пунктами 3.1, 4.1 та 9.7 Договору передбачено, що замовник здійснює попередню оплату протягом 5-ти банківських днів з дати підписання даного договору у розмірі 50% ціни Договору, передбаченої Кошторисом (додаток №1), що становить 113 375,83 грн.

Підрядник зобов'язаний виконати роботи, визначені даним договором, в строк не більше 60 календарних днів з дати проведення попередньої оплати згідно з п. 3.1 даного договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами і діє до 31.12.2011р.

На виконання умов Договору, 28.10.2011р. позивачем було сплачено відповідачу 113 375,83 грн. у якості попередньої оплати вартості робіт за Договором, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням останнього №5044 від 28.10.2011р.

Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання в частині своєчасного виконання передбачених Договором та попередньо оплачених позивачем робіт належним чином не виконав, здійснивши підрядні роботи лише вартістю 92 729,15 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на акті виконаних робіт від 15.02.2012р. на суму 92 729,15 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору, 29.02.2012р. позивачем було надіслано відповідачу претензію №29/02/12 про повернення решти суми отриманого за Договором авансу у розмірі 20 646,68 грн., яка була отримана останнім 07.03.2012р., що підтверджується підписом представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №01011 1026084 0. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач попередньо оплачені за Договором роботи виконав частково, а залишок отриманого за Договором авансу не повернув, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 20 646,68 грн. решти сплаченого за Договором авансу з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173, 317 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

- збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого);

- відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого господарського суду України від 12.03.2012р. у справі №9/112.

Пунктом 7 ст. 180 ГК України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Дана норма кореспондує зі ст. 631 ЦК України.

Згідно п. 9.7 Договору, останній набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами і діє до 31.12.2011р.

За таких обставин, враховуючи припинення договірних зобов'язань сторін у зв'язку з закінченням 31.12.2011р. строку дії Договору, а також враховуючи факт часткового виконання відповідачем попередньо оплачених позивачем підрядних робіт, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка набула майно, а саме залишок невикористаного за Договором авансу у сумі 20 646,68 грн., на підставі, яка згодом відпала у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов'язана повернути потерпілому (позивачу) це майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2013р. у справі №35/5005/2157/2012.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також характер правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20 646,68 грн. решти сплаченого за Договором авансу з підстав ст. 1212 ЦК України підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повернення решти сплаченого за Договором авансу у сумі 20 646,68 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 524,37 грн. 3% річних, нарахованих з 21.02.2012р. по 20.12.2012р. на 20 646,68 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, п. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, враховуючи той факт, що вимогу про повернення залишку не використаного за Договором авансу відповідач отримав лише 07.03.2012р., що підтверджується підписом представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №01011 1026084 0, суд, в силу вимог п. 2 ст. 530 ЦК України, здійснював обрахунок 3% річних з 15.03.2012р. (тобто після спливу семиденного строку від дня отримання вказаної вимоги) по 20.12.2012р. на 20 646,68 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом в межах вказаного позивачем періоду, з урахуванням положень Договору та вимог вищезазначених норм Закону, становить 476,85 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 524,37 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 476,85 грн.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт, передбачених Договором, а саме не більше 60 календарних днів з дати проведення попередньої оплати, яка була здійснена 28.10.2011р., позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 207 477,76 грн. пені, нарахованої з 28.12.2011р. по 27.06.2012р. на 226 751,65 грн. загальної вартості робіт за Договором;

- 11 337,58 грн. штрафу, нарахованого від загальної вартості робіт за Договором.

Статтею 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що за порушення підрядником строку виконання робіт, передбачених пп. 4.1 та 5.2.4 даного договору, він сплачує замовнику штраф у розмірі 0,5 відсотка вартості робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п'яти відсотків вказаної вартості.

У відповідності до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.11.2006р. у справі №47/628-05, при винесенні рішень суд має встановити правову природу відповідальності, яка передбачена сторонами у договорах.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою пунктом 6.3 Договору сторони за порушення підрядником строку виконання робіт, передбачених пп. 4.1 та 5.2.4 даного договору фактично передбачили стягнення пені, яка нараховується у розмірі 0,5 відсотка вартості робіт за кожний день прострочення.

Приписами статей 611, 627, 629 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у справі № 14/80-09-2056 та постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2012р. у справі №5016/210/2012(17/22).

За таких обставин, оскільки відповідач свої Договірні зобов'язання в частині своєчасного виконання погодженого сторонами об'єму робіт не виконав, суд дійшов висновку про підставність нарахування позивачем пені та штрафу в порядку п. 6.3 Договору.

Водночас, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, враховуючи той факт, що 15.02.2012р. сторонами був підписаний акт виконання робіт за Договором на суму 92 729,15 грн., у той час, як в силу вимог ст. 549 ЦК України пеня обчислюється від суми саме несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 28.12.2011р. по 14.02.2012р. на 226 751,65 грн. заборгованості,

з 15.02.2012р. по 27.06.2012р. на 134 022,50 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах вказаного позивачем періоду, з урахуванням положень Договору та вимог вищезазначених норм Закону, зокрема, в частині обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, становить 12 146,30 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 207 477,76 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 12 146,30 грн.

До того ж, оскільки розмір штрафу, заявленого позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням Договору та є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 11 337,58 грн. штрафу підлягає задоволенню. Задовольняючи вказану позовну вимогу судом було враховано, що до моменту підписання сторонами акту виконання робіт за Договором на суму 92 729,15 грн., відповідачем було порушено строк виконання підрядних робіт понад тридцять днів, що свідчить про підставність нарахування позивачем штрафу на загальну вартість робіт за Договором.

При винесенні даного рішення судом також був врахований п. 9.7 Договору, згідно якого закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань, які виникли під час його дії. Дане положення кореспондує з приписами ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 549, 611, 612, 625, 627, 629, 837, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 230, 231, 317 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма-Будінвест» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 4, ідентифікаційний код 34014545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕК АЛЬФА» (01011, м. Київ, вул. Кутузова, 4А, літ. А, ідентифікаційний код 36588691) 20 646 (двадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 68 заборгованості, 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 85 коп. 3% річних, 12 146 (дванадцять тисяч сто сорок шість) грн. 30 коп. пені, 11 337 (одинадцять тисяч триста тридцять сім) грн. 58 коп. штрафу та 892 (вісімсот дев'яносто дві) грн. 15 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.05.2013р.

Суддя В.А. Ярема