Постанова

від 15.08.2006 по справі ас-27/332-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-27/332-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2006 р.                                                           Справа № АС-27/332-06  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді , судді  ,  

при секретарі Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шебаніц Н.М.

відповідача -  Томчишин В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2665Х/3-7) на постанову господарського суду Харківської області від 15.06.06 р. по справі № АС-27/332-06

за позовом Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків

до ДЛГП "Харківліс", смт. Близнюки

про стягнення 13282,17 грн.

встановила:

У травні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про стягнення 13282,17 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. було створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліду. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві  суму у розмірі 13282,17 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.    

Постановою господарського суду Харківської області від 15.06.2006 р.  по  справі № АС-27/332-06 (суддя –Мамалуй О.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, з посиланням на  безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, так як відповідач повинен був створити 2 робочих місця і у 2005р. працювали 2 інваліда.

  Позивач з постановою господарського суду не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач вказує, що судом не в повному об язі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального права. Позивач вважає, що відповідачем не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів в відповідності з нормативом, встановленим ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», тобто не може бути звільненим від обов'язку по сплаті штрафних санкцій, передбачених ст.. 20 Закону.

Відповідач  з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погодився, вважає постанову господарського суду обґрунтованою, законною, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановила:

Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 92 від 18.07.1991 р.

            Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

           Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

            Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 70 осіб, відповідно до ст. 19 закону відповідач у 2005 р. повинен був створити 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але зробив необґрунтований висновок про створення 2 робочих місць і помилку в звіті за 2005 р., в якому зазначено , що працював 1 інвалід. Як свідчить  матеріали справи , зокрема список  працюючих інвалідів 1 інвалід  був звільнений  з 1.04.2005 р., тобто не проробив повний рік.

Отже, фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті № 10 ПІ, середньооблікова чисельність інвалідів –штатних працівників на підприємстві у 2005 р. становить 1 інвалід.

        Таким чином, суд  безпідставно відмовив в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки відповідач не виконав встановленого обов'язку про виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

        Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2005 р. становить 6571,43 грн.   Відповідач сплату штрафних санкцій не провів, доказів сплати  санкцій  суду не надав, в зв*язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6571,43 грн. штрафних санкцій за незайняте 1 робоче місце підлягають задоволенню, в іншій частині позову слід відмовити. Посилання позивача на  те, що норматив становить 3 особи та Інструкцію зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затв. Наказом Мінстату України від 7.07.1995 р. № 171 необґрунтоване, так як згідно з формою звіту № 10 ПІ   при визначенні кількості інвалідів , які повинні працювати на робочих місцях  не передбачено  застосування зазначеної Інструкції та правила математичного округлення результатів.

Посилання відповідача на направлення звіту про наявність вільних робочих місць станом на 28.07.2005 р. не звільняє його від відповідальності за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

        Згідно зі статтею 18 цього Закону, працевлаштування  інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, а підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

          Відповідно до п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, № 19, (далі —Положення), робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держноглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.З). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5):

         Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав зазначені умови, не створював робочих місць для працевлаштування інвалідів, не надав документи підтверджуючи проведення атестації робочих місць  та  не інформував  компетентні органи   про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 р., в зв'язку з чим суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

          З огляду на вказане, постанова господарського суду частково не  узгоджується з  матеріалами справи  і  не відповідає нормам матеріального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, керуючись ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 195,198, 200, 205-207  КАСУ України   

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 15.06.2006 р. по справі № АС-27/332-06 скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДЛГП "Харківліс" (64841, Харківська область, Близнюківський р-н, смт. Близнюки, вул. Південна, 1, р/р 26002007047 Харківська обласна Дирекція АППБ «Аваль», МФО 350589, код ЄДРПОУ 00993142)  на користь  Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 поверх, кімн. 16, р/р 31212230600003 ВДК у Дзержинському районі, МФО 851011 в Управлінні Держказначейства у Харківській області, код ЄДРПОУ 24134567) - 6571,43 грн. штрафні санкції за незайняті робочі місця, в доход Держбюджету 102 грн. держмита, 51 грн. держмита по скарзі.

В іншій частині позову відмовити.

Виконавчі листи  доручити видати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді