Рішення

від 16.04.2013 по справі 2018/18154/2012

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2018/18154/2012

н/п 2/640/597/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сенаторова В.М.

при секретарі - Русанової Н.І.

представників - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Третя особа - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» в особі Харківської філії про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Третя особа - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» в особі Харківської філії про розподіл майна, набутого подружжям у шлюбі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою про поділ майна подружжя, набутого за час перебування у шлюбі. В ході судового розгляду справи позивачка змінювала та уточнювала позовні вимоги і остаточно просила суд виділити їй у власність та визнати за нею право власності на:

-1/2 частину житлового будинку площею 459,2 м.кв. з надвірними спорудами по вул. Колосиста, 23 в м. Харкові, , загальною вартістю 4700161,00 гривень, зареєстрованого за ОСОБА_4, де 1/2 частина становить 229,6 м.кв, вартістю 2 350 080,50 гривень;

- 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,5975 га за адресою: м. Харків, вул. Цюрупи 4, кадастровий номер земельної ділянки 6310137900:09:003:0501, зареєстрованою за ОСОБА_4, загальною вартістю 2 346300,70 гривень, де вартість 1/2 частини складає 1 173150,35 гривень;

- 1/2 частину нежитлових приміщень (швейний цех) по вул. Цюрупи,4 в м. Харкові, ( літ А-2, площею 1132,8 кв.м та Б-1, площею 81,4 кв.м, а всього - 1214,2 кв.м), зареєстрованих за ОСОБА_4, загальною вартістю 2006582,00 гривень, де 1/2 частина становить 607,1 кв.м, вартістю 1003291,00 гривень;

- автомобіль «Лексус» LX-470, 2006 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_3, вартістю 262216,99 гривень;

- 1/2 частину устаткування швейного цеху (яке складається з 50 швейних машинок, вартістю по 2000 гривень кожна на загальну суму 100 000 гривень), що становить 25 швейних машинок на суму 50000 гривень;

А усього майна на загальну суму - 4853699,32 гривень.

Позивачка просила суд за ОСОБА_4 залишити право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку площею 459,2 кв.м з надвірними спорудами по вул. Колосиста, 23 в м. Харкові, зареєстрованого за ОСОБА_4, загальною вартістю 4700161,00 гривень, де 1/2 частина становить 229,6 м.кв, вартістю 2350080,50 гривень;

- 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,5975 га за адресою: м. Харків, вул. Цюрупи 4, кадастровий номер земельної ділянки 6310137900:09:003:0501, зареєстрованою за ОСОБА_4, загальною вартістю 2346300,70 гривень, де вартість 1/2 частини складає 1 173150,35 гривень ;

-- 1/2 частину нежитлових приміщень (швейний цех) по вул. Цюрупи,4 в м. Харкові, ( літ А-2, площею 1132,8 кв.м та Б-1, площею 81,4 кв.м, а всього - 1214,2 кв.м), зареєстрованих за ОСОБА_4, загальною вартістю 2006582,00 гривень, де вартість 1/2 частини складає 1003291,00 гривень;

- автомобіль «Лексус» LX-470, 2003 року випуску, чорного кольору, д.н. з. АХ 4004 КХ, зареєстрований за ОСОБА_4, вартістю 262 216,99 гривень;

- 1/2 частину устаткування швейного цеху (яке складається з 50 швейних машинок, вартістю по 2000 гривень кожна на загальну суму 100 000 гривень), що становить 25 швейних машинок на суму 50000 гривень

- мікроавтобус марки ГАЗ 320321 «Газель», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_3, вартістю 25388,75 гривень;

А всього майна на загальну суму - 4864127,59 гривень.

Також позивачка ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь :

- компенсацію за 1/2 частину автомобіля мікроавтобус марки ГАЗ 320321

«Газель»,білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 - у сумі 12694,37 гривень.

- компенсацію за проданий автомобіль ВАЗ 21213 («Нива») зеленого

кольору, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 - у сумі 16 617 гривень.

- 10428, 27 гривень - різницю в вартості наданого в порядку розподілу

майна.

- 1700 гривень судових витрат.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи і остаточно просив суд розділити майно, набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за час шлюбу, з урахуванням виконаних ОСОБА_4 спільних зобов’язань перед ПАТ «Кредитпромбанк», виділивши йому у власність:

- житловий будинок площею 459,2 кв.м з надвірними спорудами по вул. Колосиста, 23 в м. Харкові;

- нежитлові приміщення швейного цеху по вул. Цюрупи, 4 в м. Харкові, літ А-2, площею 1132,8 кв.м та літ Б-1, площею 81,4 кв.м;

- автомобіль «Лексус» LX-470, 2003 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4;

Також, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просив суд виділити у власність позивачці ОСОБА_3 :

- автомобіль «Лексус» LX-470, 2006 року випуску, білого кольору, д.н.з.

АХ 4404 АМ;

- мікроавтобус марки «ГАЗ 320321» («Газель»), д.н.з. НОМЕР_2;

- стягнути з ОСОБА_3 на його користь різницю між вартістю

частки відповідача та сумою сплаченого за неї кредиту, що складає 509642, 25 гривень.

Справа розглядається втретє, після скасування судових рішень, які відбулися по справі за ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23 грудня 2010 року та за ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 3 жовтня 2012 року.

В ході розгляду справи судом було залучено у якості третьої особи ПАТ «Кредитпромбанк».

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позов підтримала, зустрічний позов визнали лише в частині розподілу позивачці автомобіля «Лексус» » LX-470, 2006 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 та розподілу відповідачу автомобіля «Лексус» LX-470, 2003 року випуску д.н.з. НОМЕР_4.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 позов визнала лише в частині розподілу автомобілів «Лексус», зустрічні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Третя особа - представник ПАТ «Кредитпромбанк» у судове засідання не з’явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 червня 2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, сторони перебували у шлюбних відносинах з 29.11.1991 року до січня 2009 року Рішення суду в частині розірвання шлюбу і встановлених ним обставин подружнього життя сторін набрало законної сили.

В судовому засіданні встановлено та сторонами визнано, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було придбано:

- житловий будинок площею 459,2 м.кв. з надвірними спорудами по вул. Колосиста, 23 в м. Харкові, загальною вартістю відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 24 травня 2011 року, проведеної ХНІІДСЕ ім. Бокаріуса, 4700161,00 гривень;

- нежитлові приміщення швейного цеху літ. «А-2», площею 1132,8 кв м та літ. «Б-1» площею 81,4 кв м, розташовані по вул. Цюрупи,4 в м. Харкові, загальною вартістю, відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 24 травня 2011 року, проведеної ХНІІДСЕ ім. Бокаріуса, 2006582,00 гривень, які належать на праві власності ОСОБА_4

- земельну ділянку площею 0,5975 га по вул. Цюрупи, 4 у м. Харкові, яка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №072902 належить ОСОБА_4, як суб’єкту підприємницької діяльності, оціночною вартістю 270167,50 гривень

- автомобіль «Лексус» LX-470, 2006 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3, вартістю відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи від 12 липня 2011 року, проведеної ХНІІДСЕ ім. Бокаріуса 262216,99 гривень.

- автомобіль «Лексус» LX-470, 2003 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4, який належить на праві власності ОСОБА_4, вартістю відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи від 12 липня 2011 року, проведеної ХНІІДСЕ ім. Бокаріуса 277177,47 гривень

- мікроавтобус марки «ГАЗ 320321» («Газель»), д.н.з. НОМЕР_2, вартістю відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи від 12 липня 2011 року, проведеної ХНІІДСЕ ім. Бокаріуса 25388,75 гривень

- автомобіль марки «ВАЗ 21213» («Нива») зеленого кольору, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ( попередній д.н.з. НОМЕР_3) , який належав на праві власності ОСОБА_4 і був проданий ним 11 листопада 2008 року на підставі договору купівлі-продажу (біржової угоди), вартістю відповідно до висновку ТОВ «ВІП-Експерт» від 11.11.2008 року 33 234 гривень

В судовому засіданні також, встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 1 березня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 0709/10/07-Z, за умовами якого ВАТ «Кредитпромбанк» відкрито встановлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 600000 доларів США з терміном повернення коштів до 10 лютого 2012 року (т.1 а.с. 82-84).

Додатковою угодою від 30 серпня 2007 року розмір кредитної лінії було збільшено до 800 000 доларів США (т.1 а.с. 89).

Умови кредитного договору змінювались ОСОБА_4 відповідно до договору про внесення змін № 2 від 27.01.09; договору про внесення змін № 3 від 28.08.09; договору про внесення змін № 4 від 14.10.09; договору про внесення змін № 5 від 08.02.2010; договору про внесення змін № 5/1 від 03.06.10; договору про внесення змін № 6 від 29.06.10; договору про внесення змін № 7 від 15.09.10.

В забезпечення виконання зобов’язань за цим договором нежитлові приміщення швейного цеху літ. «А-2» площею 1132,8 кв.м та літ «Б-1» площею 81,4 кв.м., які розташовані по вул. Цюрупи, 4 в м. Харкові, а також земельна ділянка площею 0,5975 га за вказаною адресою були передані ВАТ «Кредитпромбанк» в іпотеку (т.1 а.с.92-94).

Поручителем за зобов’язаннями відповідача перед Банком виступила ОСОБА_3 відповідно до договору поруки від 1 березня 2007 року № 0709/10/П1/07-Z, за яким вона зобов’язалась солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань відповідача. (т.1 а.с.87-89)

Згідно довідки ПАТ «Кредитпромбанк» від 25 лютого 2011 року загальна сума повернених коштів по кредиту та процентам за період з 1 березня 2007 року по 25 лютого 2011 року становить 457 132, 74 доларів США, строкова заборгованість станом на 25 лютого 2011 року складає 709714,36 доларів США (т.2 а.с. 190)

Відповідно до вимог ч.1 ст. 60, ст.70 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, придбана за час шлюбу, окрім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Під час розгляду справи сторони погодились щодо залишення в користуванні кожного з них автомобілів марки «Лексус» LX- 470 відповідно до порядку користування ними. Спору з приводу того, що автомобіль «Лексус» LX-470, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4, використовується ОСОБА_4, а автомобіль «Лексус» LX-470, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 використовується ОСОБА_3 не має.

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 2516 від 12 липня 2011 року, проведеної ХНІІДСЕ ім. Бокаріуса вартість автомобіля «Лексус» LX-470, 2006 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрованого за ОСОБА_3 складає 262 216,99 гривень, а вартість автомобіль «Лексус» LX-470, 2003 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4, зареєстрованого за ОСОБА_4 становить 277 177,47 гривень.

Проти вартості вказаних автомобілів сторони не заперечували.

Враховуючи позицію позивача та відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги сторін в частині розподілу двох автомобілів «Лексус», залишаючи їх у відповідності до порядку користування ними: «Лексус» LX-470, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 262 216,99 гривень у власності ОСОБА_3М; а автомобіль «Лексус» LX-470, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4, вартістю 277 177,47 гривень у власності ОСОБА_4 при цьому суд стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 14960,48 гривень, як компенсацію різниці між більшою вартістю автомобіля, що належить відповідачу та меншою вартістю автомобіля, який належить позивачу.

Крім цього, виходячи з принципу рівності часток майна дружини та чоловіка, суд задовольняє позов ОСОБА_3 в частині розподілу житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Колосиста, 23 в м. Харкові по 1/2 частині кожному.

За висновком будівельно-технічної експертизи № 2517 від 24 травня 2011 року, проведеної ХНІІДСЕ ім. Бокаріуса ринкова вартість житлового будинку площею 459,2 м.кв. з надвірними спорудами по вул. Колосиста, 23 в м. Харкові, складає 4700161,00 гривень. З такою оцінкою майна сторони погодились, а тому суд визнає за кожною із сторін право власності на його 1/2 частину з відповідною вартістю по 2350080,50 гривень.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 в частині визнання за ним права власності на весь житловий будинок з надвірними спорудами по вул. Колосиста, 23 в м. Харкові і вважає його аргументи стосовно того, що позивачка ОСОБА_3 забезпечена іншим житлом, а будинок є цілісним майновим комплексом і варіант його поділу є неприйнятним, а також, що це обтяжує позивачку додатковими грошовими зобов’язаннями не переконливими.

З такими висновками суд не погоджується, оскільки трикімнатна квартира, у якій проживає ОСОБА_3, належить їй та відповідачу ОСОБА_4 і їх сину ОСОБА_5 у рівних частинах, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (т.1 а.с.13), а земельна ділянка, на якій розташований спірний житловий будинок належить на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку ( т.1, а.с.19-20), та відповіддю управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 15.03.13 року.

Крім того, ОСОБА_4 не доведена обставина неможливості поділу спірного будинку та обставина обтяження ОСОБА_3 додатковими грошовими зобов’язаннями для утримання будинку, які б вона не могла виконати.

Суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_3 в частині розподілу нежитлових приміщень швейного цеху літ. «А-2», площею 1132,8 кв м та літ. «Б-1» площею 81,4 кв м, розташованих по вул. Цюрупи, 4 в м. Харкові та земельної ділянки площею 0,5975 га несільськогосподарського призначення за адресою вул. Цюрупи у м. Харкові по 1/2 частині кожному, з огляду на вимоги ст. 70 СК України.

Так, ринкова вартість нежитлових приміщень швейного цеху літ. «А-2», площею 1132,8 кв м та літ. «Б-1» площею 81,4 кв м, розташованих по вул. Цюрупи, 4 в м. Харкові за висновком будівельно-технічної експертизи № 2517 від 24 травня 2011 року, проведеної ХНІІДСЕ ім. Бокаріуса становить 2006582,00 гривень. \

З такою оцінкою вказаного майна сторони погодились, а тому суд визнає за кожною із сторін право власності на його 1/2 частину з відповідною вартістю по 1003291,00 гривень. Оцінка земельної ділянки площею 0,5975 га не здійснювалась, від жодної із сторін такого клопотання до суду не надходило.

Суд відмовляє ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову в цій частині і вважає його посилання на те, що майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя необґрунтованим, оскільки спірні нежитлові приміщення та земельна ділянка були придбані сторонами у період шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.04.2003 року та державним актом на право власності на земельну ділянку серія ХР № 072902 (т. 2 а.с. 12)

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року офіційно розтлумачено положення ч.1 ст.61 СК України, згідно якого статутний капітал та майно приватного підприємства є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя з огляду на приписи ст. 69 СК України здійснюється шляхом виділення його в натурі, якщо інше не передбачено домовленістю між сторонами. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою для набуття особистої власності кожним з подружжя.

В порядку розподілу майна суд залишає у власності ОСОБА_4 автомобіль марки «ГАЗ 320321» («Газель»), 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, оскільки даний автомобіль хоча і зареєстрований за ОСОБА_3, однак з моменту купівлі і до теперішнього часу перебуває у відповідача і використовується ним у бізнесі, що визнано сторонами.

Відповідно до вимог ст.71 ч.3 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.

Ринкова вартість мікроавтобусу марки «ГАЗ 320321» («Газель»), д.н.з. НОМЕР_2, відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 2516 від 12 липня 2011 року, проведеної ХНІІДСЕ ім. Бокаріуса складає 25 388,75 гривень.

Таким чином суд стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/2 частину його вартості у розмірі 12 694,37 гривень.

Суд відмовляє ОСОБА_3 в розподілі устаткування швейного цеху, а саме 50 швейних машинок виходячи з того, що позивачем не надано суду жодного доказу, який би свідчив про наявність, належність відповідачу ОСОБА_4 даного устаткування, яке було набуто за час спільного життя подружжя.

Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, підстави для визначення частки позивача у праві власності на відповідне майно - відсутні.

Також, суд відмовляє ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на її користь компенсації у сумі 16617 гривень за частку у праві власності на автомобіль ВАЗ 21213 («Нива») зеленого кольору, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, оскільки він був проданий за час сумісного життя сторін 03.07.2008 році і позивачка не довела, що цей продаж було вчинено без її згоди та відома.

Так, відповідно до вимог ч.1 статті 65 СК України дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою. При укладенні договору одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Крім того, позивачка також і не надала суду доказів того, що вона зверталась до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого що вчинений без її згоди.

Суд відмовляє ОСОБА_4 в задоволенні вимог щодо розподілу грошових зобов’язань та покладення на ОСОБА_3 виплату 1248 000,76 гривень, які виникли на підставі кредитного договору № 0709/10/07-Z від 1 березня 2007 року, укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» і ОСОБА_4 виходячи з наступного.

При розгляді справи було встановлено, що між ОСОБА_4 та банківською установою був укладений кредитний договір № 0709/10/07-Z від 1 березня 2007 року. Додатково до цієї угоди також був укладений договір поруки від 1 березня 2007 року № 0709/10/П1/07-Z , відповідно до якого ОСОБА_3 виступає поручителем у випадку невиконання боржником ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором.

Згідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Зі ст. 554 ЦК України вбачається, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже відповідно до положень чинного законодавства право вимагати від поручителя виконання зобов’язання має лише кредитор. Право вимагати виконання зобов’язання може перейти до поручителя у випадку виконання ним зобов’язання замість боржника.

Діючим законодавством не передбачено можливість при виконанні зобов’язання боржником переходу до нього прав кредитора вимагати виконання зобов’язання по відношенню до поручителя, що за своїм змістом суперечить інституту поруки, як засобу забезпечення договору.

Посилання ОСОБА_4 на те, що борг, який виник перед банківською установою внаслідок укладення кредитного договору, є «сімейним», не може бути прийнятим судом з наступних підстав.

Відповідно укладеним кредитним договором чітко визначений статус осіб і ОСОБА_3 виступає в ньому, як поручитель, а не боржник.

Відповідно до положень п.25 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникли із кредитних правовідносин» положення статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК) щодо порядку розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів. Тобто за кредитним договором грошові кошти отримані ОСОБА_4 надійшли до його власності і не перебувають у спільній власності.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 не були надані докази, які підтверджують його твердження про те, що кошти отримані за кредитом були витрачені в інтересах родини, оскільки все майно, що є предметом поділу за цією справою, придбане до отримання кредиту. ОСОБА_4 до суду не було подано доказів, що підтверджували факт придбання будь-якого майна за кошти, отримані від кредиту. Квитанції, які є в матеріалах справи, про внесення коштів, надані ОСОБА_4 до суду, підтверджують лише факти отримання кредитних коштів в банківській установі та перерахування ОСОБА_4 коштів на рахунок банку.

Відповідно до вимог статті 59 ч.2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає до уваги пояснення свідків зі сторони ОСОБА_4В, проте, що вони в різні часи надавали ОСОБА_4 суми коштів на будівлю спірного будинку, у зв’язку з тим, що надання грошових коштів не підтверджено належним чином оформленими розписками, а тільки підтверджується зі слів свідків.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 60, 70, 71, 110, 112 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Третя особа - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» в особі Харківської філії про поділ майна подружжя задовольнити частково.

В порядку розподілу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на наступне майно:

- 1/2 частину житлового будинку площею 459,2 кв.м з надвірними спорудами по вул. Колосиста, №23 в м. Харкові, де 1/2 частина становить 229,6 м.кв, вартістю 2350080 грн.50 коп.

- 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,5975 га за адресою: м. Харків, вул. Цюрупи, №4, кадастровий номер земельної ділянки 6310137900:09:003:0501, де вартість 1/2 частини складає 1173150 грн. 35 коп.

- 1/2 частину нежитлових приміщень швейного цеху по вул. Цюрупи, №4 в м. Харкові, / літ А-2, площею 1132,8 кв.м та Б-1, площею 81,4 кв.м), де 1/2 частина становить 607,1 кв.м, вартістю 1003291 грн. 00 коп.

- автомобіль «Лексус» LX-470, 2006 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_3, вартістю 262216,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію за 1/2 частину автомобіля мікроавтобус марки ГАЗ 320321 «Газель», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 у сумі 12694 грн. 37 коп., а також як компенсацію різниці в вартості наданого в порядку розподілу майна у сумі 14960,48 гривень, а всього 27654,85 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» в особі Харківської філії про розподіл майна, набутого подружжям у шлюбі задовольнити частково.

В порядку розподілу майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на наступне майно:

- 1/2 частину житлового будинку площею 459,2 кв.м з надвірними спорудами по вул. Колосиста, буд. №23 в м. Харкові, де 1/2 частина становить 229,6 м.кв, вартістю 2350080 грн.50 коп.;

- 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,5975 га за адресою: м. Харків, вул. Цюрупи, №4, кадастровий номер земельної ділянки 6310137900:09:003:0501, де вартість 1/2 частини складає 1173150 грн.35 коп.

- 1/2 частину нежитлових приміщень швейного цеху по вул. Цюрупи, №4 в м. Харкові, / літ А-2, площею 1132,8 кв.м та Б-1, площею 81,4 кв.м), де 1/2 частина становить 607,1 кв.м, вартістю 1003291 грн.00 коп.

- автомобіль «Лексус» LX-470, 2003 року випуску, чорного кольору, д.н. з. АХ 4004 КХ, зареєстрований за ОСОБА_4, вартістю 262 216,99 гривень;

- мікроавтобус марки ГАЗ 320321 «Газель», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_3, вартістю 25388,75 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення через Київський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -