Постанова

від 29.04.2013 по справі 2а-12868/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2013 року № 2а-12868/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 березня 2011 року № 0465681500/0 та від 25 серпня 2011 року № 0465681500/3,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс» з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 березня 2011 року № 0465681500/0 та від 25 серпня 2011 року № 0465681500/3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року провадження у справі № 2а-12868/11/2670 вирішено зупинити до закінчення досудового слідства у кримінальній справі № 54-3391, яка перебуває в провадженні Слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві.

27 березня 2013 року провадження у справі поновлено та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 15.04.2013 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, які лягли в основу Акту від 02.03.2001 №1526 «Про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість» про порушення позивачем пп. 7.2.4, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та стали підставою для визначення ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 344 167 грн. та штрафних санкцій у сумі 86 042 грн. згідно спірних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи.

Як наголошував позивач, будь-які фінансового-господарські угоди між ним та ТОВ «Комплект-Будінвест» не укладались, послуги не надавались, товари не поставлялись. Всі документи, які є в наявності з цих питань, підписані від імені ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» не уповноваженою особою - ОСОБА_1 Декларація з ПДВ за грудень 2010 року, яка ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийнята за підписом директора ОСОБА_1, є також підробленою, а відображені у ній показники не відповідають стану фінансово-господарської діяльності підприємства.

Так, відповідно до протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» від 15.12.2010р. № 11 ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади директора підприємства, натомість незаконно призначено на дану посаду ОСОБА_1, що встановлено під час розслідування кримінальної справи № 54-3391, порушеної Прокуратурою Дніпровського району м. Києва 30 березня 2011 року за фактом підроблення документів ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України. Також рішенням Господарського суду м. Києва від 14.07.2011р. у справі №52/238 було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс», оформлене протоколом від 15.12.2010р. № 11, з моменту його складання.

Таким чином, на думку позивача, відповідач не повинен був враховувати показники, які вказані в декларації з податку на додану вартість ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» за грудень 2010 року, що підписана директором ОСОБА_1, оскільки він не мав права підписувати від імені названого Товариства будь-які фінансово-господарські та звітні документи, що підтверджується наданими до суду документами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, надав додаткові пояснення, просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатом перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» за грудень 2010 року, встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом та задекларованими податковими зобов'язаннями по взаємовідносинах з ТОВ «Комплект-Будінвест». Як зазначав відповідач, за результатами перевірки встановлено, що розмір податку, зазначеного платником у декларації, є меншим, ніж визначено за результатами перевірки, оскільки при заповненні декларації до додатку №5 до декларації за грудень 2010р. включено до складу податкового кредиту накладні, виписані ТОВ «Комплект-Будінвест» в грудні 2010р. на суму ПДВ 344 167 грн. Згідно офіційної інформації сайту ДПА України свідоцтво платника ПДВ вказаного контрагента анульовано 29.04.20110р. за ініціативною податкової. Також в акті перевірки було зазначено, що посадовими особами ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» до перевірки не було надано первинних документів за грудень 2010 р., які б підтверджували придбання товарів (послуг).

Відтак, перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.4, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми ПДВ у розмірі 344 167,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду. При цьому відповідач зазначив, що інформація, наведена позивачем щодо викрадення печатки, бухгалтерських документів та ключа системи «клієнт-банк» ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» не є підставою для спростування висновків перевірки.

В судове засідання 23 квітня 2013 року не прибув представник відповідача, відповідач належним чином повідомлявся судом про день, час і місце судового розгляду.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Позивач, ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» (ідентифікаційний код 33229114), зареєстрований як юридична особа 15 лютого 2005 року Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС.

20 січня 2011 року ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС була подана декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 р. (вх. № 185781), що підписана від імені Товариства ОСОБА_1, як директором. Згідно даної декларації підприємством задекларовано податковий кредит у розмірі 417 782,00 грн. (рядок 10.1 декларації).

02 березня 2011 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року, про що складено акт №1526 від 02.03.2011 року (надалі за текстом - Акт) (а.с. 7-10).

За результатами камеральної перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 17.03.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0465681500/0 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 430 209,00 грн. (основний платіж - 344 167,00 грн., штрафна санкція - 86 042,00 грн.) - а.с.12.

Не погоджуючись із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку.

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.08.2011 р. № 0465681500/3 , яким сума податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій не змінена.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» п.7.2.4, п.7.2.3, п.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, внаслідок завищення податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 344 167 грн., сформованого за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Комплекс-Будінвест» (код ЄДРПОУ 33348055).

Підставою для такого висновку слугувало те, що позивачем згідно поданої декларації за грудень 2010р. було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ «Комплект-Будінвест», які на момент виникнення податкового кредиту не були підтверджені даним контрагентом, тобто не були віднесені до податкового зобов'язання. Крім того, як зазначено в акті перевірки, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Комплекс-Будінвест» згідно офіційної інформації сайту ДПА України, анульовано та станом на 02.03.2010р. - нового не отримувало, та відповідно не мало права складати нові податкові накладні.

Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що податкові накладні та інші документи, які надають право на формування податкового кредиту, визначеного у декларації по ПДВ за перевіряємий період, до перевірки не надано.

З огляду на викладене в акті перевірки зроблено висновок, що сума податку на додану вартість, яка врахована ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» у складі податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року у сумі 344 167 грн. не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «Комплекс-Будінвест», тобто є більшою на 344 167 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві , повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України від 02.12.2010 №2755-VI), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (п.п. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПК України).

Згідно вимог пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2. ст. 76 ПК України).

Листом ДПА України "Щодо питань адміністрування податку на додану вартість" від 23.03.2011, № 8073/7/16-1617 роз'яснено, що підрозділи оподаткування юридичних осіб проводять камеральну перевірку. Посадові особи контролюючого органу здійснюють камеральну перевірку без обов'язкового письмового запиту органу державної податкової служби та будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема:

1) розбіжності при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість:

- арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (додатків);

- даних податкової декларації з податку на додану вартість та додатками до неї;

2) розбіжності між даними податкової декларації з податку на додану вартість та реєстром виданих та отриманих податкових накладних;

3) розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та даними митних органів;

4) розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних;

5) розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (по заниженню податкових зобов'язань; по завищенню податкового кредиту) за даними розшифровок;

6) розбіжності за результатами співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних; в отриманих податкових накладних);

7) розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Форма акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, затверджена наказом ДПА України від 25.01.2011 N 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість".

Акт складається у разі виявлення за результати камеральної перевірки помилок (порушень) за кожен звітний (податковий) період. Залежно від підстави перевірки (неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість (п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76, п. 49.18 ст. 49 Кодексу) або виявлення помилок (порушень) в податковій звітності з податку на додану вартість (п. 200.10 ст. 200, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76) в Акті зазначається:

суть помилки (порушення) - відміткою та, у разі необхідності, указанням пунктів Кодексу та нормативно-правових актів;

інформація про застосовані штрафи для визначення повторності порушень;

таблиця з показниками, у яких допущено помилки (для перевірки з питань виявлення помилок (порушень) в податковій звітності з податку на додану вартість), або таблиця з показниками термінів подання податкової звітності з податку на додану вартість;

відповідний висновок.

Виходячи з вищенаведених правових норм права суд приходить до висновку, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, в тому числі первинні бухгалтерські документи, акти перевірок контрагентів, експертні висновки , при проведенні камеральної перевірки не проводяться , оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі, якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.

Отже, документами, які мають відношення до камеральної перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача з дослідженням та оцінкою всіх первинних документів за спірними відносинами, а сама перевірка повинна проводитись у т.ч. на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

Натомість відповідачем під час здійснення камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2010 року, крім даних податкової звітності позивача, використовувалися також інші дані, зокрема, відомості сайту ДПА України про реєстрацію платником ПДВ контрагента позивача - ТОВ «Комплекс-Будінвест» і ін., які не належать до податкової звітності позивача.

Крім того, зі змісту Акту перевірки (арк.3) вбачається, що контролюючий орган врахував в межах проведення камеральної перевірки факт ненадання позивачем до перевірки податкових накладних та інших первинних документів, які надають на формування податкового кредиту за грудень 2010 року, які б підтверджували придбання товарів (робіт, послуг).

Також, відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України, камеральна перевірка заявлених у податковій декларації даних проводиться податковим органом протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

В той же час, на порушення зазначених вимог камеральна перевірка даних, заявлених позивачем у податковій декларації за грудень 2010 року, яка подана 20 січня 2011 року, була проведена відповідачем у березні 2011 року, тобто з порушенням законодавчо встановленого строку.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв не у спосіб, передбачений законом, з порушенням порядку та строків проведення камеральної перевірки.

Крім того, як встановлено судом, податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 р. (вх. № 185781) була підписана від імені ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» ОСОБА_1, як директором Товариства.

Вирішуючи питання стосовно наявності повноважень у ОСОБА_1 як директора ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» на підписання та подання податкової звітності, в т.ч. податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, суд бере до уваги рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2011р. у справі №52/238 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бідсервіс - Інвест плюс» про визнання недійсним рішення загальних зборів.

За обставинами, встановленими наведеним рішенням, 15 грудня 2010 року невстановленими особами було складено протокол №11 загальних зборів учасників ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс», відповідно до якого ОСОБА_2 було звільнено з посади директора підприємства і призначено на цю посаду ОСОБА_1.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.07.2011р. у справі №52/238, яке набрало законної сили, було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс», оформлених протоколом від 15.12.2010р. № 11, з моменту його складання.

Набрання законної сили даним судовим рішенням означає, зокрема, що дії та рішення ОСОБА_1 як директора ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс», вчинені з моменту прийняття оспореного рішення (протоколу), є нелегітимними, тобто не створюють для підприємства жодних правових наслідків.

Відтак, враховуючи зазначені обставини, звітна документація, що велася ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» та подавалася від його імені директором ОСОБА_1, не може вважатися такою, що відповідає вимогам законодавства, зокрема, вимогам Порядку заповнення податкової декларації і її подання, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054.

Так, у відповідності до п. 3.4 вказаного Порядку, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

З огляду на обставини, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 14.07.2011р. у справі №52/238, ОСОБА_1 відповідальною посадовою особою ТОВ «Будсервіс-Інвест плюс» не являвся, а відтак дані, відображені ним у податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року, не можуть вважатися судом достовірними.

Враховуючи наведені вище обставини загалом, суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача права використовувати під час проведення камеральної перевірки, винесенні спірного податкового повідомлення-рішення та здійснення обліку сум нарахованих і сплачених сум податку на додану вартість, даних декларації з ПДВ за грудень 2010 року, підписаної ОСОБА_1, рішення про призначення якого керівником підприємства скасоване в судовому порядку з моменту його прийняття.

З аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та встановлених обставин у справі суд прийшов до висновку, що ДПІ не було дотримано вимоги ПК України та передбачених ст. 2 КАС України принципів, що стало підставою для прийняття протиправних рішень, які слід скасувати.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат, сплачених при поданні позову (а.с. 6).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 17 березня 2011 року № 0465681500/0 та від 25 серпня 2011 року № 0465681500/3.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс» судові витрати у розмірі 3,40 гривень (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.