Постанова

від 19.04.2013 по справі 826/4377/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2013 року 09 год. 15 хв. № 826/4377/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Київського міського центру зайнятості доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фармкомплект» простягнення коштів у сумі 47, 01 грн., - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фармкомплект» (далі - ТОВ «БК «Фармокомплект», відповідач) про стягнення коштів у сумі 47, 01 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що безпосередньо з вини ТОВ «БК «Фармокомплект», а саме: внаслідок надання Товариством недостовірних відомостей про розмір заробітної плати ОСОБА_1 (довідка від 28.03.2012р. № 16), яка була взята на облік як безробітна, останній було безпідставно нараховане та виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 47, 01 грн. В силу вимог норм п. 2, 3 ст. 35 закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Товариство повинно відшкодувати суму переплачених державою коштів у розмірі 47, 01 грн. до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. На підставі вищевикладеного та з огляду на те, що вжиття заходів врегулювання спору в досудовому порядку (направлення претензії з проханням сплатити суму заборгованості) позитивних результатів не дали, орган державної служби зайнятості був змушений звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 826/4377/13-а.

Надіслана на адресу ТОВ «БК «Фармокомплект» рекомендованим листом № 0688851 8 копія вказаної ухвали була отримана відповідачем 08 квітня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах даної справи.

Таким чином, відповідач належним чином був повідомлений про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, а також про його права та обов'язки, зокрема про право надати свої заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

Згідно з ч. 4 ст. 183 2 Кодексу адміністративного судочинства України справа в порядку скороченого провадження розглядається суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533-III, Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. № 803-XII, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266, якою затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.2000р. № 307, яким затверджений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, та Постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. № 7-1, якою затверджений Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 803-ХІІ).

Як передбачено п. 1 ст. 1 Закону № 803-ХІІ зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

У відповідності до ст. 18 Закону № 803-ХІІ для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно із абзацом 9 п. 1 ст. 19 цього ж Закону державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т.ч. і грошову.

Підпунктом «а» п. 3 ст. 1 Закону № 803-ХІІ встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

В розумінні ч. 1 ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

За положеннями ч. 4 ст. 2 зазначеного Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

При цьому в силу норм ч. 1 ст. 6, абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 803-ХІІ застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття - допомогу по безробіттю.

Зокрема, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 1 ст. 22 цього закону).

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180 календарних днів. (ч. 3, 4 ст. 22 Закону № 803-ХІІ).

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону № 803-ХІІ застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Пунктом 1.3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (далі - Порядок № 307), затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.2000р. № 307, передбачено, що допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - центри зайнятості), за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.

У відповідності до п. 22 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266 (далі - Порядок № 1266), довідка про середню заробітну плату (дохід) видається роботодавцем за вимогою застрахованої особи або робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату (дохід).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) була зареєстрована 22 березня 2012 року в Оболонському районному центрі зайнятості в м. Києві як така, що шукає роботу.

29 березня 2012 року ОСОБА_1 до Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві була подана заява про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві від 29.03.2012р. № нт120329 ОСОБА_1 було надано статус безробітної та призначено їй допомогу по безробіттю протягом 180 календарних днів з 29 березня 2012 року відповідно до п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

При визначенні розміру допомоги по безробіттю для ОСОБА_1 до уваги була взята довідка від 28.03.2012р. за № 16 про середню заробітну плату (дохід)(для розрахунку виплат на випадок безробіття), видана останнім роботодавцем громадянки - ТОВ «БК «Фармокомплект» (ідентифікаційний код 36336477).

Всього за період з 29.03.2012р по 18.09.2012р. перебуваючи на обліку як безробітна ОСОБА_1 отримала матеріальне забезпечення на загальну суму 9 480, 03 грн.

Пунктом 26 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266, визначено, що робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА.

Так, в результаті проведеного обміну інформацією між Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом були виявлені розбіжності між даними персоніфікованого обліку ОСОБА_1 та сумою нарахованої заробітної плати, що вказана у згаданій вище довідці ТОВ «БК «Фармокомплект» від 28.03.2012р. за № 16.

В силу норм п. 2 і 3ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533-IIІ (далі - Закон № 1533-IIІ) роботодавець зобов'язаний подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості, зокрема, про розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників.

Достовірність зазначених у документах даних перевіряється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Роботодавець несе відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону № 1533-III районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості як робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Також абз. 2 п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р. № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. № 7-1, передбачено, що якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду.

У пункті 7 цього Порядку встановлено, що рішення про повернення коштів роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (п. 9 цього Порядку).

Так, згідно тексту Акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 28.11.2012р. № 563, Подільським районним центром зайнятості встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, адреса місця проживання: АДРЕСА_1), - протягом періоду з 07.04.2011р. по 20.03.2012р. перебувала у трудових відносинах з ТОВ «БК «Фармокомплект» (ідентифікаційний код 36336477, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 59)(до перевірки підприємством були підтверджуючі документи: накази про прийняття на роботу, про звільнення, про надання відпустки, розрахункові листи за вересень-грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року). При цьому перевіряючим встановлено, що дані довідки про середню заробітну плату від 28.03.2012р. № 16, виданої ОСОБА_1 не співпадають з даними бухгалтерських документів ТОВ «БК «Фармокомплект», що були надані до перевірки, та не відповідають вимогам Порядку № 1266. Розбіжність за даними Пенсійного фонду України виникла тому, що в серпні 2011 року ОСОБА_1 була надана відпустка (наказ Товариства від 23.08.2011р. № 131-к) з 29.08.2011р. по 07.09.2011р. та нараховані відпускні за серпень-вересень 2011 року, проте в довідку вони були включені невірно.

На виконання рекомендацій працівників органу державної служби зайнятості ТОВ «БК «Фармокомплект» видало ОСОБА_1 нову довідку про середню заробітну плату (дохід)(для розрахунку виплат на випадок безробіття) від 2811.2012р. № 76 з уточненими даними.

Відповідно до нового розрахунку суми матеріального забезпечення на випадок безробіття для ОСОБА_1, на підставі уточненої довідки від 28.11.2012р. № 76, сума такого забезпечення становить 9 433, 02 грн.

На підставі вище викладеного 04 грудня 2012 року Оболонським районним центром зайнятості в м. Києві було прийняте рішення, оформлене наказом від 04.12.2012р. № 186 «Про стягнення коштів», про визнання виплаченого ОСОБА_1 матеріального забезпечення у розмірі 47, 01 грн. безпідставним та таким, що підлягає стягненню з вини роботодавця.

17 січня 2013 року Оболонським районним центром зайнятості в м. Києві на адресу місцезнаходження відповідача (м. Київ, вул. Фрунзе, 59) була направлена претензія на суму 47, 01 грн., яка була залишена Товариством без відповіді.

У встановлений строк вказана сума коштів відповідачем сплачена не була, що стало підставою звернення Київського міського центру зайнятості до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Аналогічна норма міститься у п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, згідно якої у разі неповернення коштів, незаконно виплачених в якості допомоги по безробіттю у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, в тому числі докази щодо оскарження вищевказаних рішень та дій працівників органів державної служби зайнятості у встановленому законодавством порядку, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи те, що на час розгляду даної справи судом, відповідачем не повернуті кошти в розмірі 47, 01 грн., суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму коштів на користь позивача.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 183 2 , ст. 186, ст. 254, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Київського міського центру зайнятості задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фармкомплект» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 59, ідентифікаційний код 36336477) на користь Київського міського центру зайнятості (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, ідентифікаційний код 03491091) суму коштів у розмірі 47 (сорок сім) грн. 01 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням порядку обчислення строку для подання апеляційної скарги, встановленого в ч. 8 ст. 183 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Дегтярьова