Постанова

від 15.05.2013 по справі 820/3188/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 травня 2013 р. № 820/3188/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - не прибув

відповідача - Яришкіної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Харків» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Харків», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 000530221 від 28.02.13 та № 000540221 від 28.02.13.

Свій позов обґрунтував тим, що рішення суб'єкта владних повноважень підлягають скасуванню, бо ТОВ «Хімрезерв-Харків» не порушувало вимоги податкового та іншого законодавства, інформація, яка наявна в акті перевірки, не підкріплена відповідними доказами та не відповідає дійсності, позивач та його контрагент укладали правочини (договори) на підставі діючого законодавства, договори спрямований на реальне настання правових наслідків та вчинений у встановленій формі. При цьому, позивач зазначає, що діюче в України законодавство не встановлює відповідальності платника податків за порушення законодавства його контрагентом.

В судове засідання представник позивача не прибув, але надав суду письмову заяву в якій прохали розглянути справу без участі їх представника та підтримали позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що акт перевірки позивача складений у встановленому законом порядку, а його висновки щодо порушення позивачем п.п. 5.3.9. п.5.3., п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97 зі змінами та доповненнями, п.п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, п 44.1 ст. 44, п 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI зі змінами та доповненнями, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п 1 та п 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, п.п.7.2.1., п.п. 7.2.6, п.7.2, п.п.п 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями ґрунтуються на інформації про порушення податкового законодавства контрагентом позивача ФО-П ОСОБА_2, яка міститься в актах про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_2, що складені Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, а також обумовлюються тим, що позивач включив до складу валових витрат придбаний товар та отримані послуги від ФО-П ОСОБА_2 по прибутковим накладним та актам прийому-передачі робіт, які оформлені з порушенням встановленого законодавства на загальну суму 107 461,95 грн. та включив до податкового кредиту податкові накладні, які також оформлені з порушенням встановленого законодавства на загальну суму 24 733,26 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Основ'янська міжрайонна Державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області Державної податкової служби провела перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 1085/22.1-04/30358448 від 14.02.13 Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Харків» (код за ЄДРПОУ 30358448) за період з 01.10.10 по 30.09.12 та прийняла податкове повідомлення-рішення № 000540221 від 28.02.13, яким збільшено податок на додану вартість у сумі 168 134,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32 884,00 грн. та прийняла податкове повідомлення-рішення № 000540221 від 28.02.13, яким визначено податок на прибуток у сумі 229 258,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19 036,50 грн.

Як вбачається з висновків акту, перевіркою встановлено відсутність реально вчинених господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Харків» та ФО-П ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) та віднесення позивачем до складу валових витрат за придбаний товар та отримані послуги від ФО-П ОСОБА_2 по прибутковим накладним та актам прийому-передачі робіт, які оформлені з порушенням встановленого законодавства на загальну суму 107 461,95 грн. та віднесення до податкового кредиту податкові накладні, які також оформлені з порушенням встановленого законодавства на загальну суму 24 733,26 грн.

На цих підставах відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Хімрезерв-Харків» п.п. 5.3.9. п.5.3., п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97 зі змінами та доповненнями, п.п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, п 44.1 ст. 44, п 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI зі змінами та доповненнями, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п 1 та п 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, п.п.7.2.1., п.п. 7.2.6, п.7.2, п.п.п 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями.

Відповідач, вказані висновки обґрунтовує інформацією про порушення податкового законодавства контрагентом позивача ФО-П ОСОБА_2, яка міститься в акті Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 09.12.11 року №2549/17-214/НОМЕР_1 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промбудскло» (код за ЄДРПОУ 33827563) за період з 01.12.10 по 31.12.10 та з платником податків ПП «Промінком» (код за ЄДРПОУ 36819272) за період з 03.12.09 по 31.03.10 та з 01.09.10 по 31.12.10 (стор акту 10-11); в акті Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 30.12.11 №2787/17-214/НОМЕР_1 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.11 по 30.09.11 (стор. акту 11); в акті Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 13.07.12 №452/17-308/НОМЕР_1 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.01.12 по 31.03.12 (стор акту 11-12); в акті Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 29.02.12 №377/17-214/НОМЕР_1 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.12.11 по 31.12.11 (стор акту 10); в акті Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 28.02.12 №355/17-214/НОМЕР_1 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.10.11 по 30.11.11 (стор акту 10).

Перевіряючи висновки акту перевірки позивача, а відтак і прийнятті на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

З наявних матеріалів справи та із тексту акту перевірки № 1085/22.1-04/30358448 від 14.02.13 встановлено, що ТОВ «Хімрезерв-Харків» в період з 01.10.10 по 30.09.12 здійснювало господарську діяльність пов'язану з оптовою торгівлею неспеціалізованими товарами.

З метою здійснення своєї підприємницької діяльності, за договором купівлі-продажу № 0110/2-10 від 01.10.10 позивач придбав у названого контрагента лакофарбову продукцію (уайт-спирит, фарбу, піну, емаль, мікрокульки фракція, грунт, лак, сурик та ін.) та за договором № 0104/1 від 01.04.11 отримав послуги з розвантаженням та комплектації лакофарбової продукції і авто хімії, про що свідчать документи позивача, які містять відомості про названі господарські операції та підтверджують їх здійснення:

- договір купівлі-продажу № 0110/2-10 від 01.10.10 та договір отримання послуги з розвантаженням та комплектації лакофарбової продукції і авто хімії № 0104/1 від 01.04.11;

- податкові накладні №0510-4 від 05.10.2010р.; №1611-1 від 16.11.2010р., №010204 від 01.02.2011р., №180203 від 18.02.2011р, №40 від 05.04.2011р., № 67 від 12.04.2011р., №98 від 22.04.2011р., №103 від 26.04.2011р., №103 від 31.05.2011р, №101 від 30.05.2011р.,.№55 від 16.05.2011р., №101 від 24.06.2011р., №125 від 30.06.2011р., №35 від 06.07.211р., №101 від 29.07.2011р., №100 від 29.07.2011р., №102 від 29.07.2011р., №55 від 19.08.2011р., №66 від 30.08.2011р., №67 від 30.08.2011р., №69 від 31.08.2011р., №51 від 30.09.2011р., №27 від 08.09.2011р., №26 від 05.10.211р., №55 від 31.10.2011р., №87 від 30.11.2011р. № 20 від 02.11.2011р., №62 від 06.12.2011р., №303 від 30.12.2011р. №82 від 08.02.2012р., №211 від 21.02.2012р., №291 від 29.02.2012р., №292 від 29.02.2012р., №21 від 02.03.2012р., №222 від 22.03.2012р., №26.03.2012р., №291 від 29.03.2012р., № 301 від 30.03.2012р.

- видаткові накладні № 0510-4 від 05.10.10, № 1611-1 від 16.11.10, № 65 від 14.03.11, № 050403 від 05.04.11, № 120404 від 12.04.11, № 220401 від 22.04.11, № 130501від 13.05.11, № 310501 від 31.05.11, № 240605 від 24.06.11, № 060702 від 06.07.11, № 290708 від 29.07.11, № 290710 від 29.07.11, № 190801 від 19.08.11, № 300802 від 30.08.11, № 300803 від 30.08.11, № 080901 від 08.09.11, № 051003 від 05.10.11, № 021101 від 02.11.11, № 061202 від 06.12.11, № 040102 від 04.01.12, № 100103 від 10.01.12, № 150101 від 15.01.12, № 260101 від 26.01.12, № 270101 від 27.01.12, № 310103 від 31.01.12, № 080202 від 08.02.12, № 210201 21.02.12, № 290202 від 29.02.12, № 020301 від 02.03.12, № 220302 від 22.03.12, № 260301 від 26.03.12, № 290301 від 29.03.12.

- акти прийому-передачі робіт № б/н від 26.04.2011р., № б/н від 30.05.2011р., № б/н від 30.06.2011р., № б/н від 29.07.2011р., № б/н від 31.08.2011р., № б/н від 30.09.2011р., №311001 від 31.10.2011р., №301101 від 30.11.2011р., №301203 від 30.12.2011р., №310108 від 31.01.2012р., №290201 від 29.02.2012р., №300301 від.30.03.2012р.

Транспортування придбаного товару від ФО-П ОСОБА_2 до позивача здійснювалось власними силами позивача, про що свідчать товарно-транспортні накладні № 0510-4 від 05.10.10, № 1611-1 від 16.11.10, № 65/1 від 15.03.11, № 050403 від 05.04.11, № 120404 від 12.04.11, № б/н від 22.04.11, № б/н від 13.05.11, № б/н від 31.05.11, № б/н від 24.06.11, № б/н від 06.07.11, № б/н від 29.07.11, № б/н від 29.07.11, № б/н від 19.08.11, № б/н від 30.08.11, № б/н від 30.08.11, № б/н від 08.09.11, № б/н від 05.10.11, № б/н від 03.11.11, № б/н від 07.12.11, № б/н від 10.01.12, № б/н від 10.01.12, № б/н від 15.01.12, № б/н 26.01.12, № б/н від 27.01.12, № б/н від 31.01.12, № б/н від 09.02.12, № б/н 21.02.12, № б/н від 29.02.12, № б/н від 02.03.12, № б/н від 22.03.12, № б/н від 26.03.12, № б/н від 29.03.12 та дорожні листи.

Придбаний товар за договором купівлі-продажу № 0110/2-10 від 01.10.10 позивач вивантажував на своєму складі за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 127 А. та в подальшому реалізував 29 покупцям на суму 1 247 283,36грн., в тому числі ПДВ 207 880,56 грн, про що свідчать картки складського обліку. Поставка товару до покупців здійснювалась як самовивозом, так і власними силами позивача зі складу за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 127-А. Дебіторська та кредиторська заборгованість за взаємовідносинами з контрагентом-постачальником та з контрагентами-покупцями відсутня, окрім покупців ДП "Харківський Облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Філія "Пісочинське ДЕП", код ЄДРПОУ 33817555 (сума боргу за вказаний товар складає 48 876,00грн.) та ДП "Харківський Облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Філія "Чугуївське ДЕП", код ЄДРПОУ 03448913 (сума боргу за названий товар 69 613,20 грн.), заборгованість з якого буде примусово стягнута згідно наказу господарського суду Харківської області від 01.03.13 по справі № 5023/5774/12.

Договір з ФО-П ОСОБА_2 від 01.04.11 №0104/1 був укладений позивачем з метою здійснити розвантаження та комплектацію лакофарбової продукції і автохімії.

Відповідно до звітів ОСОБА_2 та актів виконаних робіт в адресу позивача було надано послуги з розвантаження та комплектації лакофарбової продукції і автохімії у кількості 540,2 т. на загальну суму 194 472,00 грн., у т.ч. ПДВ 32412,00 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились як у безготівковій формі, згідно платіжного доручення № 1128 від 30.05.11 на суму 20 772,00 грн у т.ч. ПДВ 3 462,00 грн, так і актами заліку зустрічних однорідних вимог від 27.10.11 на суму 97 884,00 грн. та від 19.06.12 на суму 112 392,00 грн.

Суд зауважує, що зазначені вищі факти були встановлені спеціалістами відповідача в ході перевірки, зафіксовані в тексті акту перевірки та під час вирішення спору в суді не заперечувались представником відповідача.

До податкового кредиту були віднесені податкові накладні на загальну суму ПДВ - 31 164,00 грн., які зазначені в відповідних Деклараціях з податку на додану вартість.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» послуги отримані за договором № 0104/1 від 01.04.11 в бухгалтерському обліку були віднесені до витрат на збут та акумулювалися по дебету рахунку 28.2 «Транспортно-заготівельні витрати». У податковому обліку вказані послуги були віднесені до складу витрат підприємства, а при складанні Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартал 2011 року, ці суми відображені у рядку 05.1 CВ (рядок 05.1.1 додатку СВ) Декларації.

В бухгалтерському обліку дана операція була відображена в дебеті рахунку 28.2 «Транспортно заготівельні витрати» .

Відповідач під час перевірки та під час розгляду справи в суді не висловлював зауважень, щодо введення позивачем податкового та бухгалтерського обліку.

Також під час розгляду справи судом було встановлено, що ФО-П ОСОБА_2 направляв до відповідача декларації з податку на додану вартість, в яких зазначав податкові зобов'язання по операціям з позивачем.

Відповідач під час перевірки позивача не виявив ознаки, які можуть свідчить про те, що укладені правочини з ФО-П ОСОБА_2 є нікчемними та під час слухання справи в суді такі доказі не надав.

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання договору, який укладений між позивачем та ФО-П ОСОБА_2 .

Щодо фактичності операції за договором від 01.04.11 №0104/1 позивач довів суду, що ТОВ «Хімрезерв-Харків» здійснює оптову торгівлю лакофарбовою продукцією та автохімією, яку в свою чергу отримує від оптових постачальників та виробників цього напрямку. Придбаний товар до позивача надходить в значних кількостях та в різноманітному асортименті, різної товарної номенклатури та упаковці, що в свою чергу призводить до потреби в ретельній передпродажній підготовці ТМЦ при прийомі на складі (розвантаженні, сортуванні, зважуванні, розміщенні та інше). Позивач без допомоги сторонніх суб'єктів господарювання самостійно не в змозі справитись з роботою на складі. Тому для допомоги з розвантаженням та комплектації лакофарбової продукції, її сортування та контрольному зважуванню позивач уклав 01.04.11 договір № 0104/1 з ФО-П ОСОБА_2, який сам теж займається оптовою торгівлею лакофарбової продукції, має досвід і вважається фахівцем у даному виді діяльності. Зі пояснень позивача, на підприємстві позивача фахівець такого рівня відсутній.

Судом в судовому засіданні встановлено, що зобов'язання між сторонами за договором від 01.04.11 були виконані та позивач отримав прибуток в сумі 107 962,15 грн. (без ПДВ) та нарахував зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 21 592,43 грн.

Відповідач доводи позивача щодо фактичності операції за договором від 01.04.11 №0104/1 під час слухання справи в суді не спростовував.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Аналогічне визначення міститься в п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, за яким податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ФО-П ОСОБА_2 виконав вимоги діючого законодавства видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні, які були досліджені під час розгляду справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ФО-П ОСОБА_2.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

Щодо встановленого відповідачем порушення п п.п. 5.3.9. п.5.3., п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97 зі змінами та доповненнями та п.п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI зі змінами та доповненнями, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми, законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Судом встановлено, що з наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ «Хімрезерв-Харків» та ФО-П ОСОБА_2 мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат підприємства у звітному податковому періоді.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що при її проведенні посадовою особою відповідача ретельно було вивчено лише акти про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_2, а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Проте, суд не бере до уваги висновки актів Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_2 Адже викладені в них обставини про неможливість здійснення ФО-П ОСОБА_2 господарських операцій через те, що у нього відсутній персонал, приміщення, основні засоби виробництва, тощо спростовуються письмовими доказами, які наявні у справі.

Таким чином, судом встановлено, що висновки про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем та ФО П ОСОБА_2 зроблені без достатнього вивчення первинних документів ТОВ «Хімрезерв-Харків», належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.94, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п 1 та п 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 слід зазначити наступне.

Під час розгляду справи до матеріалів судової справи позивач надав податкові накладні № 010204 від 01.02.11, 180203 від 18.02.11, 40 від 05.04.11, 67 від 12.04.11, 98 від 22.04.11, 103 від 26.04.11 на загальну суму 148 399,56 грн та акти виконаних робіт на суму 107 461,95 грн., які були складені ФО-П ОСОБА_2 та судом було встановлено, що первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.99, тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву контрагента, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Таким чином суд вважає, що твердження акту перевірки, що позивач включив до складу валових витрат придбаний товар та отримані послуги від ФО-П ОСОБА_2 по прибутковим накладним та актам прийому-передачі робіт, які оформлені з порушенням встановленого законодавства на загальну суму 107 461,95 грн. та включив до податкового кредиту податкові накладні, які також оформлені з порушенням встановленого законодавства на загальну суму 24 733,26 грн. не відповідають дійсності.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товару та робіт, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях, а тому суд не погоджується з позицією відповідача з мотивів, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового Кодексу України, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 000530221 від 28.02.13 та № 000540221 від 28.02.13 прийнятті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні й такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 70, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Харків» до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби № 000530221 та № 000540221 від 28.02.13.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999628, 61001, місто Харків, вул. Плеханівська, будинок 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Харків» (код за ЄДРПОУ 30358448, вулиця Лебединська, будинок 3, квартира 124, місто Харків, 61001) судовий збір в розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 16 травня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко