Постанова

від 13.11.2006 по справі ас-05/98-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-05/98-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2006 р.                                                                Справа № АС-05/98-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді , ,

при секретарі Сенчук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Лагус М.В. (дов. б/н від 25.10.2006 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Упроваджувальний центр "Орбіта"  (м. Харків) (вх. № 2942 Х/3) на постанову господарського суду Харківської області від 30.06.06 р. по справі № АС-05/98-06

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів(м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Упроваджувальний центр "Орбіта"  (м. Харків)

про стягнення 5 976,01 грн., -

встановила:

У травні 2006 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Упроваджувальний центр "Орбіта" (м. Харків) про стягнення 5 976,01 грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Постановою господарського суду Харківської області від 30 червня 2006 року по справі № АС-05/98-06 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році в сумі 2 956,67 грн. та пеню за період з 16.04.2006 р. по 19.05.2006 р. в сумі 31,40 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Харківської області від 30.06.2006 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, оскаржувана постанова винесена в результаті неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Позивач письмові пояснення або заперечення по апеляційній скарзі не надав,  будучи належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду справи, свого представника 09.11.2006 р. у судове засідання не направив, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомив, у зв'язку з чим апеляційна скарга розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши представника ТОВ "Упроваджувальний центр "Орбіта" Лагус М.В., яка підтримала апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови господарського суду Харківської області від 30.06.2006 р. –без змін, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану постанову, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин  (далі –Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 18 вищевказаного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Крім цього, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів,  громадськими організаціями інвалідів, що передбачено “Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314).

Згідно пункту 3 цього Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно з пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 вказаного Положення підприємства повинні інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою 3-ПН з приміткою робочі місця для інвалідів), а працевлаштування інвалідів здійснюється органами, вказаними у ст. 18 Закону, з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до поданої державної звітності "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (форма №10-ПІ поштова-річна) за 2005 рік відповідач повинен був створити у вказаному році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 15 осіб, але фактично на підприємстві відповідача у 2005 році не було працевлаштовано жодного інваліду. Отже, відповідачем не був виконаний норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, при цьому відповідач не звертався до компетентних органів з проханням направити йому інвалідів для працевлаштування.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та   організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості, в матеріалах справи такі звіти відсутні.

Крім того, при дослідженні матеріалів справи було встановлено, що у 2005 році відповідач не інформував центр зайнятості про наявність вільного робочого місця для інваліда, зокрема, бажаючі працювати на підприємстві відповідача не зверталися, що підтверджується повідомленням Київського районного центру зайнятості № 349 від 11.04.2006 р. (а. с. 14). Також суду не надано доказів повідомлення інших компетентних органів, зазначених у статті 18 Закону, про наявність вакантного місця для працевлаштування інваліда.

Таким чином, на думку колегії суддів, відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, чим порушив вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а згідно статті 20 Закону, Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій  до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, тому повинен був перерахувати до Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій.  

Розмір відрахувань визначається середньорічною заробітною платою на підприємстві за кожне робоче місце. Як свідчать матеріали справи, фонд оплати праці штатних працівників на підприємстві відповідача у 2005 році становив 88 700,00 грн., при середньообліковій чисельності штатних працівників 15 осіб, отже середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника у 2005 році становила 5 913,33 грн. Отже, на думку позивача, сума штрафних санкцій за 1 незайняте інвалідом робоче місце у 2005 році згідно з вимогами статті 20 Закону складає 5 913,33 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.

Однак, відповідач не перерахував кошти у встановлений чинним законодавством термін та не надав належних доказів створення робочого місця для працевлаштування інваліду, а саме: наказу про затвердження заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві, затверджене положення про робоче місце інваліда, наказ про створення спеціальної комісії по атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів, атестації робочого місця для інваліда, колективного договору на 2005 рік, тому позовні вимоги на суму 5 913,33 грн. за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліду у 2005 році, на думку позивача, є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

З урахуванням цього позивачем згідно даної норми розрахована сума пені за несвоєчасну сплату штрафних санкцій, яка складає 62,68 грн.

Таким чином, із розрахунку позивача, загальна сума заборгованості відповідача складає 5 976,01 грн., яка на думку Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованою, підтвердженою документальними доказами і підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню частково, а саме: штрафні санкції за 1 незайняте інвалідом в 2005 році робоче місце у розмірі половини середньорічної заробітної плати на його підприємстві, що становить 2 956,67 грн., і відповідно пеня за прострочення сплати штрафних санкцій в сумі 2 956,67 грн. за період з 16.04.2006 р. по 19.05.2006 р. в сумі 31,40 грн., оскільки позивач невірно визначив суму штрафних санкцій, виходячи із повного розміру середньорічної заробітної плати, а відповідно до пункту 5 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1767 від 28.12.2001 р., на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Зокрема, колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду, не приймає заперечення відповідача стосовно того, що відповідно до статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" він не повинен сплачувати за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів Фонду соціального захисту інвалідів, оскільки згідно вказаного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок,  не є платником внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів, а позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, які по своїй суті не є внесками.

Слід зазначити, що Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 був прийнятий в період дії Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", згідно якого за нестворені робочі місця сплачувались внески до Фонду соціального захисту інвалідів, і вказаний Указ звільняв платників єдиного податку від сплати даних внесків. В Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" були внесені зміни, що набрали чинності з 01.08.2001 р., згідно яких до підприємств, установ та організацій застосовуються штрафні санкції в разі нестворення відповідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не звільняє платників єдиного податку від сплати штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відповідно до частини третьої статті 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації сплачують штрафні санкції за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), а у 2005 році підприємство відповідача не мало прибутку і працювало збитково, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2005 рік.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на відсутність прибутку за звітний період, як на підставу від звільнення останнього від сплати штрафних санкцій за незайняті місця для працевлаштування інвалідів, слід вважати безпідставними, оскільки аналіз відповідних норм Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” дозволяє зробити висновок про те, що закон не ставить в залежність обов'язок щодо сплати штрафних санкцій від наявності чи відсутності прибутку.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. А відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На думку колегії суддів, позивач надав, а господарський суд Харківської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про те, що відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році і повинен сплатити штрафні санкції за 1 незайняте інвалідом у 2005 році робоче місце у розмірі 2 956,67 грн., і відповідно пеню за прострочення сплати штрафних санкцій в сумі 31,40 грн.,

          Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Упроваджувальний центр "Орбіта" позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, постанова господарського суду Харківської області  від 30.06.2006 р. по справі № АС-05/98-06 прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування постанови, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевказаним.

Керуючись статтями 86, 195, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Упроваджувальний центр "Орбіта" (м. Харків) залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 30 червня 2006 року по справі № АС-05/98-06 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      

Суддя                                                                                 

Суддя