Рішення

від 07.05.2013 по справі 918/326/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2013 р. Справа № 918/326/13-г

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.

при секретарі судових засідань Шарапі О.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцеляр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія"

про стягнення в сумі 5 714 грн. 65 коп.

За участю представників:

від позивача :Хомюк В.Я., довіреність від 01.02.2013 року;

від відповідача : не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи : У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Канцеляр" (далі ТОВ "Канцеляр") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" (далі ТОВ "Рівненська продуктова компанія") про стягнення в сумі 5 714 грн. 65 коп., з яких: 3 364 грн. 27 коп. основний борг за договором поставки №02/03/07 від 01.03.2007 р. та пеня у розмірі 2 350 грн. 38 коп., з покладанням на відповідача судових витрат по справі, а саме: 1720 грн.50 коп. судового збору та 1 500 грн. 00 коп. за послуги адвоката.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору №02/03/07 від 01.03.2007 р., протягом серпня 2012 року ТОВ "Канцеляр" поставило відповідачу товар, який останній по видаткових накладних прийняв, однак вартість його оплатив не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 3 364 грн. 27 коп. А тому, позивач просить стягнути з ТОВ "Рівненська продуктова компанія" залишок заборгованості, пеню та судові витрати.

Ухвалою суду від 13 березня 2013 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 2 квітня 2013 року.

У судовому засіданні 7 травня 2013 року оголошувалась перерва до 16:00 год.

У судовому засіданні 7 травня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, явку свого повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 23, 29, 32).

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2007 року між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (покупець) та ТОВ "Канцеляр" (продавець) було укладено договір № 02/03/07 (далі Договір) (а.с. 8) відповідно до умов якого Продавець взяв на себе зобов'язання поставити, а Покупець оплатити товар та послуги (папір, канцтовари, скотч, рекламно-сувенірна продукція та послуги по заправці та відновленню картриджів, обслуговування оргтехніки) за цінами, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами і вказані в рахунках-фактурах та накладних, що є невід'ємною частиною даного договору (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поставка товару здійснюється партіями відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, на підставі письмових, або усних заявок Покупця. Право власності Покупця на поставлений товар виникає з моменту приймання товару, що засвідчується підписом Покупця на відповідній накладній (п. 2.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору Покупець оплачує товари за цінами, зазначеними в рахунках-фактурах та накладних, що надаються Продавцем на кожну партію товарів.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що оплата товарів здійснюється Покупцем протягом 15 банківських днів від дати фактичної передачі товарів Покупцю згідно відповідної накладної.

Згідно з пунктом 5.4 Договору Покупець зобов'язався дотримуватись умов даного договору та вчасно проводити оплату за отриманий товар чи послуги.

Судом встановлено, що в серпні 2012 року на виконання умов Договору Продавець поставив, а Покупець через уповноваженого представника прийняв товар визначений в договорі на загальну суму 3 459 грн. 34 коп., що підтверджується підписаними сторонами наступними видатковими накладними, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 9-11,13):

- №РН-0001489 від 21.08.2012 року;

- №РН-0001494 від 21.08.2012 року;

- №РН-0001498 від 22.08.2012 року;

- №РН-0001512 від 28.08.2012 року.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність претензій з боку відповідача стосовно кількості та якості товару.

З наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2012 року, підписаного та скріпленого печатками ТОВ "Канцеляр" та ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (а.с. 34) заборгованість останнього перед позивачем становила 5 364 грн. 27 коп., однак згідно виписки по рахунку ТОВ "Канцеляр" 26.10.2012 року вказана заборгованість була частково сплачена в сумі 2 000 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи оплату заборгованості за попередні поставки здійснені в серпні 2012 року згідно накладних, що зафіксовано в вищезазначеному акті звірки, суд дійшов висновку що заборгованість за накладною №РН-0001489 від 21.08.2012 року на суму 1 008 грн. 00 коп. оплачена частково в сумі 95 грн. 09 коп., таким чином борг на час розгляду справи по зазначеній накладній становить 912 грн. 91 коп., а заборгованість за накладними №РН-0001494 від 21.08.2012 року на суму 1 808 грн. 64 коп., №РН-0001498 від 22.08.2012 року на суму 531 грн. 97 коп. та №РН-0001512 від 28.08.2012 року на суму 110 грн. 73 коп. залишилась непогашена в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору, розрахувався за поставлений товар не в повному обсязі внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед ТОВ "Канцеляр" в сумі 3 364 грн. 25 коп.

11.02.2013 року позивачем на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою погасити заборгованість в сумі 3 364 грн. 27 коп., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене вбачається, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 364 грн. 27 коп. заборгованості за поставлений товар підлягає частковому задоволенню в сумі 3 364 грн. 25 коп., що стверджується матеріалами справи та видатковими накладними.

Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, відповідно до умов Договору, позивачем нараховано пеню в сумі 2 350 грн. 38 коп.

Згідно з п.6.1 Договору в разі невиконання сторонами договірних зобов'язань протягом зазначеного терміну з дня отримання товару застосовуються штрафні санкції не нижче облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.

Частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

З 23.03.2012 року Постановою НБУ від 21.03.2012 р. N 102 встановлено розмір облікової ставки Національного банку України, який дорівнює 7.5000%.

Разом з тим, позивач на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2013 року надав новий розрахунок пені за період з 15.09.2012 року по 26.10.2012 року в сумі 90 грн. 39 коп. та за період з 26.10.2012 року по 11.03.2013 року в сумі 174 грн. 21 коп. (а.с. 36), проте не звертався в суд із заявою про зменшення позовних вимог чи з відмовою від позову в частині стягнення надмірно нарахованої пені.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, який є невірним, оскільки позивач всупереч п. 6.1 Договору застосовано подвійну облікову ставку НБУ, крім того зважаючи на умови договору щодо строку оплати (п. 3.3 Договору), позивач невірно визначив період прострочення.

За розрахунком здійсненим судом (а.с. 39) до стягнення підлягає пеня в сумі 123 грн. 78 коп.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 364 грн. 27 коп. та пені в сумі 2 350 грн. 38 коп. підлягають частковому задоволенню, а саме: основна сума боргу підлягає до стягнення в розмірі 3 364 грн. 25 коп., а пеня в розмірі 123 грн. 78 коп.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 1 500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Частиною 5 статті 49 ГПК України зокрема передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За частиною 1 статті 30 вказаного Закону формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина 3 статті 30 цього Закону).

Судом встановлено, що 1 лютого 2013 року між ТОВ "Канцеляр" (клієнт) та адвокатом Хомюком Віталієм Ярославовичем було укладено угоду про надання правової допомоги відповідно до умов якої останній зобов'язався надати правову допомогу клієнту з наступних правових питань, у тому числі здійснювати захист інтересів клієнта як його представник, та у таких обсягах: здійснення юридичного аналізу документів, щодо виникнення та стягнення заборгованості ТОВ "Рівненська продуктова компанія", надання письмової консультації щодо порядку стягнення заборгованості ТОВ "Рівненська продуктова компанія" перед ТОВ "Канцеляр" в розмірі 3 364,27 грн. основного боргу та нарахованої пені, підготовка та виготовлення претензії та позовної заяви ТОВ "Канцеляр" до ТОВ "Рівненська продуктова компанія" щодо погашення заборгованості в розмірі 3 364,27 грн. основного боргу та нарахованої пені, представництво інтересів клієнта в господарському суді Рівненської області у розгляді вказаної справи.

Пунктом 4 даної угоди встановлено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі: 1 500 грн.

До матеріалів справи позивачем було долучено акт виконаних робіт від 30.04.2013 р. згідно угоди про надання правової допомоги від 1.02.2013 р. (а.с.37), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №638 видане на ім'я Хомюк Віталій Ярославович (а.с.38), квитанцію до прибуткового касового ордера №19 від 04.02.2013 р. (а.с. 21), що підтверджує факт сплати ТОВ "Канцеляр" 1 500 грн. за послуги адвоката.

Водночас, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаної вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

Водночас у відповідності до пункту 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 4 березня 1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 ЦК України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1 500 грн. 00 коп. є неспіврозмірними та завищеними.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищезазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку про зменшення вищезазначеної суми до 500 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" (33009, місто Рівне, провулок Робітничий, будинок 5а, код ЄДРПОУ 31383171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцеляр" (33001, місто Рівне, вулиця Дубенська, будинок 6а, офіс 2, код ЄДРПОУ 32803075) заборгованість в сумі 3 364 (три тисячі триста шістдесят чотири) грн. 25 коп., 123 (сто двадцять три) грн. 78 коп. пені, 1 050 (одну тисячу п'ятдесят) грн. 14 коп. судового збору та 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "13" травня 2013 року.

Суддя Пашкевич І.О.