Рішення

від 14.05.2013 по справі 904/2797/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.13р. Справа № 904/2797/13 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркомторг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до приватного підприємства "Нафтаторгсервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 51 843,43 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача : Жмарьова О.М., довіреність №1 від 18.02.2013 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркомторг" звернулося до господарського суду з позовом, яким просить стягнути з приватного підприємства "Нафтаторгсервіс" попередню оплату за дизельне паливо у сумі 47 422,50 грн., 3% річних у сумі 654,81 грн., інфляційні втрати у сумі 94,70 грн., збитки у сумі 3 671,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору поставки №52 від 07.05.2012 року в частині своєчасної поставки дизельного палива за попередньою оплатою. В обґрунтування заявленої суми збитків позивач посилається на те, що внаслідок невиконання зобов'язань за договором поставки та зростання цін на дизельне пальне ним було здійснено додаткові витрати. Оскільки вартість дизельного палива входить до собівартості транспортних послуг, які надає позивач, як постійна складова, включення цінової різниці до складу збитків вважає правомірним з урахуванням вимог ч.3 ст. 225 ГК України.

У судове засідання відповідач не з'явився, явку належного представника не забезпечив, витребуваних господарським судом документів не надав, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 25.04.2013р. на 14.05.2013р.

У судовому засіданні 14.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

07.05.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтаторгсервіс" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркомторг" (покупець) укладено договір поставки №562 (дрібнооптового складу №1), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується покупцеві організувати безперебійну заправку нафтопродуктами (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

Строк дії договору до 31.12.2012р., а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань (п.8.1. договору).

Кожна партія товару оформлюється рахунком, видатковою та податковою накладною, які передаються покупцеві разом з товаром (п.1.2. договору).

Постачальник зобов'язується організувати безперебійну заправку всього транспорту покупця на дрібнооптовому складі №1, розташованому за адресою: Дрібнооптовий склад №1 (вул. Дніпропетровське шосе,15) (п.3.1.договору).

Відповідно до п.4.1. договору загальна ціна договору визначається загальною кількістю отриманого товару покупцем впродовж всього терміну дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах і накладних документах.

Пункт 4.2. договору передбачає порядок оплати товару. Відповідно до зазначеного пункту договору покупець здійснює оплату кожної окремої партії товару шляхом оплати на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку (п.4.3. договору).

14.09.2012р. відповідач виставив позивачу на оплату товару рахунок №511 на суму 74 440,00грн.

Згідно платіжного доручення №677 від 14.09.2012р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 74 440,00грн., пославшись у призначенні платежу, що перерахована сума є оплатою за дизельне паливо згідно рахунку №511 від 14.09.2012р.

Згідно підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків, залишок попередньої оплати за раніше зроблені поставки дизельного палива на рахунку відповідача складав 27 870,3грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Таким чином, станом на 14.09.2012р. сума попередньої оплати складала 102 310,3грн.

На виконання умов договору відповідач частково забезпечив заправку дизельним паливом транспортних засобів позивача, що підтверджується видатковими накладними:

№526 від 18.09.2012р. на суму 12 136,2грн.,

№531 від 19.09.2012р. на суму 5 012,00грн.,

№545 від 24.09.2012р. на суму 8 976,85грн.,

№564 від 04.10.2012р. на суму 1 745,24грн.,

№565 від 04.10.2012р. на суму 1 162,55грн.,

№566 від 06.10.2012р. на суму 5 580,2грн.,

№569 від 14.10.2012р. на суму 5 766,22грн.,

№570 від 15.10.2012р. на суму 4 092,16грн.,

№574 від 19.10.2012р. на суму 10 416,38грн., а всього на суму 54 887,8грн.

Поставка дизельного палива відповідно до умов договору припинилася після 19.10.2012р.

Залишок суми, на яку позивач не отримав дизельне паливо складає 47 422,5грн. (102 310,3грн. - 54 887,8грн.).

Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки щодо передачі позивачу у власність передбаченого договором товару у встановлений договором строк, а також на неповернення суми попередньої оплати, що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

З огляду на наведені положення законодавства, умови договору, наявність доказів оплати позивачем на користь відповідача вартості товару, строк передачі товару відповідачем позивачу є таким, що настав.

Доказів передачі позивачу товару, передбаченого умовами договору, відповідач не надав, доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов'язань з передачі товару у встановленому порядку не спростував.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 ЦК України).

У лютому 2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення попередньої оплати, яка була залишена без відповіді.

Доказів повернення позивачу оплачених ним попередньою оплатою коштів у сумі 47 422,5 грн. відповідач також не надав.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати у сумі 47 422,5 грн. заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 654,81грн., інфляційні втрати - 94,7грн. за період з 20.10.2012р. по 04.04.2013р.

Згідно ч. 3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, вищенаведеною правовою нормою встановлена відповідальність продавця, який одержав попередньо оплату товару, у разі порушення договору щодо передачі попередньо оплаченого товару, сплачувати проценти, які нараховуються відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня повернення покупцеві суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором №52 від 07.05.2012р. на поставку дизельного палива не визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Позивач просить застосувати розмір процентів, що передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 654,81грн. за період з 20.10.2012р. по 04.04.2013р. Оскільки прострочення виконання зобов'язання має місце вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 650,15грн. підлягає задоволенню. В решті заявлені вимоги про стягнення трьох відсотків річних задоволенню не підлягають, оскільки при розрахунку 3% річних позивачем не враховано, що 2012 рік містить 366 днів.

Також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення суми від інфляції - 94,70грн. за листопад, грудень 2012р. та січень-березень 2013р. Розрахунок інфляційних втрат перевірено з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р від 03.04.1997р.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 48 167,35грн. (47 422,5грн. - сума попередньої оплати + три відсотка річних - 650,15грн., сума від інфляції - 94,7грн.).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо поставки дизельного палива позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 3 671,42грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (ч. 2 ст. 4 ГК України).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша статті 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Враховуючи положення ст. 224 ГК України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Разом з тим, у спірних відносинах господарський суд не вбачає складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків у заявленій до стягнення сумі.

Господарський суд не вбачає доведеності позивачем факту наявності збитків та їх розміру. Реальні збитки - це витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Надані позивачем видаткові накладні №14 від 03.12.2012р. на суму 19 200,00грн. (кількість дизельного палива - 2000, ціна 8,00грн.), підстава - договір купівлі-продажу №020-11/1 від 11.01.2012р., №49 від 06.12.2012р. на суму 19 200,00грн. (кількість дизельного палива - 2000, ціна 8,00грн.), підстава - договір №020-11/1 від 11.01.2012р., №77399 від 31.12.2012р. на суму 25 025,07грн. (кількість 2 424,91 за ціною 8,6грн.), підстава - договір купівлі-продажу №СО3271 без номера та дати, свідчать лише про виконання продавцем зобов'язань за іншими договорами купівлі-продажу дизельного палива.

Пред'явлення вимоги про відшкодування реальних збитків покладає на позивача обов'язок довести, що ці збитки понесені позивачем у зв'язку з невиконанням умов спірного договору поставки.

Отже, позовні вимоги про стягнення збитків не підлягають задоволенню.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1 598,50грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Нафтаторгсервіс" (юридична адреса: 50065, м. Кривий Ріг, вул. ХХІІ Партз'їзду, буд.41/1, прим.10, поштова адреса: 50080, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, буд.8, офіс 201, ЄДРПОУ 32974614) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркомторг" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, буд.61/62, ЄДРПОУ 24995192) попередню оплату в сумі 47 422,5грн., три відсотка річних у сумі 650,15грн., суму від інфляції - 94,7грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 598,50грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

(Повне рішення складено - 16.05.2013р.)