Рішення

від 10.04.2013 по справі 911/665/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа № 911/665/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Зюзік А. О. (довіреність № 19/02/05 від 19.02.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нерудресурс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будоснова-2012", м. Бровари

про стягнення 64 031, 44 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Нерудресурс" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Будоснова-2012" про стягнення 48 000, 00 грн. основної заборгованості, 9 530, 88 грн. пені, 111, 70 грн. інфляційних збитків, 1 888, 86 грн. 3 % річних, 4 500, 00 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № 12-2011 від 02.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2013 р. порушено провадження у справі № 911/665/13-г за позовом ТОВ „Нерудресурс" до ТОВ „Будоснова-2012" про стягнення 64 031, 44 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 13.03.2013 р.

13.03.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 27.03.2013 р.

27.03.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 10.04.2013 р.

10.04.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 12-2011, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (будівельні матеріали) в асортименті та кількості, обумовленої у рахунках на оплату по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. договору орієнтовна вартість товару за даним договором становить 10 000 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору факт передачі товару постачальником і прийняття його покупцем підтверджується залізничними та видатковими накладними.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що покупець здійснює 100 % попередню оплату партії товару на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не обумовлене в додатках.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що остаточні взаєморозрахунки між сторонами у будь-яких випадках здійснюється протягом 10-х банківських днів з дати поставки товару, якщо інше не зазначено в додатках до цього договору.

Пунктом 11.1. договору визначено строк його дії, згідно якого договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивачем у період з вересня по грудень 2011 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 831 446, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000024 від 26.09.2011 р. на суму 65 380, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000027 від 29.09.2011 р. на суму 60 060, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000029 від 30.09.2011 р. на суму 43 680, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000024 від 30.09.2011 р. на суму 54 600, 00 грн., видатковою накладною РН-0000032 від 03.10.2011 р. на суму 66 850, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000037 від 12.10.2011 р. на суму 62 125, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000039 від 15.10.2011 р. на суму 57 400, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000041 від 25.10.2011 р. на суму 28 700, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000042 від 26.10.2011 р. на суму 66 850, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000043 від 26.10.2011 р. на суму 57 400, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000044 від 27.10.2011 р. на суму 28 000, 00 грн., видатковою накладною РН-0000045 від 27.10.2011 р. на суму 57 400, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000048 від 29.10.2011 р. на суму 62 300, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000050 від 31.10.2011 р. на суму 68 600, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000056 від 19.11.2011 р. на суму 52 101, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 783 446, 00 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, перелік яких зазначений у акті звіряння взаємних розрахунків за період з 02.09.2011 р. по 12.02.2013 р., підписаному обома сторонами, наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 48 000, 00 грн., що підтверджується договором поставки № 12-2011 від 02.09.2011 р., видатковою накладною № РН-0000024 від 26.09.2011 р. на суму 65 380, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000027 від 29.09.2011 р. на суму 60 060, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000029 від 30.09.2011 р. на суму 43 680, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000024 від 30.09.2011 р. на суму 54 600, 00 грн., видатковою накладною РН-0000032 від 03.10.2011 р. на суму 66 850, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000037 від 12.10.2011 р. на суму 62 125, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000039 від 15.10.2011 р. на суму 57 400, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000041 від 25.10.2011 р. на суму 28 700, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000042 від 26.10.2011 р. на суму 66 850, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000043 від 26.10.2011 р. на суму 57 400, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000044 від 27.10.2011 р. на суму 28 000, 00 грн., видатковою накладною РН-0000045 від 27.10.2011 р. на суму 57 400, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000048 від 29.10.2011 р. на суму 62 300, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000050 від 31.10.2011 р. на суму 68 600, 00 грн., видатковою накладною № РН-0000056 від 19.11.2011 р. на суму 52 101, 00 грн., відповідними виписками з банківського рахунку позивача, перелік яких зазначений у акті звіряння взаємних розрахунків за період з 02.09.2011 р. по 12.02.2013 р., підписаному обома сторонами, актом звіряння взаємних розрахунків за період з 02.09.2011 р. по 12.02.2013 р., підписаним обома сторонами, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 48 000, 00 грн. за договором поставки № 12-2011 від 02.09.2011 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором поставки № 12-2011 від 02.09.2011 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 15.11.2011 р. по 19.02.2013 р. всього на загальну суму 9 530, 88 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що за несвоєчасне проведення остаточних взаєморозрахунків покупець оплачує постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент оплати пені від суми заборгованості за кожний день прострочення та компенсує інші, передбачені чинним законодавством, збитки.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 8000.00 15.11.2011 - 23.11.2011 9 7.7500 % 0.042 %* 30.58 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 6000.00 15.11.2011 - 25.11.2011 11 7.7500 % 0.042 %* 28.03 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 33650.00 15.11.2011 - 30.11.2011 16 7.7500 % 0.042 %* 228.64 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 151.00 03.12.2011 - 22.03.2012 111 7.7500 % 0.042 %* 7.12 151.00 23.03.2012 - 03.06.2012 73 7.5000 % 0.041 %* 4.52 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 1000.00 03.12.2011 - 22.03.2012 111 7.7500 % 0.042 %* 47.14 1000.00 23.03.2012 - 03.06.2012 73 7.5000 % 0.041 %* 29.92 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 1800.00 03.12.2011 - 22.03.2012 111 7.7500 % 0.042 %* 84.85 1800.00 23.03.2012 - 03.06.2012 73 7.5000 % 0.041 %* 53.85 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 48000.00 03.12.2011 - 22.03.2012 111 7.7500 % 0.042 %* 2262.58 48000.00 23.03.2012 - 03.06.2012 73 7.5000 % 0.041 %* 1436.07 Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором поставки № 12-2011 від 02.09.2011 р. у вищевказані періоди становить 4 213, 30 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 4 213, 30 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з листопада 2011 р. по грудень 2012 р. всього на загальну суму 111, 70 грн. та з 15.11.2011 р. по 19.02.2013 р. всього на загальну суму 1 888, 86 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 111, 70 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 1 888, 86 грн.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 500, 00 грн. збитків, понесених позивачем на оплату юридичних послуг.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме факт заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу; самі збитки та їх заявлений розмір; наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача.

Докази, додані позивачем до позовної заяви при зверненні в суд та надані ним у процесі розгляду справи і наявні у матеріалах справи, а саме договір № 47-ГС/1402 від 14.02.2013 р., укладений між ФОП Пшик І. М. та ТОВ „Нерудресурс", платіжне доручення № 19 від 20.02.2013 р. на суму 2 500, 00 грн., платіжне доручення № 28 від 08.04.2013 р. на суму 2 000, 00 грн., та інші документи достовірно не підтверджують факт заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу, збитки, їх обов'язковий характер та їх заявлений розмір, а також достовірно не підтверджують наявність будь-якого причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача. Суд вважає за необхідне зазначити, що такі збитки позивача прямо не виникають із зазначеного порушення, а витрати на оплату юридичних послуг, зроблені позивачем, не є обов'язковими, неминучими і реальними.

Оскільки, враховуючи те, що недоведеними є факти заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу, їх розмір, наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача, то у суду відсутні правові підстави для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків, через відсутність всього складу цивільного правопорушення, а тому позовна вимога позивача про стягнення із відповідача збитків на оплату юридичних послуг у розмірі 4 500, 00 грн., є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будоснова-2012" (ідентифікаційний код 36706083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нерудресурс" (ідентифікаційний код 34833431) 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 4 213 (чотири тисячі двісті тринадцять) грн. 30 (тридцять) коп. пені, 111 (сто одинадцять) грн. 70 (сімдесят) коп. інфляційних збитків, 1 888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. 3 % річних та судові витрати 1 456 (одна тисяча чотириста п'ятдесят шість) грн. 70 (сімдесят) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

13 травня 2013 р.