Ухвала

від 14.05.2013 по справі 2а-7259/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р.Справа № 2а-7259/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012р. по справі № 2а-7259/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Оптіма-Текс"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "ОПТІМА-ТЕКС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ м.Харкова (Фрунзенський район) від 04.04.2012 р. №0000802302 щодо донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 65568,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10417,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 р. адміністративний позов Приватного підприємства "ОПТІМА-ТЕКС" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 04.04.2012 року №0000802302. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ОПТІМА-ТЕКС" судовий збір у розмірі 759.86 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивачем надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "ОПТІМА-ТЕКС" (далі - ПП "ОПТІМА-ТЕКС") зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.07.2008 року, перебуває на обліку в Індустріальній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності ПП "ОПТІМА-ТЕКС" є будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням.

Фахівцем Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена документальна невиїзна перевірка ПП "ОПТІМА-ТЕКС" (код 35973655) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Промтехноопт" (податковий номер 37092055), ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" (податковий номер 37093546) за період з 01.03.2011 року по 31.12.2011 рік.

За результатами перевірки складений акт від 22.03.2012 року №36/23-212/35588528 (а.с.9-27) щодо порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 65568,00 грн., у т.ч. за березень 2011 року - 1901,00 грн., квітень 2011 року - 11333,00 грн., червень 2011 року - 10667,00 грн., липень 2011 року - 16667,00 грн., серпень 2011 року - 15000,00 грн., вересень 2011 року - 10000,00 грн.

За виявленими порушеннями керівником Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 04.04.2012 р. №0000802302 (а.с.29) щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 65568,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10417,75 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку.

Рішенням від 08.06.2012 року №2880/10/10.2-17 ДПС у Харківській області (а.с.30-33) - позивачу відмовлено у задоволенні скарги в повному обсязі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 22.03.2012 року №36/23-212/35588528 , підставами для висновку про заниження податку на додану вартість стали висновки актів перевірки ДПІ Жовтневого району м.Харкова від 30.06.2011 року №1497/23-03-05/37092055 щодо ТОВ "Промтехноопт" за квітень 2011 року, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт" від 13.09.2011 року №9/23-02-05/37092055, від 21.10.2011 року №111/23-02-05/370920 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт" за липень та серпень 2011 року, а також акт від 21.10.2011 року "114/23-03-05/37093546 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" за серпень 2011 року. Так з посиланням на вказані акти контрагентів позивача щодо ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс" зокрема зазначено: не встановлена фактична адреса, не виявлено власних, орендованих складських, торгівельних, виробничних та інших приміщень, незначний штат працюючих осіб, відсутній рух активів, тобто встановлений відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПП "ОПТІМА-ТЕКС" у березні 2011 року, квітні 2011 року, червні 2011 року, липні 2011 року, серпні 2011 року та вересні 2011 року до складу податкового кредиту включено витрати по придбанню товарів та послуг у ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес- Консалтинг Плюс" на загальну суму ПДВ 65568,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", як постачальниками, були укладені договори поставки, а саме (а.с.34-42, 47):

- від 16.03.2011 року №1603 щодо поставки товару - клапан Кпу-1400*600мм та монтажного комплекту фланцевого к клапану;

- від 26.04.2011 року №26/04 щодо поставки товару згідно рахунку-фактури від 26.04.2011 року №26/04 - сантехтовар;

- від 15.06.2011 року №15/06-1 щодо поставки товару згідно рахунку-фактури від 15.06.2011 року № 15/06;

- від 11.07.2011 року №11/07-1 щодо поставки товару вказаних в рахунках-фактури - вентиляційне обладнання;

- від 12.08.2011 року №12/08 щодо поставки товару згідно додаткам -клапан зворотній КОМ 700х400 -1 шт., дифузор РД600Л - 2 шт.,решітка витяжна нерегульована РГН 700х400 алюм -2 шт., тощо;

- від 22.09.2011 року №22/09-1 щодо поставка товару згідно додаткам -радіатор панельний, нижнє підключ. Тип 22 - 29 шт., насос циркулярний - 7 шт., фільтр сітчатий вод. Ду 32 - 7 шт., тощо.

На виконання умов вказаних договорів ПП "ОПТІМА-ТЕКС" прийняло товар, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 48-50), сплативши його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.91-100, 115-142), а ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" виписали податкові накладні (а.с.51-60), що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаними договорами поставки ТМЦ.

Згідно умов вказаних договорів поставки ТМЦ реалізується на умовах самовивізу.

Транспортування ТМЦ підтверджується копією технічного паспорту на транспортний засіб - автомобіль, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію посвідчення водія на право керування автомобілем, виданого ОСОБА_1, рішенням засновника (власника) ПП "ОПТІМА-ТЕКС" від 25.01.2011 року №01/2011 р. про використання з метою транспортування вантажів, які належать ПП "ОПТІМА-ТЕКС" легкового автомобілю (транспортеру) Volkswagen Т-4, 2000 р. випуску, додатком до вказаного рішення, копією довіреності на право розпорядження автомобілем, витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей (а.с.110-114).

Також, позивачем надані на підтвердження оприбуткування в бухгалтерському обліку товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" - картки по рахунку 631, оборотно-сальдові відомості, акт інвентаризації (а.с. 83-86, 115-142).

Отримання товарів за договорами поставки: від 16.03.2011 року №1603, від 26.04.2011 року №26/04, від 26.04.2011 року №26/04, від 15.06.2011 року №15/06-1, від 15.06.2011 року № 15/06, від 11.07.2011 року №11/07-1, від 12.08.2011 року №12/08, від 22.09.2011 року №22/09-1 було необхідно ПП "ОПТІМА-ТЕКС" для використання у власній господарській діяльності, оскільки видами діяльності ПП "ОПТІМА-ТЕКС".

На підтвердження вказаного факту позивачем надані договори - між ПП "ОПТІМА-ТЕКС", як підрядником, та ТОВ компанія "Апрель", як замовником, а саме:

- від 29.03.2011 року №29/01-1 щодо монтажу системи вентиляції і кондиціонування приміщень 5-го, 6-го, 8-го та частини 9-го поверхів будівлі офісного центру за адресою - вул.Іванова, 7/9;

- від 29.06.2011 року №29/06-1 щодо монтажу системи вентиляції і кондиціонування приміщень 2-го поверху будівлі офісного центру за адресою - вул. Іванова, 7/9;

- від 14.09.2011 року №14/09-1 щодо монтажу додаткових радіаторів та насосного вузла поверхової системи опалення поверхів з 3-го по 9-й (разом на 7ми поверхах) будівлі офісного центру за адресою вул.Іванова, 7/9, згідно з проектом №2010-11/6,2-ОВ.

На підтвердження виконання вказаних робіт позивачем надані копії договорів, договірних цін, графіків фінансування, графіків виконання робіт (а.с.70-82).

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновків Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби стосовно порушення Приватним підприємством "ОПТІМА-ТЕКС" вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Також, колегія судів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012р. по справі № 2а-7259/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.