Рішення від 15.05.2013 по справі 185/4125/13-ц

Справа № 185/4125/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМенеМ УкрАїНи

15 травня 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Бондаренко В.М.,

при секретарі: Галенко А.А.,

за участю представника відповідача: Русаненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача страхову виплату за моральну шкоду в сумі 40 000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він знаходився у трудових відносинах із шахтами ВАТ «Павлоградвугілля», правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». При цьому працював на різних підземних посадах із повним робочим днем у шахті та був звільнений у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я. За час роботи він отримав професійні захворювання - радикулопатія попереко-крижова та шийна на фоні спондилоартрозу, полісегментарної дископатії з задніми грижами дисків С4-С5 (0,25 см) і L4-L5 (0,8 см), ретролістезом L3 на 0,5 см, вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким м'язово-тонічним і больовим синдромом; двосторонній плечолопатковий періартроз ПФС 2 ст., деформуючий артроз ліктьових суглобів ПФ 1 ст., двобічний гонартроз ПФ 1-2 ст., резистентний помірно виражений больовий синдром; антракосилікоз першої ст., емфізема легень першої ст. ЛН першого ст.; нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху). Згідно висновку Обласної МСЕК № 2 від 05 березня 2009 року йому встановлено 65 % втрати професійної працездатності первинно, він визнаний інвалідом третьої групи безстроково. Внаслідок отримання професійного захворювання йому було завдано великої моральної шкоди, яка виразилася у тому, що він втратив працездатність, став інвалідом, тобто перестав бути повноцінною людиною, він постійно відчуває фізичну біль, стан його здоров'я дуже незадовільний, в нього дуже болять суглоби, він не витримує навіть легких фізичних навантажень, йому дуже важко стояти і навіть сидіти, він став дуже погано спати внаслідок сильних нападів болю, не має можливості працювати не тільки на виробництві, а й виконувати елементарну домашню роботу, він доставляє багато труднощів своїй родині, багато часу знаходиться на стаціонарному лікуванні.

В судове засідання позивач не з'явився, просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» позов не визнала, надав суду заперечення на позов, пояснивши, що згідно рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 року, передбачене ст. 237-1 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди як один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка завдала шкоду, або власником чи уповноваженим органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону, тому що відшкодування матеріальної та моральної шкоди повинно здійснюватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності. Також, позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Суд, вислухавши доводи представника відповідача Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, а саме ксерокопії: трудової книжки ОСОБА_2 (а.с. 4-5), висновку Обласної МСЕК № 2 від 05 березня 2009 року (а.с. 6-7), акту розслідування хронічного професійного захворювання (а.с. 8), виписки з історії хвороби (а.с. 9-11), індивідуальної програми реабілітації інваліда (а.с. 12-13), інформаційної довідки про умови праці (а.с. 14-16), вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах із шахтами ВАТ «Павлоградвугілля», правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». При цьому працював на різних підземних посадах із повним робочим днем у шахті та був звільнений у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я. За час роботи позивач отримав професійні захворювання - радикулопатія попереко-крижова та шийна на фоні спондилоартрозу, полісегментарної дископатії з задніми грижами дисків С4-С5 (0,25 см) і L4-L5 (0,8 см), ретролістезом L3 на 0,5 см, вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким м'язово-тонічним і больовим синдромом; двосторонній плечолопатковий періартроз ПФС 2 ст., деформуючий артроз ліктьових суглобів ПФ 1 ст., двобічний гонартроз ПФ 1-2 ст., резистентний помірно виражений больовий синдром; антракосилікоз першої ст., емфізема легень першої ст. ЛН першого ст.; нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху). Згідно висновку Обласної МСЕК № 2 від 05 березня 2009 року позивачу встановлено 65 % втрати професійної працездатності первинно, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності позивачу завдана моральна шкода, оскільки позивач став інвалідом третьої групи, він постійно відчуває фізичну біль, стан його здоров'я дуже незадовільний, в нього дуже болять суглоби, він не витримує навіть легких фізичних навантажень, йому дуже важко стояти і навіть сидіти, він став дуже погано спати внаслідок сильних нападів болю, не має можливості працювати не тільки на виробництві, а й виконувати елементарну домашню роботу, він доставляє багато труднощів своїй родині, що порушує його нормальні життєві зв'язки, багато часу позивач перебуває на стаціонарному лікуванні.

Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло у нього на протязі діяльності у ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», йому спричинена моральна шкода.

Згідно п. 1 ст. 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникли у сфері трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Дія положення підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року, яким встановлено обов'язок Фонду СС НВ ПЗУ про відшкодування моральної шкоди наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому зупинена на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-IV, тобто на час виникнення спірних правовідносин у Фонду відсутній обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен вправі заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, що забезпечується в тому числі належними, безпечними і здоровими умовами праці, в продовження чого ст. 2 КЗпП України відносить до прав працівника з трудового договору про роботу, серед іншого, право на здорові і безпечні умови праці, якому кореспондує обов'язок роботодавця за ст. ст. 29, 153 КЗпП України до початку роботи, зокрема, проінформувати працівника під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, а також забезпечувати безпечні і нешкідливі умови праці з впровадженням сучасних санітарно-гігієнічних засобів для запобігання виникненню професійних захворювань. Відзначається, що небезпечні та шкідливі умови праці і фактори на робочому місці, про які попереджається працівник до фактичного допуску до роботи, за своїм походженням є обставинами, що свідчать про ступінь ймовірності виникнення внаслідок виконання обумовленої трудовим договором роботи професійного захворювання з втратою працездатності, про настання якого сторонам трудового договору (ст. 21 КЗпП України) заздалегідь невідомо, бо воно не є неминучим. У зв'язку з цим за ст. 29 КЗпП України працівник, даючи розписку, засвідчує свою обізнаність з наявним ризиком - захворюванням, виникнення якого припускається і не залежить від волі осіб, та з яким пов'язана втрата здоров'я і працездатності, як професійної, так і загальної.

Наявність такого ризику зумовлює, відповідно до ст. 46 Конституції України, право на соціальний захист, що забезпечується також у формі страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за рахунок страхових внесків працівників і роботодавця, справляння яких обов'язкове для них згідно зі ст. ст. 253, 254 КЗпП України.

З огляду на викладене роботодавець відповідно до ст. 6 Закону України № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», будучи страхувальником, страхує свої майнові інтереси на випадок відшкодування ним шкоди, завданої невиконанням свого обов'язку за ч. 3 ст. 153 КЗпП України, що є страхуванням цивільної відповідальності за порушення трудового договору, за яким вигодонабувачем згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» визнається працівник, який набуває право вимоги до страховика в особі Фонду соціального страхування. Відповідно, Конституційний Суд України рішенням від 27.01.2004 року за № 1-рп/2004 у справі про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування, надаючи тлумачення нормам Закону № 1105-XIV в редакції, чинній до внесення розділом І Закону України від 23.02.2007 № 717-V змін, вказав на те, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України відшкодовується моральна шкода, завдана особам, які не визнаються застрахованими особами за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Відтак, страховик на той час в межах визначеної в законі страхової суми ніс ризик завдання роботодавцем працівнику, за якого сплачуються внески, шкоди і майнової, і моральної (немайнової) внаслідок порушення трудового договору щодо умов та охорони праці, на що вказував і Пленум Верховного Суду України в п. 1-3 постанови № 9 від 24.10.2003 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

В розумінні офіційного тлумачення, наданого рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року за № 20-рп/2008 у справі про страхові вплати, внесеними розділом І Закону України від 23.02.2007 № 717-V змінами законодавець виключив страхування відповідальності роботодавця за завдану порушенням трудового договору моральну шкоду Фондом соціального страхування за рахунок сплачуваних йому згідно з Законом № 2272-ІІІ від 22.02.2001 внесків, у зв'язку з чим за ризик завдання працівнику моральної шкоди, внаслідок порушення його прав з трудового договору роботодавцем, останній відповідає самостійно на підставі п. 4 ст. 611 ЦК України і ст. 237-1 КЗпП України.

Оскільки невиконання відповідачем своїх обов'язків з укладеного ним трудового договору за ст. 153 КЗпП України прямо спричинило настання обставин, що неминуче призвели до ушкодження здоров'я і душевних страждань позивача, а підприємство не довело вжиття зі свого боку всіх можливих заходів для створення безпечних і нешкідливих умов праці для запобігання таким обставинам, не спростувавши презумпцію своєї вини за ст. 614 ЦК України, то при вирішенні цього трудового спору слід застосувати ст. 237-1 КЗпП України, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 6, 13 постанови № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

А тому, враховуючи, що ОСОБА_2 висновком Обласної МСЕК № 2 від 05 березня 2009 року встановлено 65 % втрати професійної працездатності первинно, суд вважає, що позивач має право на отримання з відповідача страхової виплати за моральну шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.10.2008 року, позивач має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Не можуть бути враховані доводи представника відповідача щодо застосування строків позовної давності, передбачені законодавством про працю, оскільки відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовні давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з того, що позивач отримав хронічне професійне захворювання, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, враховуючи ступінь втрати ним професійної працездатності, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 6500,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача повинні бути стягнуті судові витрати по справі, а саме: судовий збір в розмірі 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. ст. 9, 23, 268, 1167, 1168, 1195 ЦК України, ст. ст. 10, 57-60,88, 131, 137, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (р/р № 26003962482940 в ПАТ «ПУМБ», м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 00178353, ІПН 001783504102) на користь ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 6 500 (шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (р/р № 26003962482940 в ПАТ «ПУМБ», м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 00178353, ІПН 001783504102) на користь держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. (рахунок: 31215206700032, ЄДРПОУ суду: 26509623, отримувач: УДКСУ у м. Павлограді 22030001, код отримувача: 37936856, Банк: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В. М. Бондаренко