Рішення

від 14.05.2013 по справі 919/384/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року справа № 919/384/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуашен- Київ»

(02230, м. Київ, вул. К. Маркса, будинок 60, офіс 4;

95000, м. Сімферополь, поштамт, ЦПС №1, вул. Невського, 1 а/с №1372,

ідентифікаційний код 35872639)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»

(99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9, ідентифікаційний код 33366082)

про стягнення 44877,63 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ "Хуашен-Київ") - Кулагін Є.В., довіреність № б/н від 12.02.2013;

Відповідач (ТОВ "Атлантик Фиш") - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хуашен - Київ» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш» про стягнення 77433,20 грн., з яких заборгованість за договором поставки товару - 41500 грн та 3% річних - 35933,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору поставки товарів №04 від 01.07.2011 в частині належної та своєчасної оплати товарів.

Ухвалою від 02.04.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У ході розгляду справи позивач надав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, новий розмір яких складає 3377,63 грн. відповідно до представленого розрахунку.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, зменшення позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У судове засідання 14.05.2013 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( 99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9 ) , про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція відповідача, яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення у зв'язку з тим, що адреса за зазначеною адресою не знаходиться.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач виклав зміст позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав, вказаних в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хуашен-Київ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш» (покупець) був укладений договір поставки товарів №04 (надалі Договір, арк. с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, постачальник зобов'язався передати у встановлені договором строки нафтопродукти (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти ГЗМ та сплатити визначену договором грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент, кількість та ціна нафтопродуктів за відповідну одиницю виміряння з урахуванням ПДВ визначається сторонами у замовленнях та виставлених до оплати рахунках та визначаються у товаророзпорядчих документах.

Загальний обсяг постачання нафтопродуктів складає 2000 тон у рік. Ціна та графік поставки за договором визначається додатковою угодою (п. 2.2 Договору).

Поставка товару здійснюється на підставі замовлення покупця, що може бути передана будь-яким зручним для покупця засобом (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору постачальник в строк не більш ніж 3 банківських дні після отримання замовлення зобов'язаний виписати та направити покупцю рахунок для оплати, в якому вказується кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна сума до оплати з ПДВ. Рахунок дійсний до оплати протягом трьох днів з моменту його виписки, якщо інше не вказано у рахунку.

Згідно з п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У випадку якщо товар буде відпущений без попередньої оплати, покупець зобов'язаний оплатити вартість отриманого товару протягом 12 календарних днів з дати його отримання (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору датою виконання зобов'язань з оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.1 Договору за порушення зобов'язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством та цим Договором.

Відповідно до п. 8.1. Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками стороні та діє до 01.06.2012. У випадку відсутності письмових заперечень сторін строк дії договору автоматично продовжується на один календарний місяць. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мали місце під час дії Договору (п. 8.2 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив товар на загальну суму 368000,00 грн, що підтверджується накладною №3 від 36.07.2011 (арк.с. 12).

Відповідачем було повернуто товару на суму 3808,47 грн., що підтверджується витратними накладними №ВП-0000006 на суму 3608,47 грн. та №ВП-0000012 на суму 200,00 грн. (а.с. 25-26).

Свої обов'язки по оплаті товару відповідачем було виконано лише частково - на суму 368000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками (арк.с. 55-58), у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем з оплати товару склала 41500 грн.

Несплата заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 41500 грн., а також 3% річних у розмірі 3377,63 грн. (враховуючи зменшення позовних вимог) стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з розділом 4 Договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Якщо товар буде відпущений без попередньої оплати, покупець зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого товару протягом 12 календарних днів за дати отримання товару.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав товар відповідачеві без попередньої оплати, однак, вартість отриманого товару в повному обсязі не була сплачена відповідачем у порядку, визначеному умовами договору.

Станом на дату розгляду справи відповідачем не представлено доказів оплати заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 41500 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від суми боргу за представленим розрахунком у розмірі 3377,63 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати товару, отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Вивчивши розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, суд визнав його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 44877,63 грн. , з яких 41500 грн - сума основного боргу, 3377,63 грн. - 3% річних.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш» (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9, ідентифікаційний код 33366082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуашен- Київ» (02230, м. Київ, вул. К. Маркса, будинок 60, офіс 4; ідентифікаційний код 35872639) 44877,63 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот сімдесят сім грн. 63 коп) , з яких 41500 грн - сума основного боргу, 3377,63 грн. - 3% річних..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш» (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9, ідентифікаційний код 33366082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуашен- Київ» (02230, м. Київ, вул. К. Маркса, будинок 60, офіс 4; ідентифікаційний код 35872639) суму судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.05.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна

15.05.2013