Рішення

від 14.05.2013 по справі 909/377/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 р. Справа № 909/377/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , при секретарі судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ і Компанія", вул.Г.Сагайдачного,42а, м.Івано-Франківськ,76007

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Крона" вул. Макухи, 2, м.Івано-Франківськ,76014

про стягнення 15741 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

Від позивача: Длугош Оксана Іванівна - представник , (довіреність № 132від 28.03.13 )

Від відповідача: не з"явився.

встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дім і Компанія" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Крона" про стягнення 15741 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №2011/36 в частині розрахунків за поставлену позивачем продукцію та обгрунтовано положеннями ст.193, 265 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 29.03.13 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.04.13.

У зв"язку з неявкою відповідача в судове засідання ухвалою суду від 11.04.13 відкладено розгляд справи на 14.05.13.

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.13 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог №140 від 15.04.13(вх.№ 6644/13 від 16.04.13), уточнив найменування юридичної особи - відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Крона" з посиланням на свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого знаходиться в матеріалах справи, та підтримав заявлений позов з врахуванням вказаної заяви та уточнення найменування відповідача.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України щодо права позивача до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог. Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача 15741,02грн. основного боргу та 918,58 грн. 3% річних.

Відповідач в судове засідання 14.05.12 не з"явився, про дату,час та місце судового розгляду повідомлений належним чином,що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено відповідачу 18.04.13.).

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України .

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.01.11 між товариством з обмеженою відповідальністю "Дім і Компанія" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Крона" (покупець) укладено договір поставки №2011/36. За умовами даного договору постачальник зобов"язався відпустити (відвантажити), а покупець, в свою чергу, - прийняти і оплатити молочнокислу продукцію в кількості, асортименті і по ціні згідно з накладною (п.1.1 договору).

Розділом 5 даного договору сторони визначили порядок розрахунків та відповідальність сторін: покупець оплачує продукцію постачальника по цінах, які діють на момент відвантаження. Оплата за відвантажену продукцію здійснюється шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок Постачальника напротязі 14 днів з моменту одержання продукції. У випадку порушення терміну оплати постачальник може нараховувати покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування. За невиконання своїх зобов"язань за цим договором сторони несуть відповідальність, встановлену законодавством України.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, на виконання умов договору №2011/36 позивачем здійснювалася поставка товару відповідачеві, зокрема, з 07.04.11 по 21.04.11 на суму 17451,02 грн. Факт поставки молочнокислої продукції позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товаро-транспортних накладних.

Разом з тим, відповідачем частково оплачено вартість поставленого позивачем товару, залишок заборгованості відповідача перед позивачем згідно договору №2011/36 становить 15741,02 грн.,що підтверджується актами звірки заборгованості станом на 31.03.12 та 30.04.11 , які скріплені підписом та печаткою відповідача.

Крім того, у зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань позивачем нараховано відповідачу 918,58 грн. 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Претензія, направлена відповідачу 15.08.12 за вих.№212, залишена останнім без відповіді та задоволення.

В контексті ст.9 Цивільного кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2 договору поставки №2011/36 сторони погодили, що оплата за відвантажену продукцію здійснюється шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок Постачальника напротязі 14 днів з моменту одержання продукції.

Товаро-транспортні накладні, наявні в матеріалах справи, датовані найпізніше 21 квітня 2011 р., таким чином, граничний строк оплати відповідачем поставленого позивачем товару - 05.05.11.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував .

Крім того, згідно частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару вимога позивача про стягнення з відповідача 15741,02 грн. грн. основного боргу та 918,58 грн. 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

Керуючись ст.8, 124 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 9, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дім і Компанія" до відкритого акціонерного товариства "Крона" про стягнення 15741,02грн. основного боргу та 918,58 грн. 3% річних.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Крона" (м.Івано-Франківськ, вул.Макухи, 2, код ЄДРПОУ 25070361) 15741,02грн. (п"ятнадцять тисяч сімсот сорок одна гривня дві копійки) основного боргу, 918,58 грн. (дев"ятсот вісімнадцять гривень п"ятдесят вісім копійок) 3% річних та 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень п"ятдесят копійок) судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дім і Компанія" ( м.Івано-Франківськ, вул.Гетьмана Сагайдачного, 42 а , код ЄДРПОУ 33645620).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.05.13

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"