Рішення

від 14.05.2013 по справі 914/1117/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.13 Справа№ 914/1117/13

За позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" , м.Львів

До відповідача: Дочірнього підприємства "Львівбуд" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Менеджмент", м.Трускавець

Про: стягнення 31 913,40 грн

Суддя Запотічняк О.Д.

При секретарі Колодці І.І.

Представники:

від позивача: .Скрипчук Х.М..-представник;

від відповідача:не з'явився;

Сторонам роз'яснено зміст ст.ст.20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. За клопотанням представників сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору: Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (м.Львів) звернулось до господарського суду з позовною заявою до відповідача: Дочірнього підприємства "Львівбуд" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Менеджмент" (м.Трускавець) про стягнення 31 913,40 грн. з яких: 29250,84 грн.- основний борг, 2217,79 грн.- пеня, 444,77 грн.- 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовуються невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг згідно договору про надання послуг №Л/П-12975п/НЮ від 10.08.2012 р.

Ухвалою суду від 21.03.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.04.2013р.

Ухвалою суду від 02.04.2012 р., у зв'язку з неявкою відповідачаа розгляд справи було відкладено на 14.05.2013р.

Представник позивача в судове засідання 14.05.2013р. з'явився, вимоги ухвали суду від 21.03.2013р. виконав повністю, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задоволити повністю.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 14.05.2013 р. не забезпечив, через канцелярію суду подав клопотання (вх.№16264/13 від 14.05.2013р.), в якому просить розгляд справи відкласти у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання у зв'язку з його відрядженням.Крім того, представник відповідача подав клопотання (вх..№16264/13) про продовження строку розгляду спору. Суд відхилив вказані клопотання з огляду на те, що наявних в матеріалах справи доказів є достатньо для розгляду та вирішення спору по суті в межах 2-х місячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України для вирішення господарським судом спору. В силу положень ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Враховуючи факт відкладення розгляду справи, суд вважає, що у сторони відповідача було достатньо часу для подання мотивованого відзиву на позов та доказів в обгрунтування своєї правової позиції.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням , участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст.28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (стаатті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції"). Відповідач вже вдруге не забезпечив явки свого представника в судове засідання і документально не підтвердив поважність причин такої неявки.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.08.12р. між Дочірним підприємством «Львівбуд» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Менеджмент» (відповідач-замовник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» (позивач-виконавець) було укладено договір надання послуг №Л/П-12975п/НЮ(далі по тексту -договір).

Згідно п.1.1 даного договору, позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги з перевезення інертних матеріалів думпкарною вертушкою, а відповідач зобов'язався прийняти надані послуги та оплатити всі пов'язані з наданням послуг витрати згідно «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з цим послуги».

У відповідності до п.1.4. договору, оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів авансом в сумах, відповідно до обсягу запланованого перевезення на рахунок Єдиного Технологічного центру обробки перевізних документів, здійснює замовник.

Замовник проводить 100% попередню оплату вартості послуг, які надаватимуться. Попередня оплата вартості послуг здійснюється замовником протягом 2-х банківських днів з дати надання виконавцем рахунку-фактури, у якому зазначається кількість діб і загальна вартість послуг,згідно заявки замовника. Підставою для визначення та проведення остаточних фінансових взаєморозрахунків між замовником і виконавцем за фактично надані послуги у звітному місяці є підготовлений виконавцем загальний акт здачі-приймання наданих послуг за звітний місяць, який складається на підставі проміжних актів здачі-приймання наданих послуг. Вартість послуг з перевезення інертних матеріалів замовника (одним) вагоном за одну добу становить 153,40 грн., в тому числі ПДВ 20%-25,57 грн. Розрахунки за даним договором здійснюються у гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача.(Розділ 2 даного договору).

Згідно п.4.1. даного договору, послуги надаються виконавцем з обов'язковим складанням по факту надання послуг проміжного акту здачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками замовника та виконавця.

У відповідності до п.10.2 договору, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року.

.

Свої зобов'язання за договором від 10.08.2012р. ДТГО „Львівська залізниця" виконала в повному обсязі.Претензій щодо якості надання послуг у відповідача не було.

Підтвердженням цього є підписання сторонами акту приймання виконаних робіт №6/8 за серпень 2012 року.(копії акту містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Так, з Акту звірки взаєморозрахунків складеного 14.11.2012р між сторонами вбачається, що дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 29 250,84 грн. (копія акту долучена до матеріалів справи).

05.12.12р. позивач звернувся до відповідача з претензією №НЗ-10/3712 з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 29 250,84 грн. Відповідь на вказану претензію в матеріалах справи відсутня.

В судовому засіданні підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором №Л/П-12975п/НЮ від 10.08.2012 р.. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за надані послуги, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 29250,84 грн.

Щодо стягнення 2217,79 грн. пені.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, сплата неустойки повинна бути передбачена договором або законом. Крім того, як зазначено у ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-11гс11).

Крім того, згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, як випливає із договору №Л/П-12975п/НЮ від 10.08.2012р. укладеного між сторонами, не передбачено стягнення пені, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині сплати пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог, відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 444,77 грн., які підлягають до стягнення.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати теплової енергії згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості відповідачем визнаний, належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають до часткового задоволення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається пропорційно задоволених вимог на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 4 3 , 33, 34, 35, 44, 49, 80,82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівбуд» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Менеджмент» (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул..Суховоля,54а, ідентифікаційний код 35102993 ) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79007, м.Львів, вул..Гоголя, будинок 1, ідентифікаційний код 01059900) 29250,84 грн.- основного боргу, 444,77 грн.- 3% річних, та 1600,94 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.05.2013р.

Суддя Запотічняк О.Д.