Постанова

від 16.10.2006 по справі ас-54/233-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-54/233-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11»жовтня 2006 р.          справа № АС-54/233-06

Колегія суддів у складі:                        головуючого судді Гагіна М.В.,

                                                                                           судді Бухана А.І.,

                                                                                           судді Шевель О.В.,

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників:

прокурора –Рябченюк О.В.,

позивача –Яценка О.П. - дов.,

відповідача –не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 3343Х/3-9) на постанову господарського суду Харківської області від 09.08.2006 року по справі № АС-54/233-06

за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави  в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю - Агентство з перевезень та туризму «Схід-Авіа», м. Харків

про стягнення 6309, 09 грн.

встановила:

     Прокурор Червонозаводського району м. Харкова, звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача, Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, штрафні санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році, в сумі 6309,09 грн.

      Постановою господарського суду Харківської області від 09 серпня 2006 р. по справі № АС-54/233-06 (суддя Хачатрян В.С.) позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 6309,09 грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

    Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю - Агентство з перевезень та туризму «Схід-Авіа», з постановою господарського суду першої інстанції  від 09 серпня 2006 р. по даній справі не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови. Як вказує відповідач у апеляційній скарзі, при прийнятті оскаржуваної постанови місцевим господарським судом не з'ясовано питання, яким чином Фонд соціального захисту сприяв створенню робочих місць для інвалідів для відповідача. В судове засідання представник відповідача не з‘явився, у апеляційній скарзі просив суд розглянути апеляційну скаргу за його відсутності. Про час та місце засідання суду представник відповідача був повідомлений належним чином.

      Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів,  відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, оскаржувану постанову суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, просить її залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення, оскільки відповідачем не було створено у 2005 році робочі місця для працевлаштування інвалідів.

      Прокурор підтримав заперечення позивача, вважає, що місцевим господарським судом досліджені усі обставини справи та прийнята законна і обгрунтована постанова.

      Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача та прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

    Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до редакції ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. із змінами та доповненнями, що була чинною у 2005 році, для підприємств, об'єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

     Виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу - 11 осіб, яка вказана в поданій відповідачем державній звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів»(форма № 10-ПІ поштова-річна) за 2005 р., відповідач повинен був створити у 2005 р. 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

     Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 19, (далі —Положення), робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

     Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.З). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).

    Отже, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.

     Відповідач зобов'язаний, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування —підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

     Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щорічно сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

     Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

     Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік форми № 10-ПІ середньорічна заробітна плата на його підприємстві у 2005 р. становила 12618,18 грн., у даний період у відповідача не працювало жодного інваліда.

      Матеріали справи свідчать, що у звітний період (у 2005 році) підприємством відповідача до Червонозаводського районного центру зайнятості надавалась звітність форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2005р., в яких зазначено про відсутність вакансій взагалі.

      Таким чином, місцевим господарським судом зроблені вірні висновки щодо того, що відповідачем не вчинялись заходи щодо повідомлення органів, визначених частиною першою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»про необхідність працевлаштування інвалідів, оскільки інформування компетентних органів про відсутність вакантних посад на підприємстві взагалі (в тому числі і для працевлаштування інвалідів) унеможливлює виконання цими органами вимог ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

     Отже, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом зроблені вірні висновки щодо того, що відповідач не створив робочих місць в 2005 році для працевлаштування інвалідів, оскільки ним не були вжити заходи, передбачені чинним законодавством для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві, у зв‘язку з чим оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

     Враховуючи викладене та керуючись ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

                                                  ухвалила:

Постанову господарського суду Харківської області від 09 серпня 2006 р. по справі № АС-54/233-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                    Гагін М.В.

                        суддя                                                                    Бухан А.І.

                    суддя                                                                   Шевель О.В.