Постанова

від 09.04.2013 по справі 821/379/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. 10 год.47 хв.Справа № 821/379/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Хабалюка Д.О., Демченко А.Г.,

відповідача - Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровське підприємство "Ера" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровське підприємство "Ера" (далі - позивач, ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22 жовтня 2012 року -

- №0007532200 про зменшення суми від'ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19915,00 грн.;

- №0007522200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 4978,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 3983,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 995,75 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що висновок податкового органу щодо безтоварності господарських операцій ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера" по придбанню у ТОВ "Бентобудсервіс" переговорних пристроїв не відповідають нормам чинного податкового законодавства, оскільки отриманим від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва акт від 05.06.12 №535/22-225/33188728 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бентобудсервіс» та не знаходження його за податковою адресою унеможливлює податковий орган встановити реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за лютий 2012 року. При цьому, позивач вказує, що податкове законодавство не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною щодо підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету, а тому виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, адже сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а формується в сукупності податкових зобов'язаннях останнього. Позивач також вказує, що до податкових накладних, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, які були надані відповідачу під час проведення перевірки, не було встановлено жодних порушень щодо порядку їх оформлення, про що зазначається в акті перевірки, отримані переговорні пристрої в подальшому були використані у господарській діяльності позивача, що підтверджує товарність господарської операції ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера" з ТОВ "Бентобудсервіс". Позивач також не погоджується з твердженням відповідача про обов'язковість надання та складання документів, які підтверджують транспортування товару, оскільки Податковим кодексом України не передбачено використання товарно-транспортних накладних при визначенні податкового кредиту та відповідно до умов договору постачання товару здійснюється на умовах СРТ ( Інкотермс 2010), тобто оплачена постачальником до складу покупця. Позивач вважає, що ствердження відповідача про не знаходження за місцем реєстрації постачальника та у зв'язку з цим неможливість провести зустрічну звірку, як підстава зменшення платнику податків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, не передбачено жодною нормою податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач надала суду письмові заперечення, в яких зазначає, що в ході проведення перевірки позивача не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера" та контрагентом - постачальником ТОВ "Бентобудсервіс", оскільки інформація акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Бентобудсервіс" через відсутність товариства за юридичною адресою свідчить про те, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом - постачальником були створені з метою лише документального оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення. Вказані обставини свідчать про заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальному розмірі 3983,00 грн.; завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2012 року в сумі 19915,00 грн., про що були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення проти адміністративного позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Дніпровське підприємство "Ера" зареєстроване 05.07.1994 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні з 18.01.1995 р. за номером №57, зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 10.07.1997 р. згідно свідоцтва №30472937.

Основними видами діяльності ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера" за КВЕД-2010 є: 30.11 - будування суден і плавучих конструкцій; 33.15 - ремонт і технічне обслуговування суден і човнів; 33.20 - установлення та монтаж машин і устаткування; 43.21 - електромонтажні роботи; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як вбачається з акту перевірки, то згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 03.10.2012 року №1014 та направлення від 03.10.2012 року №1211/22-4, податковим ревізором-інспектором ДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера" з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ТОВ "Бентобудсервіс" та з контрагентами покупцями за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 05.10.2012 року №2071/22-4/14308233 (далі - акт перевірки).

Отже, судом встановлено, що внаслідок перевірки відповідачем поданих ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера" до ДПІ у м. Херсоні показників декларації з ПДВ за лютий 2012 року (від 13.03.2012 р. вх. №9011023816) та декларації з по податку на прибуток за 1 квартал 2012 року (від 20.07.2012 р. вх. №9042227709), а також первинних документів, використовуючи при цьому акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 05.06.2012 року № 535/22-225/33188728 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Бентобудсервіс" (код ЄДРПОУ 33188728) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період листопад 2011 року та лютий 2012 року, податковим органом було встановлені наступні порушення:

- п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет на загальну суму ПДВ 3983,00 грн.

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2012 року на суму 19915,00 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 22 жовтня 2012 року №0007532200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19915,00 грн.; №0007522200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 4978,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 3983,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 995,75 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі Податковий кодекс України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера" (за договором - Покупець) та ТОВ "Бентобудсервіс" (за договором - Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №БС-130212 від 13 лютого 2012 року, згідно умов даного договору передбачено, що найменування, асортимент, об'єм продукції зазначаються в додатках та додаткових угодах до даного договору чи накладних; поставка здійснюється на умовах СРТ офіційних правил тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010.

На виконання умов даного договору ТОВ "Бентобудсервіс" було поставлено ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера" товар - СТК-12 в кількості 1 шт. та переговорний пристрій 24В в кількості 1 шт. всього на загальну суму 23 900,00 грн., в тому числі ПДВ 3 983,33 грн., що підтверджується видатковою накладною від 15.02.2012 року № РН-0000019 та податковою накладною від 15.02.2012 року №18, наданими до матеріалів справи та не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Оплата вартості товару здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача та платіжним дорученням від 15.02.2012 року №79 на суму 23900,00 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №БС-130212 від 13 лютого 2012 року поставка товару здійснювалась постачальником ТОВ "Бентобудсервіс".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Доказом оприбуткування ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера" обладнання - СТК-12 та переговорний пристрій 24В в бухгалтерському та податкову обліках підприємства є надані до матеріалів справи приходні ордери від 16.02.2012 року №25, відповідно до якого придбана у ТОВ "Бентобудсервіс" продукція була 16.02.2012 року доставлена на склад № 30105.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що вказане обладнання було придбано підприємством внаслідок укладених з Херсонським державним заводом "Палада" та ДП "Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури" договорів на виконання підрядних робіт, зокрема договір підряду №1/540 від 21.12.2009 року з урахуванням додаткових угод до нього № 1 від 15.07.2010 року, №2 від 18.05.2012 року, укладений з Херсонським державним заводом "Палада" та договір підряду №1/605 від 14.12.2011 року, укладений з ДП "Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури".

На підтвердження використання позивачем під час виконання підрядних робіт обладнання СТК-12 в кількості 1 шт. та переговорного пристрою 24В в кількості 1 шт. на вимогу суду позивачем було надано акти прийому виконаних електромонтажних робіт (ЕМР) №11 від 02.06.2012 року та №1 від 29.03.2013 року, підписані між позивачем та його замовниками в особі Херсонського державного заводу "Палада" та ДП "Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури", а також листи - відповіді вказаних підприємств щодо підтвердження вказаних обставин.

Таким чином, внаслідок дослідження первинної документації позивача судом встановлено, що господарські операції позивача відповідають наведеним критеріям оцінювання, підтверджені відповідними розрахунками, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Бентобудсервіс" безтоварними не вбачається.

Між тим, в акті перевірки зазначено, що позивач не надав для перевірки відомості щодо транспортування товару (якими транспортними засобами, за чий рахунок), та довіреності на отримання продукції.

Щодо вказаних доводів податкового органу, то суд виходить з наступного.

Порядок використання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей врегульовано Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318.

Відповідно до пп. 3., 6., 13. цієї Інструкції бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Тобто, якщо покупець отримав від постачальника цінності він залишає довіреність постачальнику, при цьому сторони оформляють документ, який посвідчує передання цінностей.

Довіреності після фактичного отримання цінностей передаються постачальнику і не повинні зберігатися у покупця.

Товарно-транспортні накладні є обов'язковими лише у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, що встановлено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, на який посилається відповідач в акті перевірки, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема "Товарно-транспортна накладна", ф. N 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року №228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за № 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. №493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

З огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем було сформовано оспорюваний податковий кредит, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки наявність цих документів не пов'язано з датою виникнення права платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість, яка визначається вищеописаними нормами Податкового кодексу України.

В акті перевірки ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера" податковий орган робить висновок про визнання податкової звітності недійсною внаслідок на підставі акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 05.06.2012 року № 535/22-225/33188728 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Бентобудсервіс", яким встановлено відсутність підприємства за місцем реєстрації; неможливість встановити наявність або відсутність складських приміщень, виробничих потужностей та власного автотранспорту у постачальників по ланцюгу постачання (ТОВ «Торгівельний дім «Майнер»», ТОВ ВП «Укртерммаш»), оскільки підприємствами не надано документів; документи, які підтверджують фінансово-господарські операції за вказаний період ТОВ "Бентобудсервіс" не надано, що свідчить про здійснення ТОВ "Бентобудсервіс" господарської діяльності, яка пов'язана з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків та має ознаки нереальності здійснення.

Суд не погоджується з вказаним висновком податкового органу, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Отже, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 05.06.2012 року №535/22-225/33188728 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Бентобудсервіс" підтверджує, що під час проведення перевірки контрагента позивача не досліджувались первинні документи на підтвердження реальності здійснених правочинів. Натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи. Факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів не заперечується відповідачем у справі та підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжного доручення від 15.02.2012 р. за №79 на суму 23900,00 грн., у т.ч. ПДВ 3983,33 грн. та банківською випискою від 15.02.2012 року.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Суд зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Бентобудсервіс" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, суд вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Разом з цим, суд вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Так, 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд додатково відмічає, що анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено. Зокрема, відповідно до акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 05.06.2012 року №535/22-225/33188728 ТОВ "Бентобудсервіс" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 13.10.2004 року, та зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва від 20.09.2006 року за №19774405, анульовано 05.03.2012 року. Таким чином, на момент укладення договору та документального оформлення його виконання, ТОВ "Бентобудсервіс" мало право на оформлення податкових накладних, види діяльності ТОВ "Бентобудсервіс" відповідають змісту господарської операції з позивачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача (договори, податкова та видаткова накладні, розрахункові документи, що підтверджують факт оплати товару з урахуванням ПДВ), не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень Податкового кодексу України при декларуванні податкового кредиту та валових витрат по операціям з придбання товару у постачальника, зокрема не встановлено формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної або на підставі податкової накладної, яка складена особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, а також віднесення до валових витрат сум, які не підтверджені первинними документами.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарської операції між позивачем і його контрагентом не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера" пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. l98, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 22.10.2012 року за №0007532200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19915,00 грн.; №0007522200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 4978,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 3983,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 995,75 грн.

Оскільки визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 3983,00 грн. є неправомірним, а тому неправомірним є і застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 995,75 грн., відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2012 року №0007532200, №0007522200, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "Дніпровське підприємство "Ера".

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.10.2012 року №0007532200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19915,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.10.2012 року №0007522200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 3983,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 995,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровське підприємство "Ера" (ідентифікаційний код 14308233) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 248,94 грн. (двісті сорок вісім гривень 94 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 травня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6