Постанова

від 15.05.2013 по справі 910/455/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 910/455/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Хандуріна М.І, розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову та постановувід 12.03.2013 р. Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 р. господарського суду м. Києва у справі№ 910/455/13 господарського суду м. Києва

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Ломберг", м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Валсір", м. Київ провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Дерлюк В.Д.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.01.2013 року порушено провадження у справі № 910/455/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Валсір" (далі - Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Ломберг" (далі - Кредитор) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 16.01.2013 року (суддя - П.П. Чеберяк) Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дерлюка В.Д., якого зобов'язано виконати передбачені законодавством дії у ліквідаційній процедурі.

Не погодившись із цією постановою суду, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі за текстом - Інспекція, ДПІ) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду м. Києва від 16.01.2013 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року (головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Гарник Л.Л.), апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 16.01.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як постанову господарського суду м. Києва від 16.01.2013 року, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 52 Закону про банкрутство, ст. 62 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч. 2 ст. 4 1 ГПК України).

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Також, норми ст. 1 Закону про банкрутство передбачають, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують .

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом .

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника .

У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції також наголошує, що органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника . Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

В апеляційній скарзі (та в касаційній скарзі також) Інспекція жодним чином не посилається на наявність у Товариства заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Щодо посилання скаржника на звітування Боржником перед податковим органом про великі обороти коштів у 2010 році згідно поданих за цей податковий період декларацій, касаційний суд звертає увагу, що Інспекція посилається на показники підприємницької діяльності Боржника у 2010 році, тоді як дану справу про банкрутство було порушено лише в січні 2013 року - тобто через три роки.

Поряд із викладеним слід зазначити, що виходячи з положень ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство, орган державної податкової служби і у ліквідаційній процедурі боржника - після прийняття постанови про визнання його банкрутом, не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку. А у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також, Інспекція, у разі незгоди з відмовою ліквідатора Товариства надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство).

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства - щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбаченого ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не є кредитором Боржника, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим Інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку постанова про визнання Товариства банкрутом не стосується її прав та обов'язків, тому Інспекція не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову суду першої інстанції саме в порядку, передбаченому положеннями ст. 91 ГПК України.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшов в оскаржуваній постанові помилкового висновку про право Інспекції на апеляційне оскарження постанови про визнання Товариства банкрутом, неправомірно здійснивши перегляд по суті в апеляційному порядку за скаргою ДПІ постанови про визнання Товариства банкрутом та залишивши її без змін.

Згідно ж до норм п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією апеляційної скарги на постанову господарського суду м. Києва від 16.01.2013 року не підлягав вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову господарського суду м. Києва від 16.01.2013 року - припиненню.

Дійшовши вказаного висновку, касаційні вимоги про скасування вказаної постанови місцевого суду задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст. 210 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. у справі № 910/455/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення (ухвалу): "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову господарського суду м. Києва від 16.01.2013 р. у справі № 910/455/13 ".

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 16.05.2013 року.