Рішення

від 13.05.2013 по справі 905/2484/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.2013р. Справа № 905/2484/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засіданні Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора м. Дебальцево Донецької області в інтересах Виконавчого комітету Миронівської селищної ради, м. Дебальцеве, ідентифікаційний код 04342677

до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Розсадки, Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості за договором оренди №5 від 06.01.2011р. у розмірі 4637,27грн. та пені у розмірі 150,79 грн.

за участю уповноважених представників :

від Прокурора - Архипенко Р.І. (за посвідченням №013952 від 13.12.12р.);

від Позивача - Щербатих А.Г. (за довіреністю №02-12/409 від 22.04.2013р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 22.04.2013р. на 13.05.2013р.

У судовому засіданні 13.05.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Дебальцево Донецької області (далі - Заявник) в інтересах Виконавчого комітету Миронівської селищної ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Розсадки, Донецької області (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди №5 від 06.01.2011р. у розмірі 4637,27грн. та пені у розмірі 150,79грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за період з березня 2012р. по січень 2013р. за договором оренди №5 від 06.01.2011р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надав договір оренди №5 від 06.01.2011р., свідоцтво про реєстрацію Відповідача, акт приймання-передачі, розрахунок орендної плати, довідку з ДПІ, розрахунок ціни позову, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України „Про прокуратуру", ст.ст. 2, 29, 54, 56 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 173, 216 Господарського кодексу України.

Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.27-32), у тому числі - пояснення від 13.05.2013р., якими підтримав позовні вимоги у повному обсягу.

У судовому засіданні 13.05.2013р. Прокурор та представник Позивача підтримали заявлені вимоги у повному обсягу, наполягаючи на вирішення спору за наявними матеріалами.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та витребуваних судом документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресами, визначеними як за матеріалами справи (реквізити договору оренди), так і відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.32), достовірність яких (відомостей) презюмується за змістом положень ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що за змістом правової позиції, викладеної в абз.1 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., вважається належним повідомленням, тим більше, що за змістом поштових довідок Відповідач відмовлявся отримувати ухвали суду (а.с.а.с.20, 25).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого Відповідача та ненаданням ним певних доказів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору з огляду на повноту зібраних доказів у розумінні ст. 77 Кодексу.

Вислухавши у судових засіданнях Прокурора та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

06.01.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір про оренду індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності №5 (а.с.а.с. 5-8), згідно п.п.1.1, 2.1 та 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно загальною площею 62,20 кв.м., розташоване за адресою; АДРЕСА_1, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади Миронівської селищної ради, вартість якого становить 32550,00 грн., з метою реалізації насіння сільськогосподарських культур, інструменту, плодово-ягідних та декоративних саджанців і інше, зі строком дії до 06.11.2014р.

Положеннями розділу 4 зазначеного договору визначені наступні умови та порядок виконання Відповідачем грошових зобов'язань:

· За перший місяць оренди орендна плата становить 407 грн. (без ПДВ) (п.4.2);

· Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 4.3);

· Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем, до місцевого бюджету щомісячно не пізніше 20 числа, наступного за звітним місяцем (п.п.4.4., 4.5).

Пунктом 4.7. договору передбачена відповідальність Орендаря у вигляді пені в розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

06.01.2011р. майно було передано Орендарю, про що між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі (а.с.а.с.10-11).

У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за період з березня 2012р. по січень 2013р. у сумі 4637 грн. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені в сумі 150,79 грн., у примусовому стягненні яких полягають заявлені вимоги Прокурора.

Позивач вимоги Прокурора підтримав у повному обсягу, надавши довідку за підписом керівника і головного бухгалтера (а.с.31), за змістом якої в перебігу розгляду справи заявлені вимоги погашені не були.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів, ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків від 22.04.2013р. (а.с.30), складеного та надісланого (а.с.29) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосуванні наслідків його невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №5 від 06.01.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм діючий між Позивачем та Відповідачем договір оренди №5 від 06.01.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених їх умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із щомісячного здійснення орендних платежів не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним на користь місцевого бюджету згідно умов п. 4.4 договору оренди №5 від 06.01.2011р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних доказів у розумінні ст. 34 цього Кодексу, іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобов'язань за договором оренди №5 від 06.01.2011р. за період з березня 2012р. по січень 2013р. з орендної плати утворилась та має місце заборгованість в розмірі 4637,27 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідних грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтю 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 цього Кодексу. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 4.7 договору оренди №5 від 06.01.2011р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", встановивши відповідність визначення її розміру приписам ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо пені в повному обсягу - в сумі 150,79 грн. (адже її розмір не перевищує розміру пені, яка може бути нарахована за означений період).

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора м. Дебальцево Донецької області в інтересах Виконавчого комітету Миронівської селищної ради, м. Дебальцеве (ідентифікаційний код 04342677) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Розсадки, Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за договором оренди №5 від 06.01.2011р. у розмірі 4637,27грн. та пені у розмірі 150,79 грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Розсадки, Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Миронівської селищної ради, м. Дебальцеве (ідентифікаційний код 04342677) заборгованість за договором оренди №5 від 06.01.2011р. у розмірі 4637,27грн. та пеню у розмірі 150,79 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Розсадки, Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету судовий збір у розмірі 1 720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.05.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2013р.

Суддя Д.О. Попков