Рішення

від 18.04.2013 по справі 530/522/13-ц

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/522/13-ц

Номер провадження 2/530/215/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Дігтяр М.І. при секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщеннні Зіньківського районного суду в м.Зіньків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення профілактичної дезинфекції Зіньківської районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Зіньківського районного суду Полтавської області звернувся ОСОБА_1 з цивільним позовом до Відділення профілактичної дезинфекції Зіньківської районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення боргу в сумі 26500,00 грн., в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором позички.

В попередньому судовому засіданні 05.04.2013 року позивачем було подано додаткову позовну заяву до відповідача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, якою позивач в порядку частини 2 ст. 31 ЦПК України, збільшив свої позовні вимоги, доповнивши їх вимогою про зобов'язання відповідача укласти з позивачем нотаріально посвідчений договір застави нерухомого майна.

В судовому засіданні 18.04.2013 року до початку розгляду справи по суті відповідачем було заявлено клопотання, про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог, в якому відповідач просив постановити ухвалу про роз'єднання поєднаних в одному провадженні позовних вимог та виділити у самостійне провадження позовні вимоги про зобов'язання відповідача укласти з позивачем нотаріально посвідчений договір застави нерухомого майна.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 18.04.2013 року клопотання відповідача було задоволено, а поєднані в одному провадженні у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення профілактичної дезінфекції Зіньківської районної санітарно-епідеміологічної станції позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 26500,00 грн. та про зобов'язання укласти нотаріально посвідчений договір застави нерухомого майна було роз'єднано та виділено в окреме провадження додаткову позовну заяву ОСОБА_1 до Відділення профілактичної дезінфекції Зіньківської районної санітарно-епідеміологічної станції про зобов'язання вчинити певні дії і з заявленою у ній вимогою про зобов'язання укласти нотаріально посвідчений договір застави нерухомого майна.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 26500,00 грн. та судові витрати у розмірі 265,00 грн.

Представник відповідача проти позову не заперечував та посилався на відсутність коштів для проведення розрахунку.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі», - Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно ст. 509 ЦК України, - Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як передбачено ч.1 та п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, - Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами справи було укладено договір безвідсоткової цільової позички від 05.10.2012 року, згідно умов якого позивачем було надано відповідачеві безвідсоткову цільову позичку в сумі 26500,00 грн., за цільовим призначенням на виплату заборгованості по заробітній платі перед працівниками.

Положеннями статей 30, 92 ЦК України, визначаються норми щодо цивільної дієздатності фізичних та юридичних осіб - здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав та обов'язків самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Як вбачається із виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців представник відповідача ОСОБА_2, який підписав договір від імені юридичної особи позичальника, з 31.08.2012 року являється виконуючим обов'язки завідуючого - особою, яка має прво вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Факт надання грошових коштів позичкодавцем позичальникові підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів, у тому числі : №1 від 09 жовтня 2012 року на суму 12900,00 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот грн.. 00 коп.); №1/1 від 09 жовтня 2012 року на суму 3125,00 грн. (три тисячі сто двадцять п'ять грн.. 00 коп.) ; №2 від 12 жовтня 2012 року на суму 7900,00грн. (сім тисяч дев'ятсот грн.. 00 коп.); №3 від 06 лютого 2013 року на суму 2575,00 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять грн.. 00 коп.), що в загальному становить 26500,00 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот грн.. 00 коп.)

Як вбачається із наданого відповідачем до матеріалів справи звіту по Зіньківському відділенню профдезінфекції про використання коштів кредитного займа згідно договору від 05.10.2012 року з ОСОБА_1 станом на 01 березня 2013 року, кошти отриманої позички були використані позичальником повністю наступним чином:

- 09.10.2012 року було сплачено: - заробітна плата та розрахункові кошти працівникам в тому числі працівникам ОСОБА_3 в сумі 2569,48 грн., ОСОБА_4 в сумі 5490,33 грн., ОСОБА_5 в сумі 5750,21 грн.; - відшкодування проїздних витрат працівників згідно звітів за 1 квартал 2012 року в тому числі працівникам ОСОБА_3 в сумі 230,00 грн., ОСОБА_4 в сумі 170,00 грн., ОСОБА_5 в сумі 170,00 грн.; - єдиний соціальний внесок 8,41% в сумі 511,90 грн.; - прибутковий податок з громадян в сумі 454,65 грн.; - єдиний соціальний внесок 3,6% в сумі 553,38 грн.; послуги банку в сумі 15,65 грн., що разом становить 15915,60 грн.

- 10.10.2012 року було сплачено ПП ОСОБА_6 в тому числі за заправку катриджа в сумі 50,00 грн., за бланки в сумі 9,00 грн., що разом становить 59,00 грн.

- 15.10.2012 року було сплачено: - заробітна плата та розрахункові кошти працівникам, доплата пенсіонерам по акту перевірки, в тому числі працівникам ОСОБА_7 в сумі 861,70 грн., ОСОБА_8 в сумі 1761,41 грн., ОСОБА_9 в сумі 1260,56 грн., ОСОБА_10 в сумі 1603,53 грн.,- прибутковий податок з громадян в сумі 1063,00 грн.; - єдиний соціальний внесок 36,83% в сумі 1215,19 грн.; - єдиний соціальний внесок 3,6% в сумі 118,78 грн.; - послуги банку в сумі 25,78 грн., - ПП ОСОБА_11 за бумагу в сумі 40,00 грн., що разом становить 7989,85 грн.

- 06.02.2013 року було сплачено: - податок на землю за 1 півріччя 2013 року в сумі 159,72 грн.; - штрафна санкція до пенсійного фонду в сумі 270,00 грн., послуги банку в сумі 10,00 грн., - за бухгалтерські послуги ПП ОСОБА_12 в сумі 2000,00 грн.; - ПП ОСОБА_11 борг за 2012 рік в сумі 40,00 грн., що разом становить 2479,72грн.

- 08.02.2012 року було сплачено: - ПП ОСОБА_11 за бланки звітності в сумі 5,60 грн.; - Райффайзен банк «Аваль» за обслуговування за 2012 рік в сумі 90,00 грн., що разом становить 95,60 грн.

Таким чином суд приходить до висновку відносно того, що сторони укладаючи договір позички діяли в межах своєї цивільної дієздатності та повноважень, маючи на меті фактичне настання для них взаємних цивільних прав та зобов'язань.

Разом з тим суд зауважує про наявність факту порушення відповідачем його договірних зобов'язань, щодо цільового використання коштів позички, так-як поряд із виплатою заборгованості по заробітній платі перед працівниками відповідачем також оплачувалить його податкові зобов'язання, товари, роботи послуги.

Як передбачено нормою ст. 526 ЦК України, Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 6 договору відповідач зобов'язувався повернути позивачеві надану позичку в тepмін до „01" березня 2013 року включно.

Однак до цього часу позичку не було повернуто і на момент розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати боргу.

Як пояснив відповідач це було спричинено тяжким фінансовим становищем та відсутністю грошових коштів.

Відповідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно положень ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормою ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку відносно того, що позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 11, 30, 92, 509, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, 2, 8, 10, 157 - 159, 176 - 179, 185, 208, 209, 212 - 218 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Відділення профілактичної дезинфекції Зіньківської районної санітарно-епідеміологічної станції (місце знаходження - 38100, Полтавська область, м.Зіньків, вул. Першотраавнева, 17, код ЄДРПОУ 21075829) на користь ОСОБА_1 (місце проживання - 38100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 26500,00 грн. та судові витрати в сумі 265,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області, через Зіньківський районний суд Полтавської області на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :