Рішення

від 15.05.2013 по справі 910/4452/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/4452/13 15.05.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрзолото», м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Антаріс», м. Київ

Про стягнення 85 189,50 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Грандовська І.В. - дов. від 01.04.2013р.

Від відповідача Герасько О.А. - дов. від 20.03.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 85 189,50 грн. заборгованості та пені за Договором № 57 про проведення рекламної компанії від 21.12.2010р., посилаючись на порушення відповідачем, як рекламорозповсюджувачем, умов щодо нерозпочатої рекламної компанії.

В позовній заяві було зазначено клопотання про забезпечення позову, а саме, позивач просив суд накласти арешт та банківський розрахунковий рахунок ТОВ «РА «АНТАРІС», що відкрито в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023), номер рахунка 26009000049133 в якості заходу забезпечення відповідного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013р. порушено провадження у справі № 910/4452/13 та розгляд справи призначено на 10.04.2013р.

08.04.2013р. від відповідача надійшли витребувані судом документи, а також, відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

09.04.2013р. від відповідача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якому останній просив суд у разі винесення рішення про відмову в позові, покласти судові витрати, зокрема 12 000 грн., за послуги адвоката на позивача, а також, надав докази про надання правової допомоги.

10.04.2013р. в судовому засіданні представником позивача були надані додаткові документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.04.2013р. було оголошено перерву до 15.05.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

19.04.2013р. від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача, щодо відшкодування витрат на послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013р. було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Представник позивача , позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 15.05.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2010р. між сторонами було укладено Договір № 57 про проведення рекламної кампанії, відповідно до п. 2.1. якого, відповідач, як рекламорозповсюджувач, за дорученням позивача, як рекламодавця зобов`язується проводити рекламну(і) кампанію(ії) останнього (його клієнтів), а рекламодавець зобов`язується приймати та оплачувати послуги і роботи рекламорозповсюджувача в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, директорами товариств, від позивача - Рогожинським О.В. та від відповідача - Шебановою Л.В., які діяли на підставі Статутів, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.2. Договору адресна програма, вартість і термін проведення кожної рекламної кампанії визначаються сторонами додатково та можуть встановлюватися в Додатках до Договору, листах, рахунках або іншим чином за домовленістю сторін.

Пунктом 3.2.1. Договору передбачено, що рекламорозповсюджувач зобов`язаний протягом 3 (трьох) календарних днів від початку рекламної кампанії або ротації реклами розмістити рекламні плакати рекламодавця на заброньованих рекламних проектах спеціальних конструкцій згідно адресної програми та термінів, передбачених п. 2.2. даного Договору, за умови виконання рекламодавцем умов п.п. 3.4.1., 3.4.2. цього Договору.

В пункті 3.4.1. Договору визначено, що рекламодавець зобов`язаний не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до початку рекламної кампанії або ротації реклами надати рекламорозповсюджувачу рекламний матеріал в кількості 1 плакат на 1 поверхню спеціальної конструкції плюс 20% запасного комплекту від загальної кількості рекламного матеріалу для його заміни у випадку зносу або пошкодження на кожен місяць рекламної кампанії.

Відповідно до п. 3.4.2. Договору рекламодавець зобов`язаний не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до початку рекламної кампанії надати рекламорозповсюджувачу сюжетну розбивку, зображення сюжету реклами, а також всю необхідну інформацію відносно сюжету реклами згідно з вимогами чинного законодавства про рекламу (п.п. 8.1.,8.2. Договору).

13.06.2012р. сторонами була укладена Додаткова угода № 7 до Договору № 57 від 21.12.2010р. відповідно до умов якої, сторонами досягнуто згоди щодо проведення рекламорозповсюджувачем рекламної кампанії рекламодавця з 01.08.2012р. до 31.12.2012р., згідно з наступною адресною програмою: 1) Кі3148/А - м. Київ, Оболонський пр-т. 10, (зелена зона) в сторону ст. м. «Мінська», напрямок з центру; 2) Кі6529/А - м. Київ, Оболонський пр-т., ст. м. «Оболонь», на розділювачі, по напрямку до ТЦ «Патерсон», до вул. Малиновського, на світлофорі, напрямок з центру; 3) 110/А - м. Київ, Оболонський пр-т. 5, по напр. до вул. Малиновського, напрямок з центру; 4) 052/А - м. Київ, пр-т. Броварський, напрямок з центру; 5) 12.03.11/А - м. Київ, Броварський пр-т. (ст. м. «Лісова»), напрямок з центру; 6) 26А1 - м. Київ, пр. Броварський (біля Новоросійської пл.) ліва, напрямок з центру; 7) КВ 0101А - м. Київ, пр-т. Миколи Бажана, навпроти ТЦ «Піраміда», за стоянкой, напрямок з центру.

Пунктом 1.2. Угоди визначено, що місячна вартість проведення рекламної кампанії складає 29 300 грн.

Також, в пункті 1.3. Угоди передбачено, що кожен місячний платіж повинен бути не пізніше до 5 (п`ятого) числа поточного місяця, у якому проводиться рекламна кампанія. Оплата здійснюється в розмірі 100% місячної вартості проведення рекламної кампанії.

Так, позивач зазначив, що на виконання умов Договору, останнім були здійсненні платежі на загальну суму 38 866 грн., в підтвердження чого надав банківські виписки та наступні рахунки фактури: № СФ-0000563 від 20.11.2012р. на суму 23 416 грн.; № СФ-0000570 від 30.11.2012р. на суму 1 140 грн.; № СФ-0000571 від 30.11.2012р. на суму 6 320 грн.; № СФ-0000596 від 21.12.2012р. на суму 7 800 грн.; № СФ-0000597 від 26.12.2012р. на суму 190 грн., копії яких належним чином засвідчені та містяться в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, розміщення рекламних плакатів в грудні 2012р. мало бути здійснене відповідачем не пізніше 07.12.2012р., однак останнім не були своєчасно виконані вимоги п. 3.2.1. Договору щодо своєчасного розміщення рекламних плакатів на заброньованих рекламних поверхнях спеціальних конструкцій, та як доказ даної позиції надав фотозображення, які датовані 12 та 13 грудня 2012р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, позивачем було направлено лист вих. № 330 від 13.12.2012р. та претензію вих. № 331 від 14.12.2012р., копії яких містяться в матеріалах справи, з вимогою до відповідача в найкоротші строки виконати взяті на себе зобов`язання та сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання,

Позивач зазначає, що після отримання відповідачем вищевказаних письмових вимог між сторонами було досягнуто усних домовленостей щодо вирішення питання та ситуації, що склалася. Так позивач вказує, що відповідачем було запропоновано в якості компенсації нарахованої відповідачу пені за порушення строків рекламної кампанії по Договору, додатково безоплатно розмістити рекламні матеріали позивача в січні 2013р., на 4-х рекламних поверхнях, визначених Додатковою угодою №7, а також запропоновано позивачу річну знижку на всі рекламні носії позивача на весь 2013р. договірної співпраці сторін.

Проте, ситуація залишилася не вирішеною, відповідачем не були виконані зобов`язання щодо розміщення рекламних матеріалів позивача, які мали бути розміщенні в грудні 2012р., та не виконані зобов`язання щодо розміщення рекламних матеріалів в січні 2013р., як компенсація за невчасно виконані зобов`язання в грудні 2012р., що також було зафіксовано фотокамерою, копія фотозображення, яке датоване 18.01.2013р., міститься в матеріалах справи.

Суду не представлено доказів внесення відповідних змін до договору як того вимагає припис ст.654 ЦК України.

На підставі вищенаведеного позивач зазначає, що відповідач мав повернути повну вартість розпочатої рекламної кампанії, що складає 2 894 грн.

Крім того, позивач стверджує, що в грудні 2012р. були також зафіксовані наступні порушення відповідачем умов Договору щодо неналежного виконання зобов`язань, закріплених п. 3.2.1. Договору, а саме: сторона Кі3148/А м. Київ, Оболонський пр-т. 10, (зелена зона) в сторону ст. м. «Мінська», напрямок з центру - поклейка здійснена 19.12.2012р., прострочка 11 днів; сторона Кі6529/А м. Київ, Оболонський пр-т., ст. м. «Оболонь», на розділювачі, по напрямку до ТЦ «Патерсон», до вул. Малиновського, на світлофорі, напрямок з центру - поклейка здійснена 19.12.2012р., прострочка 11 днів; 110/А - м. Київ, Оболонський пр-т. 5, по напр. до вул. Малиновського, напрямок з центру - поклейка здійснена 13.12.2012р., прострочка 5 днів; 12.03.11/А - м. Київ, Броварський пр-т. (ст. м. «Лісова»), напрямок з центру - поклейка здійснена 10.12.2012р. прострочка 2 дні; КВ 0101А - м. Київ, пр-т. Миколи Бажана, навпроти ТЦ «Піраміда», за стоянкой, напрямок з центру - поклейка здійснена 19.12.2012р., прострочка 11 днів.

Відповідно до п. 3.3.1. Договору рекламодавець має право вимагати від рекламорозповсюджувача виконання своїх зобов'язань відповідно до умов даного Договору й отримувати компенсацію за його невиконання у розмірах, передбачених пунктом 6.1. даного Договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку переносу рекламорозповсюджувачем (без поважних причин і без узгодження з рекламодавцем) початку рекламної кампанії більше ніж на 7 (сім) календарних днів він сплачує рекламодавцю пеню в розмірі 50% від місячної суми Договору за кожний день переносу цього терміну, але не більше ніж за 30 календарних днів.

На підставі вищевикладеного позивач нараховує та просить суд стягнути пеню у розмірі 80 575 грн.

Вищевказані обставини спростовуються доказами та поясненнями наданими відповідачем, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище позовна вимога позивача про стягнення 2 894 грн. ґрунтується на тому, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором № 57 від 21.12.2010р. та Додатковою угодою № 7 від 13.06.2012р. до вказаного Договору щодо проведення у січні 2013 року рекламної кампанії, місячна вартість якої складає 2 894 грн.

Проте, ані Договір № 57 від 21.12.2010р., ані Додаткова угода № 7 від 13.06.2012р. до вказаного Договору, не передбачають зобов'язання відповідача щодо проведення у січні 2013 року рекламної кампанії та не визначають вартості рекламної кампанії у січні 2013 року.

Крім того, як вбачається з п. 1.1. вищезгаданої Угоди, зобов'язання відповідача щодо проведення рекламної кампанії позивача встановлені у період з 01.08.2012р. - 31.12.2012р.

В матеріали справи не представлено належних та допустимих доказів виникнення та існування між сторонами договірних відносин щодо проведення рекламної кампанії у січні 2013 року, надані позивачем копії рахунків-фактур та банківських виписок стосується проведення рекламної кампанії у грудні 2012 року, що також не заперечується останнім.

Таким чином, відповідач не міг порушити свої зобов'язання перед позивачем за Договором № 57 від 21.12.2010р. щодо проведення рекламної кампанії у січні 2013 року, оскільки такі зобов'язання між сторонами не виникли.

Позивач також посилався на те, що відповідач в порушення умов Договору № 57 від 21.12.2010р. та Додаткової угоди № 7 від 13.06.2012р. до вказаного Договору, у грудні 2012 року переніс початок рекламної кампанії більше ніж на 7 календарних днів, у зв'язку із чим позивач відповідно до п.3.3.1. та 6.1.1. нарахував відповідачеві пеню у розмірі 50% від місячної суми Договору за кожен день переносу, що складає 80 575 грн.

Відповідно до п. 3.4.6. Договору рекламодавець зобов`язаний по закінченні рекламної кампанії прийняти надані рекламорозповсюджувачем послуги і виконані ним роботи та підписати відповідний акт протягом 3-х днів з моменту його надходження. При наявності зауважень по виконаній роботі - надати їх в письмовій формі в той же термін.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2012р. сторонами було підписано Акт № ОУ-000277 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який стосується послуг наданих відповідачем у грудні 2012 року щодо проведення рекламної кампанії за Договором № 57 від 21.12.2010р., засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи і визнається судом належним доказом ,яким посвідчує наведені події та факти.

У вказаному акті сторонами зафіксовано, що відповідачем були проведені роботи по розміщенню зовнішньої реклами на семи щитах; сторони претензій одна до одної не мають.

Вказаний акт підписано повноважними представниками сторін скріплено печатками без зауважень.

Відповідно до п. 2 Оглядового Листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про рекламу» від 22.11.2006р. № 01-8/2622, акти прийому-передачі виконаних робіт, підписані компетентною особою юридичної особи, є належними доказами як виконання відповідачем послуг з виготовлення та розміщення рекламного матеріалу, так і прийняття такого виконання управленою стороною.

Надані позивачем фотозображення, як докази, що підтверджують факт пропуску відповідачем строку початку рекламної кампанії, суд до уваги не приймає, оскільки, не відомо, ким і коли надані фотозображення були зроблені. Крім того, вказана на фотозображеннях дата є наслідком використання функції цифрового фотоапарату, яка дозволяє користувачеві довільно обирати та встановлювати будь-яку дату та час за його бажанням.

Крім того, в матеріали справи не надано докази того, що надані фотозображення відтворюють саме ті конструкції і в той час, на яких відповідач повинен був розмістити рекламний матеріал згідно з Договором № 57 від 21.12.2010р. та Додатковою угодою № 7 від 13.06.2012р.

Також, слід зазначити, що санкція, передбачена пунктом 6.1.1. Договору № 57 від 21.12.2010р., застосовується лише як наслідок неналежного переносу відповідачем початку рекламної кампанії, тоді як початком рекламної кампанії, передбаченої Додатковою угодою № 7 від 13.06.2012р., є 01.08.2012р., і відповідач належним чином виконав свої зобов'язання щодо початку вказаної рекламної кампанії, що підтверджується підписами обох сторін в Акті № ОУ-000191 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2012р., та приймається, як належний доказ виконання відповідачем Договірних зобов'язань.

У вказаному акті № ОУ-000191 від 31.08.2012р. сторони прямо зафіксували, що претензій одна до одної не мають, з чого слідує також відсутність претензій у зв'язку із початком рекламної кампанії, передбаченої Додатковою угодою № 7 від 13.06.2012р.

Також слід розрізняти «рекламну кампанію» від «ротації реклами», де рекламна кампанія є процесом проведення певних рекламних заходів, що охоплює визначений та чітко визначений сторонами період часу (п. 1.3. Договору), тоді як ротація реклами є переміщенням/зміною рекламних матеріалів позивача в межах однієї рекламної кампанії (п. 1.7. Договору). У даному випадку згідно з п. 3.3.2. Договору, ротація реклами проводиться один раз на місяць.

Таким чином, передбачена Додатковою угодою № 7 від 13.06.2012р. рекламна кампанія розпочалась 01.08.2012р., а у грудні 2012 року відповідач провів не що інше як ротацію реклами.

Передбачена санкція в п. 6.1.1. Договору не стосується випадків неналежного або несвоєчасного здійснення ротації реклами, оскільки, вказаний пункт передбачає пропуск рекламної кампанії та не застосовується до випадків проведення ротації реклами.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами порушення, невиконання або неналежного виконання відповідачем господарських зобов'язань за Договором № 57 від 21.12.2010р. та/або Додатковою угодою № 7 від 13.06.2012р.

Крім того, з наявних у матеріалах справи документів, а також з поданих відповідачем доказів слідує, що відповідач виконав свої зобов'язання з проведення ротації реклами у грудні 2012 року відповідно до вимог Договору № 57 від 21.12.2010р. та Додаткової угоди № 7 від 13.06.2012р.

Таким чином, відсутні підстави для застосування будь-яких санкцій проти відповідача, оскільки відповідно до частини першої ст. 230 ГК України, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) можуть бути застосовані лише у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарської діяльності.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тягар доказування щодо неналежного проведення відповідачем рекламної кампанії у грудні 2012р. та пропуску відповідачем строку початку рекламної кампанії лежить на позивачеві.

Таким чином, позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави стягнення з відповідача грошових коштів не підтвердив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

В процесі розгляду справи відповідачем було подано клопотання про розподіл судових витрат, в якому останній просив суд, при відмові в позові стягнути з позивача 12 000 грн. витрат за послуги адвоката, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Відповідно до п 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013, № 7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до п 6.5 Постанови № 7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Адвокатом Герасько О.А. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3664/10) 09.04.2013р. складено звіт про надання правової допомоги по справі № 910/4452/13, який погоджено відповідачем та відповідно до умов якого вартість надання правової допомоги становить 12 000 грн.

Платіжним дорученням № 1262 від 05.04.2013р. відповідач сплатив адвокату ГераськоО.А. 12 000 грн. за надання адвокатських послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Дослідивши вищевказані документи, суд вважає, вимоги відповідача щодо покладення на позивача відшкодування витрат на оплату адвокатських послуг обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 8 346,90 грн., що складає 10% від розміру позовних вимог.

Судові витрати понесені позивачем щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 901 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрзолото» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 10, кв. 168, код ЄДРПОУ 36789835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Антаріс» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 13-Г, кв. 51, код ЄДРПОУ 37153589), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 8 346 (вісім тисяч триста сорок шість) грн. 90 коп. витрат по оплаті послуг адвоката.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 16 травня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук