Рішення

від 25.04.2013 по справі 911/900/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2013 р. Справа № 911/900/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова-15» про стягнення 3 961,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Прокопенко І.І. (довіреність №01-5195 від 19.12.2012 року); від відповідача: не з'явились;

секретар судового засідання: Гуськова К.В.

Обставини справи:

18.03.2013 року Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №01-924 від 11.02.2013 року (вх. №874) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова-15» (далі - відповідач) про стягнення 3 961,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення №1071.2Т від 01.01.2011 року, зокрема, щодо проведення в повному обсязі розрахунку за надані у період з 01.01.2012 року по 01.05.2012 року послуги, а тому позивач просить суд стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова-15» 3 373,86 грн. заборгованості за послуги, 466,13 грн. пені, 23,69 грн. інфляційних витрат та 97,61 грн. 3% річних, а разом 3 961,29 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2013 року порушено провадження у справі №911/900/13 та призначено розгляд справи на 11.04.2013 року.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 11.04.2013 року представників відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи було відкладено на 25.04.2013 року.

25.04.2013 року до початку судового засідання через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання б/н від 25.04.2012 року (вх. №10472) про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 25.04.2013 року підтримав позовні вимоги, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 25.04.2013 року представник відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.04.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

01.01.2011 року між комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Броваритеплоенергомережа», правонаступником якого є позивач (п. 1.1 статуту КП Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія») (виконавець за договором, позивач у справі) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова-15» (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення №1071.2Т (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу на межі балансової належності мереж виконавця та споживача послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (далі - послуги) у необхідних обсягах та відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно і у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору вартість наданих послуг визначається за встановленими тарифами. У разі зміни тарифів, що діяли під час укладення договору, оплата послуг здійснюється за новими тарифами з часу їх введення без зміни інших умов договору (п. 2.3. договору).

Розрахунковий період - календарний місяць. Плата за послуги здійснюється на підставі рахунку до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг в розмірі 100% від вартості запланованого обсягу подачі послуг на наступний місяць (п.п.4.1, 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що в разі використання споживачем обсягів послуг, що перевищують попередньо оплачені, кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 5-го числа наступного місяця за розрахунковим. Підставою для проведення кінцевого розрахунку є акт про надання послуг, який споживач зобов'язаний повернути на адресу виконавця протягом 5-ти днів з моменту його отримання в належно оформленому вигляді та рахунок.

Цей договір набирає чинності, згідно п. 10.1 договору, з дати підписання та скріплення печатками сторін, та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 січня 2011 року і діє у частині надання послуг до 31 грудня 2011 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п. 10.2. договору).

З огляду на те, що сторонами не надано доказів звернення з заявами про розірвання договору в порядку п. 10.2 договору, господарський суд дійшов висновку, що договір є чинним у період за який заявлено до стягнення заборгованість.

На виконання умов договору позивачем протягом періоду з січня по квітень.2012 року було надано відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення на загальну суму 3 373,86 грн. , що підтверджується наявними матеріалах справи копіями наступних актів про надання послуг:

- Акт про надання послуг від 31.01.2012 року на суму 2 515,16 грн. та відповідний йому акт про надання та споживання послуг з водопостачання та водовідведення в 01 місяці 2012 року,

- Акт про надання послуг від 29.02.2012 року на суму 332,40 грн. та відповідний йому акт про надання та споживання послуг з водопостачання та водовідведення в 02 місяці 2012 року,

- Акт про надання послуг від 31.03.2012 року на суму 415,50 грн. та відповідний йому акт про надання та споживання послуг з водопостачання та водовідведення в 03 місяці 2012 року,

- Акт про надання послуг від 28.04.2012 року на суму 110,80 грн. та відповідний йому акт про надання та споживання послуг з водопостачання та водовідведення в 04 місяці 2012 року,

Вказані акти підписані уповноваженими особами КП Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія», підписи яких скріплені печатками підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялись зазначені акти про надання послуг, а також виставлені на підставі них рахунки за спірний період, копії яких наявні в матеріалах справи. Факт їх направлення на адресу відповідача підтверджується копією опису вкладення до рекомендованого листа від 30.01.2013 року та копією відповідного фіскального чеку.

Як встановлено господарським судом, відповідач за надані послуги не розрахувався, вказані акти про надання послуг в належно оформленому вигляді не повернув. При цьому, суд враховує, що згідно п. 4.3 договору обов'язок повернення акту про надання послуг на адресу виконавця протягом 5-ти днів з моменту його отримання в належно оформленому вигляді покладається на відповідача.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по водопостачанню і водовідведенню здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 договору плата за послуги здійснюється на підставі рахунку до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг в розмірі 100% від вартості запланованого обсягу подачі послуг на наступний місяць .

Пунктом 4.3 договору передбачено, що в разі використання споживачем обсягів послуг, що перевищують попередньо оплачені, кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 5-го числа наступного місяця за розрахунковим.

Жодних доказів ані банківських виписок, ані копій платіжних доручень, що підтверджують здійснення оплати за надані у період з 01.01.2012 року по 01.05.2012 року послуги на загальну суму 3 373,86 грн. сторонами суду не надано.

Наявність заборгованості у сумі 3 373,86 грн. підтверджується також наявною в матеріалах справи довідкою КП Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2013 року за підписом директора та головного бухгалтера позивача, підписи яких скріплені печаткою підприємства.

З огляду на те, що вказана заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих послуг суду не надано, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3 373,86 грн. підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором, за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті послуг всього на загальну суму 466,13 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати наданих послуг доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору визначено, що у разі внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів їх сплати, споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в розрахунковий період, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з умов договору, сторонами при їх укладенні не погоджено, що при нарахуванні пені не застосовуються вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

Господарський суд звертає увагу, що умова договору про сплату пені «за кожен день прострочення» не є встановленням іншого строку (згідно положень п. 6 ст. 232 ГК України) нарахування даного виду неустойки.

З огляду на вищевказане, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку позивача, ним невірно було нараховано пеню, а саме нарахування здійснене за періоди, які становлять більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд здійснивши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» власний розрахунок пені, встановив, що він складає 255,23 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 2515.16 06.02.2012 - 05.03.2012 29 7.7500 % 0.042 %* 30.89 2847.56 06.03.2012 - 22.03.2012 17 7.7500 % 0.042 %* 20.50 2847.56 23.03.2012 - 05.04.2012 14 7.5000 % 0.041 %* 16.34 3263.06 06.04.2012 - 05.05.2012 30 7.5000 % 0.041 %* 40.12 3373.86 06.05.2012 - 05.06.2012 31 7.5000 % 0.041 %* 42.86 3373.86 06.06.2012 - 06.08.2012 62 7.5000 % 0.041 %* 85.73 858.70 07.08.2012 - 06.09.2012 31 7.5000 % 0.041 %* 10.91 526.30 07.09.2012 - 06.10.2012 30 7.5000 % 0.041 %* 6.47 110.80 07.10.2012 - 06.11.2012 31 7.5000 % 0.041 %* 1.41 Всього 255,23 Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 255,23 грн. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 210,90 грн. пені (466,13 грн. - 362,80 грн.), суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 23,69 грн. за період з лютого 2012 року по січень 2013 року та 3% річних в розмірі 97,61 грн. за період з 06.06.2012 року по 06.02.2013 року.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу за надані послуги згідно договору, є правомірними.

Перевіривши розрахунок інфляцйних витрат, здійснений позивачем, господарський суд дійшов висновку, що він є невірним, виходячи з наступного.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічна правова позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» в якому зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, господарським судом встановлено, що позивач не врахував, що у періоди, коли мала місце дефляція, сума боргу зменшується.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних витрат за визначені позивачем періоди, суд встановив, що у періоди з лютого 2012 року по січень 2013 року сукупний індекс інфляції не був більшим за одиницю, тобто мала місце дефляція.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 06.02.2012 - 29.02.2012 2515.16 1.002 5.03 2520.19 06.03.2012 - 31.03.2012 2847.56 1.003 8.54 2856.10 06.04.2012 - 30.04.2012 3263.06 1.000 0.00 3263.06 06.05.2012 - 31.05.2012 3373.86 0.997 -10.12 3363.74 01.06.2012 - 30.06.2012 3373.86 0.997 -10.12 3363.74 01.07.2012 - 31.07.2012 3373.86 0.998 -6.75 3367.11 01.08.2012 - 31.08.2012 3373.86 0.997 -10.12 3363.74 01.09.2012 - 30.09.2012 3373.86 1.001 3.37 3377.23 01.10.2012 - 31.10.2012 3373.86 1.000 0.00 3373.86 01.11.2012 - 30.11.2012 3373.86 0.999 -3.37 3370.49 01.12.2012 - 31.12.2012 3373.86 1.002 6.75 3380.61 01.01.2013 - 31.01.2013 3373.86 1.002 6.75 3380.61 Всього -10,04 грн. Таким чином, позовна вимога, щодо стягнення з позивача 23,69 грн. інфляційних витрат є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 97,61 грн. 3% річних.

Необхідно зазначити, що при перевірці судом розрахунку суми 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних є більшим ніж той, який заявлений позивачем, проте відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» зазначено, що згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи відсутність клопотання заінтересованої сторони, господарський суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за період з січня по квітень 2012 року, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 3 726,70 грн ., з яких 3 373,86 грн. основного боргу, 255,23 грн. пені та 97,61 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог, а саме, в стягненні 210,90 грн. пені та 23,69 грн. інфляційних витрат, суд відмовляє.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як роз'яснено у п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Враховуючи викладене, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова-15» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Драгоманова, буд. 15, код ЄДРПОУ 37495637) на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3А, код ЄДРПОУ 13711949) 3 373 (три тисячі триста сімдесят три) грн. 86 коп. основного боргу, 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 23 коп. пені, 97 (дев'яносто сім) грн. 61 коп. 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 16.05.2013 року