Рішення

від 14.05.2013 по справі 910/6326/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6326/13 14.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпрокор"

до Приватного акціонерного товариства "Київбуддеталькомплект"

про стягнення 19418,32 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники

від позивача: Маліцька М. В. (дов. №06/013 від 20.12.2012р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 14.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпрокор" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Київбуддеталькомплект" (далі за текстом - відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 19418,32 грн. за договором поставки № 125 від 27.09.2012 року, з яких 16181, 93 грн. основного боргу, 3236, 39 грн. - штрафу та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/6326/13, розгляд справи призначено на 14.05.2013 року.

В судове засідання 14.05.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 04.04.2013 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 20281793.

15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 04.04.2013 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, а саме надав оригінал витягу з ЄДРПОУ № 528616, завірену копію листа № 46ю від 23.04.2013 року. Надано оригінали документів, доданих до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні.

Представником позивача надано усні пояснення по справі, в яких він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Дніпрокор" та Приватним акціонерним товариством "Київбуддеталькомплект" укладено договір поставки № 125 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.) постачальник зобов'язується поставити покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до договору п. 1.2. асортимент, кількість, строки і ціна поставки обумовлюються в специфікаціях до цього договору, які погоджуються і підписуються сторонами попередньо, додаються до даного Договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 3.1. Договору покупець оплачує поставлений товар за цінами вказаними в специфікаціях на кожну партію товару.

Термін оплати партії поставленого товару становить 15 календарних днів з моменту його поставки. (п.3.2. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2012 року. У частині взаєморозрахунків між сторонами договір діє до повного виконання зобов'язань між сторонами.

У разі прострочення будь якого з платежів за цим за цим договором, постачальник має право в односторонньому порядку відмовитись від поставки товару, а покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у таких розмірах: б) якщо прострочення платежу становить більше 15 календарних днів - 20 % від вартості неоплаченого товару (п. 8.3. договору).

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно видаткових накладних № 11066 від 17.10.2012 року, № 11499 від 31.10.2012 року, № 11541 від 01.10.2012 року відповідачу було поставлено товар на загальну вартість - 16181, 93 грн.

Відповідачем було прийнято товар у повному обсязі, що підтверджують підписи та печатки уповноважених осіб на зазначених видаткових накладних. та кругла печатка відповідача у справі.

Доказів того, що відповідач висував позивачеві претензії щодо невідповідності товару умовам договору чи неналежної якості товару, відповідачем до матеріалів справи не подано.

В строки, передбачені пунктом 3.2 договору, відповідач поставлений товар не оплатив, доказів протилежного під час розгляду справи судом не надав, а отже сума несплаченого відповідачем боргу за поставлений товар складає 16181, 93 грн.

Позивач також зазначає у позовній заяві, що відповідно до п. 8.3 договору поставки № 125 від 27.09.2012 року, відповідач повинен сплатити позивачу 20 % штрафу від вартості неоплаченого товару, а саме - 3236, 39 грн.

28 січня 2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 18ю від 23.01.2013 року, в якій просив оплатити заборгованість у найближчий час, на яку відповідачем надано відповідь № 09 від 29.01.2013 року, в якій відповідач визнав свою заборгованість, обіцяв оплатити заборгованість у повному розмірі до 28.02.2013 року. За твердженням позивача, відповідачем так і не було погашено заборгованість та не надано доказів оплати заборгованості в повному чи частковому розмірі.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 125 від 27.09.2012 року на момент подання позову відповідачем не сплачена та складає 19418, 32 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпрокор" підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 125 від 27.09.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, умов договору та видаткових накладних № 11066 від 17.10.2012 року, № 11499 від 31.10.2012 року, № 11541 від 01.10.2012 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 16181, 93 грн.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані видаткові накладні, підписані уповноваженими особами двох сторін та скріплені мокрими печатками сторін на загальну суму 16181, 93 грн.

Відповідачем не був оплачений борг у повному розмірі, що підтверджує твердження позивача у позовній заяві та визнає відповідач у відповіді на претензію № 09 від 29.01.2013 року.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3236, 39 грн. також підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 8.3. у разі прострочення будь якого з платежів за цим за договором, постачальник має право в односторонньому порядку відмовитись від поставки товару, а покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару, якщо прострочення платежу становить більше 15 календарних днів.

Таким чином, невиконання відповідачем своїх зобов'язань протягом 20 банківських днів щодо оплати послуг порушило умови п. 8.3. договору, а тому позовні вимоги в частині стягненню з позивача штрафу у розмірі 3236, 39 грн. є доведеними позивачем та обґрунтованими законодавством та договором.

Отже, станом на момент розгляду справи (14.05.2013 року) заборгованість відповідача перед позивачем складає 19418, 32 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору поставки № 125 від 27.09.2012 року виконано в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 19418, 32 грн. відповідачем суду не надано.

Отже, станом на момент розгляду справи (14.05.2013 року) заборгованість відповідача перед позивачем складає 19418, 32 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 19418, 32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований та визнаний, строк оплати товару є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 19418, 32 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпрокор" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного Товариства "Київбуддеталькомплект" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 25г, код ЄДРПОУ - 04012419; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дніпрокор" (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, код ЄДРПОУ - 13612779) 16181 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят один) грн. 93 коп. основного боргу, 3236 (три тисячі тридцять шість) грн. 39 коп. штрафу та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко