Рішення

від 13.05.2013 по справі 911/925/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2013 р. Справа № 911/925/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Транс Лок", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонтон", м. Вишневе

про стягнення 16 165,53 грн.

за участю представників сторін:

позивач - Миханів В.Р. - предст., дов. від 21.01.2013 р.;

відповідач - не з'явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Транс Лок" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонтон" (відповідач) про стягнення 16 165,53 грн. заборгованості, яка складається з 15 985,00 грн. основної заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних №Р1-0002751 від 18.05.2012р. та № Р1-0005089 від 19.12.2012р., інфляційних у розмірі 63,94 грн. та 3% річних у розмірі 116,59 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2013р. у справі №911/925/13 було порушено провадження та призначено до розгляду на 15.04.2013р.

15.04.2013р. через канцелярію суду (вх. номер 9538) позивачем були подані витребувані судом документи. Присутній в судовому засіданні представник позивача надав для огляду оригінали документів, додані до позовної заяви, а також озвучив позовні вимоги, які просив задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.04.2013р. розгляд справи було відкладено на 13.05.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судове засідання 13.05.2013р. відповідач повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень на позов та доказів оплати заборгованості суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Згідно наданого позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.04.2013р., ТОВ «Бонтон» знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова,8, яка також зазначена в позовній заяві та на яку направлялась поштова кореспонденція.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 13.05.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

18 травня 2012р. та 19 грудня 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Транс Лок" (продавець) відвантажив Товариству з обмеженою відповідальністю "Бонтон" (покупцю) товар, а саме: фанеру 44112320000 21 мм ФСФ Е/ВВ, 4 мм та 22 мм МДФ Ясень/Ясень на загальну суму 18 714, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними №Р1-0002751 від 18.05.2012р. на суму 13604,00 грн. та № Р1-0005089 від 19.12.2012р. на суму 5110,00 грн.

Факт належного отримання товару з боку відповідача підтверджується підписами уповноваженої особи ТОВ «Бонтон» Кабачук С.М. на видаткових накладних на підставі виданої довіреності № 137 від 18.05.2012р. та скріпленою печаткою підприємства накладною від 19.12.2012р.

Так, за словами позивача, відповідач, в порушення вищезазначених норм законодавства, в повному обсязі за поставлений товар в сумі 18714,00 грн. не розрахувався, здійснивши лише його часткову оплату в сумі 2729,00 грн. (банківські виписки знаходяться в матеріалах справи), у зв'язку з чим станом на день подання позову сума боргу становить 15985,00 грн.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 цього Кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (частина 2 ст. 642 ЦК України).

В силу частини 1 ст. 644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 1 статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим, покупець (відповідач) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого, як встановлено судом, здійснено не було. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Зазначеної позиції дотримується Вищий господарський суд України, що викладено в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10 та № 5002-8/481-2011 від 28.02.2011р.

У відповідності до матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача також претензію № 231 від 25.12.2012р. з вимогою оплатити вартість поставленого Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «Транс Лок» товару в розмірі 15985,00 грн. на протязі 7 календарних днів. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Станом на день розгляду справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, за надані послуги не розрахувався, доказів, які б спростовували вищенаведене, відповідачем надано суду не було, а тому позовні вимоги щодо стягнення 15985,00 грн. заборгованості, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 116,59 грн. 3% річних (за період з 20.12.12р.-18.03.2013р.) та 63,94 грн. інфляційних втрат (за період з 20.12.12р.-18.03.2013р.).

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд прийшов до висновку, що 3% річних в сумі 116,59 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано, що в лютому 2013 року інфляційні нарахування мали від'ємне значення (дефляція), що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства, в грудні 2012р. та березні 2013р. вказані значення дорівнювали нулю.

Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція -зростання).

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Враховуючи викладене, інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 15,98 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає до стягнення 15 985 грн. 00 коп. боргу, 116 грн. 59 коп. 3% річних, 15 грн. 98 коп. інфляційних втрат. В іншій частині суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонтон» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 8, код ЄДРПОУ 35324776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Транс Лок» (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 45-В, код ЄДРПОУ 33549031) - 15 985 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. боргу, 116 (сто шістнадцять) грн. 59 коп. 3% річних, 15 (п'ятнадцять) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 1715 (одну тисячу сімсот п'ятнадцять) грн. 40 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 15.05.2013р.

Суддя О.В. Щоткін