Ухвала

від 16.05.2013 по справі 815/1141/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р.Справа № 815/1141/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Запорожана Д.В. судді -Жука С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Джерело» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Джерело» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2012 року № 0001932202 та № 0001942202,

встановила:

Позивач ТОВ фірма «Джерело» 12.02.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому позивач просив суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення від 20.11.2012 року № 0001932202 з податку на прибуток всього на суму 16233,75 гривень та податкове повідомлення-рішення від 20.11.2012 року №0001942202 з податку на додану вартість на суму 12987,50 гривень.

У своєму позові позивач зазначив, що ТОВ фірма «Джерело» при проведенні перевірки податковим органом надало всі первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій з ПП «Одеська будівельна компанія», взаємовідносини з яким перевірялись відповідачем за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року, проте ДПІ у Суворовському районі Одеської області ДПС не використовувало при перевірці надані первинні документи, а тільки акти та листи інших ДПІ.

Позивач також вказував, що згідно з даними на сайті ДПС України інформація від 30.01.2013 року свідчить про те, що ПП «Одеська будівельна компанія» була платником податку на додану вартість до 04.03.2011 року, відносини ТОВ фірми «Джерело» із вказаним контрагентом відбувались у червні 2010 року, отже позивач мав право включати податкові накладні по вказаному контрагенту до податкового кредиту.

Перевіряючими в акті перевірки не були враховані первинні документи, які надані ТОВ фірма «Джерело» на підтвердження реалізації лакофарбових матеріалів наступному постачальнику ТОВ «Компанія УКРМИЛЛ», що свідчить про реальність здійснених операцій з ПП «Одеська будівельна компанія».

Крім того, позивач зазначив, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення на користь держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не робити такі висновки в акті перевірки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 149-151), в яких зазначив, що на підставі наказу ДПІ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 26.10.2012 року № 1156, у відповідності до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням від ДПІ у Приморському районі м.Одеси акту від 07.04.2010 року. 3 580/23-5/34319643 було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ фірми «Джерело». За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 08.11.2012 року № 3990/22-2/30934281.

Відповідач вказував, що позивачем на підтвердження господарських відносин з ПП «Одеська будівельна компанія» при проведенні перевірки не були надані товарно-транспортні накладні. Цей факт підтверджується копією листа-відповіді ТОВ фірми «Джерело», та переліком документів наданих до перевірки (аркуш акта перевірки 3).

Крім того, відповідач зазначив, що у позовній заяві позивач посилається на документи по підприємству ТОВ «Компанія УКРМИЛЛ» як на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Одеська будівельна компанія», проте зазначені документи не могли та не повинні були бути використані в ході перевірки, оскільки вони не мають ніякого відношення до предмету перевірки.

Окрім зазначеного вище, позивач стверджує, що ним було повністю відображено в документах бухгалтерського обліку господарські операції, проте відповідач зазначає, що встановити цей факт під час перевірки не було можливим, оскільки позивач не надав до перевірки документи бухгалтерського обліку, як-то бухгалтерські рахунки/субрахунки, оборотно-сальдові відомості тощо.

На підставі вищенаведеного, відповідач вважав позовні вимоги ТОВ фірми «Джерело» безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Джерело» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2012 року № 0001932202 та № 0001942202 було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ТОВ фірма «Джерело», з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АА №584534 ТОВ фірма «Джерело» здійснює такі види діяльності за КВЕД: малярні роботи та скління, інші будівельно-монтажні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (а.с. 137-138).

Відповідно до статуту ТОВ фірми «Джерело», затвердженого рішенням зборів учасників ТОВ фірми «Джерело», протокол від 16.04.2000 року № 1, зареєстрованого Ленінською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому 20.04.2000 року за №04056925ю0010276 предметом діяльності товариства, зокрема, є: організація досліджень, проведення науково-дослідницьких та проектно-конструкторських робіт, розробка, створення, виробництво, впровадження та розповсюдження (тиражування) науково-технічної продукції, ноу-хау, послуг у галузях науки, культури, освіти, мистецтва, техніки і технології, будівництва, архітектури, дизайну, виробничої діяльності, медицини, охорони праці і екології; виробництво, переробка та реалізація продукції сільського господарства для громадян та юридичних осіб; проектування, виробництво та реалізація товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення (а.с. 122-131).

У період з 26.10.2012 року по 01.11.2012 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ фірми «Джерело» (код ЄДРПОУ - 30934281) по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Одеська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ - 34319643) за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.11.2012 року № 3990/22-2/30934281 (а.с.13-26).

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011 року за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ фірми «Джерело» п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 12987 гривень, у т.ч. за 2 квартал 2010 року на суму 12987 гривень; пп. 7.2.1, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 10390 гривень

Не погодившись із зазначеними висновками акту перевірки позивач подав заперечення до вищевказаного акту від 12.11.2012 року № 12/11-12 (а.с. 27-28).

У відповідь від 20.11.2012 року за № 21771/10/22-016 (а.с. 29-34) ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС повідомило позивача, що висновки, викладені в акті перевірки від 08.11.2012 року № 3990/22-2/30934281, зроблені відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2012 року № 0001932202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 12987 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3246,75 гривень (а.с. 11), а також було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2012 року № 0001942202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 10390 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2597,50 гривень (а.с. 12).

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу 2 ст. 55 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скаргу до ДПС в Одеській області від 28.11.2012 року № 27/11-12 (а.с. 35-39), в якій просив скасувати згадані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 17.12.2012 року №33859/10/10-2007 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 40-45).

27.12.2012 року за № 28 позивач звернувся з повторною скаргою до ДПС України (а.с. 46-51).

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 21.01.2013 року № 917/6/10-2115 (а.с. 52-56), скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

З акту перевірки позивача вбачається, що господарські відносини між ТОВ фірмою «Джерело» та ПП «Одеська будівельна компанія», на думку податкового органу, не мали мети настання реальних наслідків.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний у перевіряємому періоді) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2.ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 того ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 вищевказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Судом 1-ї інстанції також встановлено, що між ТОВ фірма «Джерело» (покупець) та ПП «Одеська будівельна компанія» (продавець) було укладено договір від 10.06.2010 року №10-06/10 (а.с. 58-59 ), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар. Кількість та номенклатура товару обумовлюється заявкою покупця.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду надані: рахунок від 29.06.2010 року № 2090 на придбання емалі ПФ-115 сірої, карабіну, валиків малярних, распіраторів, окулярів захисних, ґрунту ГФ-21 сірого на загальну суму 62338,04 гривень, в т.ч. ПДВ - 10389,67 гривень (а.с. 60), накладна від 29.06.2010 року № 2090 на загальну суму 62338,04 гривень, в т.ч. ПДВ - 10389,67 гривень (а.с. 61), підсумкова виписка по розрахунковому рахунку ТОВ фірми «Джерело», з якої вбачається списання коштів з рахунку позивача на користь ПП «Одеська будівельна компанія» за будівельні матеріали (а.с. 63), податкова накладна від 29.06.2010 року № 2090 на загальну суму 62338,04 гривень, в т.ч. ПДВ - 10389,67 гривень (а.с. 62) та товарно-транспортна накладна від 29.06.2010 року № 2090 (а.с. 64).

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що надані до суду документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Так, накладна від 29.06.2010 року № 2090 на загальну суму 62338,04 гривень, в т.ч. ПДВ - 10389,67 гривень (а.с. 61), не містить ПІБ та посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення як обов'язковий реквізит первинного документу, у результаті чого втрачає свою юридичну силу та доказовість.

Надана до суду товарно-транспортна накладна від 29.06.2010 року № 2090 серії 10ААВ (а.с. 64) виписана на інші товари, ніж ті, що позивач придбавав за рахунком та накладною у ПП «Одеська будівельна компанія», також в ній не вказані ціна та сума вантажу, що перевозиться.

Крім того, печатки ПП «Одеська будівельна компанія», що містяться на вказаній товарно-транспортній накладній є підробленими, адже наклеєні зверху фотокопії документа (а.с.64).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Пунктом 11 зазначених Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.

Проте, ТОВ фірмою «Джерело» ані до перевірки, ані до суду дорожнього листа вантажного автомобіля не надано.

Надана позивачем товарно-транспортна накладна від 29.06.2010 року № 2090 серії 10ААВ (а.с. 64) була правильно не прийнята до уваги судом, адже є підробленою, що, в свою чергу, робить її недопустимим доказом.

Судом 1-ї інстанції правильно було не прийнято до уваги твердження позивача щодо надання до перевірки товарно-транспортної накладної на підтвердження фактичності господарської операції з ПП «Одеська будівельна компанія». Крім того, про ненадання цього доказу свідчить лист-відповідь ТОВ фірми «Джерело» від 05.03.2012 року № 05/03-1 (а.с. 162) на запит ДПІ про направлення наступних документів на підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Одеська будівельна компанія»: копія договору від 10.06.2010 року № 10-06/10, копія податкової накладної від 29.06.2010 року № 2090, копія рахунку від 29.06.2010 року № 2090, копія накладної від 29.06.2010 року № 2090, копія банківської виписки від 13.07.2010 року, копія реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2010 року.

Товарно-транспортна накладна позивачем надана не була, отже тому і не досліджувалася податковим органом.

Також судом 1-ї інстанції була обґрунтовано надана критична оцінка твердженню позивача щодо не дослідження податковим органом документів по господарським відносинам з ТОВ «Компанія УКРМИЛЛ», оскільки по-перше, ці документи не мають ніякого відношення до предмету перевірки, а по-друге, реалізація позивачем лакофарбових матеріалів ТОВ «УКРМИЛЛ» однозначно не свідчить, що це саме ті матеріали, які позивач придбавав у ПП «Одеська будівельна компанія».

Крім того, наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обов'язок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що позивачем не доведено фактичність господарської операції з ПП «Одеська будівельна компанія» у червні 2010 року, оскільки надані до суду документи по вищевказаній операції оформлені неналежним чином, а про висновки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, викладених в акті перевірки від 08.11.2012 року № 3990/22-2/30934281.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Джерело» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Джерело» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2012 року № 0001932202 та № 0001942202 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /підпис/Ю.В. Яковлев Суддя: /підпис/Д.В. Запорожан Суддя: /підпис/С.І. Жук