Рішення

від 13.05.2013 по справі 914/871/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.13 Справа№ 914/871/13-г

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Державного підприємства «Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка» (Львівська обл., м. Новий Розділ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство - Розліт» (Львівська обл., м. Новий Розділ)

про: стягнення заборгованості в сумі 15285,25 грн. та судового збору

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Кузик А.О. - довіреність №09-1 від 02.01.2013 року

від відповідача: не з'явився

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства «Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка» (Львівська обл., м. Новий Розділ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство - Розліт» (Львівська обл., м. Новий Розділ) про стягнення заборгованості в сумі 15285,25 грн. та судового збору.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 11.03.2013 року. Ухвалою суду від 11.03.2013 року розгляд справи відкладено до 18.03.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою суду від 18.03.2013 року по справі оголошено перерву до 20.03.2013 року для надання доказів. Ухвалою суду від 20.03.2013 року розгляд справи відкладено до 25.03.2013 року, для надання доказів по справі. Ухвалою суду від 25.03.2013 року розгляд справи відкладено до 22.04.2013 року, для надання доказів по справі. Ухвалою суду від 22.04.2013 року розгляд справи відкладено до 29.04.2013року, у зв'язку з клопотанням позивача. Ухвалою суду від 29.04.2013 року розгляд справи відкладено до 07.05.2013 року, для надання доказів по справі. Ухвалою суду від 07.05.2013 року розгляд справи відкладено до 13.05.2013 року, у звязку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.03.2013 року, про відкладення від 11.03.2013 року, від 18.03.2013 року, від 20.03.2013 року, від 25.03.2013 року, від 22.04.2013 року, від 29.04.2013 року, від 07.05.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

18.03.2013 року за вх.№7228/13 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

20.03.2013 року за вх.№7818/13 позивач подав пояснення по справі.

25.03.2013 року за вх.№8301/13 позивач подав уточнення до позовних вимог, а саме: стягнути з ТзОВ «НВП-Розліт» основну заборгованість у сумі 13838,06 грн., а також 3%річних - 356,60 грн. Разом 14194,66 грн. та судовий збір.

25.03.2013 року за вх.№8303/13 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

22.04.2013 року за вх.№13600/13 позивач подав клопотання про долучення до справи доказів часткової сплати боргу відповідачем за 2010-2011 роки.

22.04.2013 року за вх.№13628/13 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи у відповідності до ст. 69 ГПК України, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів, яке було задоволено судом.

13.05.2013 року за вх.№16144/13 позивач подав пояснення по суті справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.03.2013 року, про відкладення від 11.03.2013 року, від 18.03.2013 року, від 20.03.2013 року, від 25.03.2013 року, від 22.04.2013 року, від 29.04.2013 року, від 07.05.2013 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується реєстром №581 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 07.05.2013 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

18.03.2013 року за вх.№7241/13 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

20.03.2013 року за вх.№7670/13 відповідач подав клопотання про застосування процесуальних наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог.

20.03.2013 року за вх.№7673/13 відповідач подав відзив на позовну заяву.

25.03.2013 року за вх.№8395/13 відповідач подав заяву про застосування процесуальних наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог, що заявлені поза межами загального строку позовної давності, а саме: вимоги до березня 2010 року.

25.03.2013 року за вх.№8396/13 відповідач подав пояснення по справі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.05.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Новороздільським державним гірничо-хімічним підприємством „Сірка" та Товариством з обмеженою відповідальністю НВП-Розліт" був укладений договір №5/6 від 25.11.2005р. (надалі - Договір) на послуги електрозв'язку.

Згідно з умовами Договору, НДГХП „Сірка" забезпечує підключення відповідача до телефонної мережі загального користування, надає ТзОВ,,НВП-Розліт" в користування номер(и) телефону(ів) та послуги електрозв'язку. Споживач здійснює оплату вартості робіт за установку та надані послуги.

На думку позивача, споживач порушив п.2 Договору, відповідно до якого, він зобов'язується своєчасно вносити абонентну плату та плату за надані послуги, та п.3 Договору, відповідно до п.3.2 абонентна плата та плата за надані послуги здійснюється згідно виставлених рахунків грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за звітним.

Позивач наголошує, що за період з вересня 2007 року по грудень 2012 року НДГХП „Сірка" надала послуги електрозв'язку ТзОВ„НВП-Розліт" на суму 27083,62 грн., що підтверджується актами виконаних робіт на послуги електрозв'язку. Відповідач неналежно виконав зобов'язання по оплаті, сплативши 13245,56 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Отже, за твердженням позивача, сума боргу, відповідно до розрахунку заборгованості, складає 13838,06 гри.

Позивач наголошує, що відповідно до п.4 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, відповідно з законодавством України.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, НДГХП «Сірка» неодноразово зверталась до ТзОВ «НВП-Розліт» про необхідність погашення заборгованості, надсилалась Претензія №09-359 від 24.05.2012р., але відповіді на неї не отримав.

Позивач звертає увагу на те, що 01.05.2012р. ТзОВ «НВП-Розліт» підписав Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого визнав свою заборгованість у розмірі 266979,59 грн., а відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України, після переривання, перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позивач наголошує, що крім підписання акту звірки взаєморозрахунків, відповідач частково погашав борг сплачуючи кошти за послуги електрозв'язку по договору №5/6 від 25.11.2005р., отже позовна давність вважається перерванною в силу ст.264 ЦК України. На підставі вищевикладеного позивач вважає, що немає підстав для застосування спливу позовної давності.

Позивач не погоджується клопотанням відповідача про застосування строку позовної давності по договору №5/6 від 25.11.2005р., спираючись на Постанову Верховного Суду України від 24 квітня 2007р.№ 26/271, де вказано, що підписання Акту звіряння заборгованості свідчить про визнання боргу та перериває строк позовної давності, а також на Постанову Вищого господарського суду України від 25.11.2009р. №7/58, де вказано, що Акт звіряння взаємних розрахунків є певною формою фіксації юридично - значимих дій сторін за актом і, зокрема, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості, яка свідчить про визнання боргу.

Також, позивач зазначає, що у листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 7 квітня 2008р. № 01-8/211 вказано, що відповідно до ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Вказана норма поширюється як на громадян, так і на юридичних осіб, оскільки не містить спеціальних вимог до суб'єктного складу спірних правовідносин. Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною стороною відносно кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Однак, у своїх поясненнях на вимогу суду позивач вказує, що за період 2010 року відповідач не сплатив за послуги електрозв'язку за серпень, вересень та жовтень суму коштів у розмірі 1080,00 грн., за період 2011 року відповідач не сплатив за послуги електрозв'язку за березень, листопад та грудень суму коштів у розмірі 1080 грн., за період 2012 року, з урахуванням претензії №09-359 від 24.05.2012 року, відповідач не сплатив за послуги електрозв'язку за січень та лютий суму коштів у розмірі 720 грн.

Разом з тим, позивач зазначає, що у зв'язку з несвоєчасною оплатою даної суми, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, оплаті підлягає також 3% річних у розмірі 63,78 грн.

Позивач наголошує, що Господарський суд у кожному окремому випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається у день такого визнання.

Відповідач зазначає, що у підтвердження своїх вимог, позивач покликається, зокрема, на акти виконаних робіт на послуги електрозв'язку у кількості 63 шт., однак дані акти не можуть слугувати належними та допустами доказами в силу ст.ст. 33-35 ГПК України, оскільки вказані акти, не можуть свідчити про надання послуг електрозв'язку, так, як з них не вбачається на підставі якого саме Договору останні були складені, тому, за твердженням відповідача, дані акти не містять необхідних реквізитів, які б надавали їм ознаки первинних документів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно із п. 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач зазначає, що Претензія №09-359 від 24.05.2012р., надіслана на його адресу позивачем, залишена ним без відповіді та задоволення, оскільки остання, на думку відповідача, не відповідала вимогам, встановленим ст. 222 ГК України.

Відповідач вказує, що заборгованість відповідача розрахована у період з вересня 2007 року по грудень 2013 року. Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідач зазначає, що доводи позивача про те, що підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.2012 року, перериває перебіг позовної давності, є необгрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки жодною нормою чинного законодавства України взагалі не передбачено існування актів звірки взаєморозрахунків, такі документи виконують суто допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків по договорах та звірки фактів сплати коштів. Як правило, подібні акти використовуються виключно у бухгалтерських службах.

Відповідач наголошує, що у разі ж виникнення будь-яких спорів щодо наявності боргу, такому документу, як акт звірки, жодною нормою чинного законодавства України не надано права на підтвердження боргу, і тому, такі акти звірки підлягають оцінці та перевірці нарівні із іншими документами по справі.

В підтвердження вищенаведеного, відповідач опирається на рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2012 року у справі № 5015/239/12 за позовом Державного підприємства «Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка» до ТзОВ «Західпромбуд» про стягнення заборгованості в сумі 121 548,94 грн., що залишено в силі на підставі Постанови Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року; Постанову ВГС України від "27" грудня 2011 р. Справа № 30/5005/6920/2011; Постанову ВГС України від "26" липня 2011 р. Справа № 17/135.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, позовні вимоги не спростував.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений в договорі.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Слід зазначити, що статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, на підставі Договору №5/6 від 25.11.2005р., укладеним між Новороздільським державним гірничо-хімічним підприємством «Сірка» та Товариством з обмеженою відповідальністю,ЛВП-Розліт", за період з вересня 2007 року по грудень 2012 року позивачем надано відповідачу послуги електрозвязку, що підтверджується актами виконаних робіт на послуги електрозв'язку на загальну суму 27083,62 грн., які підписані повноважними представниками сторін, про що свідчать відтиски належних сторонам печаток, якими завірені підписи представників.

Як свідчать долучені позивачем докази, відповідач оплатив на рахунок Новороздільського державного гірничо-хімічного підприємства „Сірка" кошти частково, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, в підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою належного виконання господарських зобов'язань останнього згідно умов Договору, позивачем надана суду Претензія №09-359 від 24.05.2012р. з вимогою про погашення заборгованості з оплати за надані послуги по Договору №5/6 від 25.11.2005р., яку відповідачем залишено без належного реагування та відповіді.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

25.03.2013 року за вх.№8301/13 позивач подав уточнення до позовних вимог, а саме: стягнути з ТзОВ «НВП-Розліт» основну заборгованість у сумі 13838,06 грн., а також 3% річних - 356,60 грн. Разом 14194,66 грн. та судовий збір.

Однак, враховуючи те, що позовну заяву подано до суду 01.03.2013 року, а згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому, враховуючи позовну давність, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за оплату послуг електрозв'язку, що надані позивачем з 01.03.2010 року, наявність яких підтверджується підписаними повноважними представниками сторін Актами виконаних робіт на послуги електрозв'язку, підписи яких засвідчені належними печатками сторін.

Доказів того, що ці послуги були надані на підставі укладеного між сторонами Договору №5/6 від 25.11.2005 року, незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано, а в представлених сторонами даказах жодним чином не було посилання на те, що вищезазначені Акти виконаних робіт, направлені позивачем рахунки, а також платіжні документи відповідача про оплату послуг електрозв'язку пов'язані з виконанням цього договору.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем в якості доказу звернення до відповідача з вимогою про виконання господарського зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг електрозв'язку подано Претензію №09-359 від 24.05.2012 року, згідно якої позивач вимагає про оплату відповідачем наданих позивачем послуг електрозв'язку за період з грудня 2005 року по лютий 2012 року.

Отже, з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за послуги електрозв'язку з урахуванням поданих позивачем банківських виписок про часткову оплату відповідачем послуг електрозв'язку, за період 2010 року (за серпень, вересень та жовтень) сума коштів у розмірі 1080,00 грн., за період 2011 року (за березень, листопад та грудень) суму коштів у розмірі 1080 грн., за період 2012 року (за січень та лютий) - сума коштів у розмірі 720 грн. Загальна сума боргу, що підлягає до стягнення з відповідача за послуги електрозв'язку, з урахуванням строків позовної давності та доказів часткової оплати, за період з березня 2010 року по лютий 2013 року становить 2880,00 грн.

Отже, незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за Договором №5/6 від 25.11.2005р. відповідач не подав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 2880 грн. 00 коп.

Також, відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1.2. Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року N 1149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1.

Отже, право вимоги у позивача настало 04.06.2012 року, внаслідок чого, сума трьох відсотків річних, нарахованої за порушення відповідачем терміну оплати за Договором №5/6 від 25.11.2005 року за послуги електрозвязку становить 63,78 грн.

Тому, у зв'язку з несвоєчасною оплатою суми забогованості, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, стягненню підлягає також 3% річних у розмірі 63,78 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, проти позовних вимог заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а також подано уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно яких предметом позову є стягення лише суми основного боргу та 3% річних, а відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства «Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка» (Львівська обл., м. Новий Розділ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство - Розліт» (Львівська обл., м. Новий Розділ) з урахуванням строків позовної давності, встановлених ст.257 ЦК України, в частині стягнення 2880,00 грн. основного боргу за послуги електрозв'язку та 3% річних у сумі 63,78 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1720,50 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №468 від 05.02.2013 року на суму 1720,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство - Розліт» (81652, вул. Гірнича, 2, м. Новий Розділ, Львівська обл., р/р 26002060284771 в КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЗКПО 33525068) на користь Державного підприємства «Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка» (81652, вул. Гірнича, 2, м. Новий Розділ, Львівська обл., р/р 26003300050456 в АТ «Ощадбанк», МФО 325796, ЄДРПОУ 32940082) заборгованість в розмірі 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 3% річних у сумі 63 (шістдесят три) грн. 78 коп., а також судовий збір в розмірі 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 81 коп.

3. У решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.