Рішення

від 16.05.2013 по справі 9/136(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.13 року Справа № 9/136(10)

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом позивачів:

1. ОСОБА_1, Львівська область, м. Дрогобич,

2. ОСОБА_2, Львівська область, м. Дрогобич,

3. ОСОБА_3, Львівська область, м. Дрогобич,

4. ОСОБА_4, Львівська область, м. Дрогобич,

5. ОСОБА_5, Львівська область, м. Дрогобич,

6. ОСОБА_6, Львівська область, м. Дрогобич,

7. ОСОБА_7, Львівська область, м. Дрогобич,

8. ОСОБА_8, Львівська область, м. Дрогобич,

9. ОСОБА_9, Львівська область, м. Стебник,

10. ОСОБА_10, Львівська область, Дрогобицький район, с. Болехівці,

11. ОСОБА_11, Львівська область, м. Дрогобич,

12. ОСОБА_12, Львівська область, м. Дрогобич,

13. ОСОБА_13, Львівська область, м. Дрогобич,

14. ОСОБА_14, Львівська область, м. Дрогобич,

15. ОСОБА_15, Львівська область, м. Дрогобич,

16. ОСОБА_16, Львівська область, м. Дрогобич,

17. ОСОБА_17, Львівська область, м. Дрогобич,

18. ОСОБА_18, Львівська область, м. Дрогобич,

19. ОСОБА_19, Львівська область, м. Дрогобич,

20.ОСОБА_20, Львівська область, м. Дрогобич,

21. ОСОБА_21, Львівська область, м. Дрогобич,

22. ОСОБА_22, м. Львів,

23. ОСОБА_23, Львівська область, Дрогобицький район, с. Снятинка,

24. ОСОБА_24, Львівська область, Дрогобицький район, с. Гаї Верхні,

25. ОСОБА_25, Львівська область, м. Дрогобич,

до відповідачів:

1: ОСОБА_26, Львівська область, Дрогобицький район, с. Вороблевичі,

2: ОСОБА_27, Львівська область, Дрогобицький район, с. Рихтичі,

3: ОСОБА_28, Львівська область, м. Дрогобич,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСЛУГА», Львівська область, м. Дрогобич,

про: переведення прав і обов'язків покупця та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

Суть спору: розглядається справа за позовом ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_17; ОСОБА_18; ОСОБА_19; ОСОБА_20; ОСОБА_21; ОСОБА_22; ОСОБА_23; ОСОБА_24; ОСОБА_25 до відповідачів: ОСОБА_26; ОСОБА_27; ОСОБА_28 за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСЛУГА» про переведення прав і обов'язків покупця та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.09.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 21.09.2010 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року №64 ( докази в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.

Ухвалою від 11.11.2010 року провадження у справі зупинено до розгляду пов'язаної справи № 9/135 (10) за позовом тих же позивачів до відповідача: ТзОВ «Послуга» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариство з обмеженою відповідальністю «Послуга» від 10.02.2010року, що оформлені протоколом засідання загальних зборів учасників ТзОВ «Послуга» від 10.02.2009року №1.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 року та рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2010 року у справі №9/135(10) скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.04.2011 року (суддя Ділай У.І.) прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.05.2011 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року у справі №5015/1997/11 позовні вимоги позивачів задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Послуга», оформлених протоколом від 10.02.2010 року №1.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року у справі №5015/1997/11 рішення господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року у справі №5015/1997/11 залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою від 26.12.2011 року Вищий господарський суд України відмовив ОСОБА_28 в допуску справи №5015/1997/11 до провадження Верховного Суду України.

27.09.2011 року внаслідок повторного автоматизованого розподілу справи №9/136(10) вказану справу передано судді Козак І.Б. для розгляду.

Ухвалою від 25.03.2013 року провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 23.04.2013 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Судове засідання 23.04.2013 року відкладено на 16.05.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Представник позивача-1 в судове засідання 16.05.2013 року не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-3 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-4 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-5 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-6 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-7 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-8 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-9 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-10 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-11 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-12 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-13 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-14 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-15 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-16 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-17 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-18 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-19 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-20 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-21 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-22 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-23 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-24 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник позивача-25 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник відповідача-3 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

01.09.2010 року позивачі звернулись до господарського суду Львівської області із позовом до відповідачів про переведення прав покупців і визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Позовні вимоги позивачів обґрунтовуються наступним:

Відповідно до Установчої угоди про створення і діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Послуга» від 05.12.1996 року і Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Послуга», зареєстрованого 17.12.1996 року Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради, реєстраційний номер 207, позивачі та відповідачі є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Послуга».

В березні 2010 року позивачам з протоколу від 10.02.2010 року №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Послуга», стало відомо про те, що відповідачем-1 та відповідачем-2 відчужено на користь відповідача-3 свої частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Послуга».

Зокрема, відповідно до Договору купівлі-продажу часток у статутному фонді, посвідченого 24.04.2007 року приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_30, реєстраційний номер 621, відповідачем-1 та відповідачем-2 відчужено свої частки в розмірі відповідно по 1,05% за кошти в сумі 800 грн. 00 коп. кожний на користь відповідача-3, який зобов'язався прийняти дані частки та сплатити за них оговорену суму (належним чином завірена копія договору в матеріалах справи).

Так, позивачі у своїй позовній заяві зазначають, що обов'язок письмового повідомлення інших учасників при відступленні частки, а також їх переважне право купівлі частки обов'язково виникає у випадку продажу учасником своєї частки. Враховуючи неповідомлення відповідачами позивачів про продаж частки в майні третьої особи, позивачі просять суд перевести на них права та обов'язки покупця частки в майні третьої особи та визнати на неї право власності.

Відповідач-3 у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 21.09.2010 року за вх. №26871, позовні вимоги позивачів заперечує в повному обсязі з підстав того, що позивачі станом на момент звернення до суду не є учасниками третьої особи, а тому не наділені правом звернення до суду із позовом про переведення прав і обов'язків покупця.

Так, відповідач-3 зазначає, що 24 квітня 2007 року між учасниками ТзОВ фірма «Послуга» ОСОБА_26, ОСОБА_27, від імені яких діяла ОСОБА_31, та ОСОБА_28 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ фірма «Послуга», за умовами якого ОСОБА_28 придбав частки продавців у статутному капіталі товариства.

Перехід прав на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю врегульовано статтею 147 Цивільного кодексу України та статтею 53 Закону України «Про господарські товариства».

Нормами частини першої 147 Цивільного кодексу України та частини першої статті 53 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що учасники товариств з обмеженою відповідальністю мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

На думку відповідача-3, закон не обмежує це право необхідністю отримання згоди інших учасників товариства на передачу частки.

Пунктом 3.2.3. Рекомендацій Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 року№04-5/14 передбачено, що учасник товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю має право на відчуження частки (її частини) у статутному капіталі третім особам за умови дотримання переважного права інших учасників товариства на придбання відчужуваної частки.

Таким чином, на думку відповідача-3, переважне право інших учасників товариства з обмеженою відповідальністю на придбання відчужуваної частки дотримується виключно у випадку відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) у статутному капіталі третім особам. Оскільки частки відчужувались учаснику товариства, необхідності повідомляти про це інших учасників не було.

Однак, відповідач-3 зазначає, що відповідачем-1 та відповідачем-2 все-таки повідомлено позивачів про продаж своїх часток і запропоновано повідомити про намір придбати їх. Жодного повідомлення про намір придбати частки від будь-кого з позивачів не надходило. Вказане твердження відповідач-3 підтверджує долученими до матеріалів справи Листами б/д б/н та описом вкладення до цінних листів про надсилання вказаних листів позивачам.

Крім цього, відповідач-3 звертає увагу суду на те, що позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_20 від імені якої діяла ОСОБА_33, а також ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_2, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_22 та ОСОБА_21 25.12.2006 року, ОСОБА_23 - 30.01.2007 року, а ОСОБА_24 від імені якої діяла ОСОБА_37 - 28.10.2009 року подано третій особі заяву про вихід зі її складу. Вказане твердження відповідач-3 підтверджує долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями нотаріально посвідчених заяв про вихід із складу товариства (докази в матеріалах справи).

Тобто, на думку відповідача-3, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_2, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_6 - з 25.12.2006 року, позивачі ОСОБА_22 та ОСОБА_21 - з 25.12.2006року, позивач ОСОБА_23 - з 30.01.2007року, а позивач ОСОБА_24 - з 28.10.2009 року не є учасниками ТзОВ фірма «Послуга», тобто не володіють корпоративними правами, в тому числі і переважним правом на придбання частки, а також правом на звернення до суду з позовом про переведення на них прав та обов'язків покупця, оскільки, відповідно до вказаної Постанови пленуму Верховного суду України, таким правом наділені лише учасники товариства.

Окрім того, відповідач-3 звертає увагу суду на той факт, що посилання позивачів на статтю 362 Цивільного кодексу України не заслуговує на увагу, оскільки регулює відносини, пов'язані зі здійсненням права спільної часткової власності. Учасники товариства не є співвласниками товариства, а власниками часток у статутному капіталі. Тому, з положень зазначеної статті, до відносин, які виникають між учасниками товариства, на думку відповідача-3, застосовуватись за аналогією може лише частина 4, котра надає учаснику товариства право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця у випадку порушення, при продажу іншим учасником своєї частки (її частини), переважного права учасника її купівлі. При цьому таке право надається лише учаснику товариства. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право здійснювати відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства в порядку, встановленому законом.

Статтею 147 Цивільного Кодексу України та статтею 53 Закону України «Про господарські товариства», визначений принцип переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до інших осіб.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 116 ЦК України кожен учасник товариства має право на відчуження належної йому частки, що засвідчує його участь у товаристві, у передбаченому законом порядку.

Відповідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 147 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до пункту 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 Цивільного кодексу України, частина друга статті 53 Закону України «Про господарські товариства») не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 Цивільного кодексу України.

Частиною четвертою статті 362 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Так, частинами першою та другою статті 147 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Днем подачі такої заяви слід розглядати день передачі її учасником будь-якому виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства, а не тільки зборам товариства, підставою скликання яких була заява позивача про вихід з товариства. Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року у справі №5015/1997/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року, встановлено, що учасниками ТзОВ Фірма «Послуга», а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_2, ОСОБА_19, ОСОБА_39, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_6; 14.10.2005 року - учасником ОСОБА_22; 24.10.2005 року - учасником ОСОБА_21, 30.01.2007 року - учасником ОСОБА_23; 28.10.2009 року - представником учасника товариства ОСОБА_24, оформлено та нотаріально посвідчено заяви про вихід з товариства

Судом оглянуто оригінали вказаних заяв і встановлено, що на них міститься відмітки про їх відкликання, датовані: 30.01.2007 року - заява учасника ОСОБА_23, 28.10.2009 року - заява ОСОБА_24, 25.12.2006 року - заяви всіх інших учасників, якими подано заяви про вихід.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення -з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства. (Вказана позиція викладена також у Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»).

Як вказано у поясненнях позивачів, жодних дій по передачі оригіналів даних заяв з метою прийняття відповідного рішення на загальних зборах учасників ТзОВ фірма «Послуга» вони не вчиняли. Даний факт ТзОВ Фірма «Послуга» не заперечується.

Окрім того, вказаним Рішенням господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року у справі №5015/1997/11 встановлено, що ОСОБА_19, як посадовою особою загальних зборів учасників Товариства вказаних заяв не отримувалось, а отже Товариство не було належним чином повідомлено про їх наявність і не могло вчинятись жодних дій по розгляду таких заяв на загальних зборах учасників Товариства. На прохання учасників, ОСОБА_19, як відповідною посадовою особою загальних зборів учасників Товариства, вчинено написи на оригіналах даних заяв з метою унеможливлення їх використання в майбутньому, а також спростування самого юридичного факту намірів 24 учасників Товариства про вихід з числа його учасників.

Таким чином, станом на день проведення зборів учасників - 10.02.2010 року всі позивачі були учасниками (засновниками) ТзОВ фірма «Послуга», що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які подано станом на 13.09.2010 року та станом на 08.10.2010 року, а, відтак, користувалися усіма корпоративними правами учасників Товариства, що передбачені Статутом товариства та чинним законодавством України.

Рішення господарського суду Львівської області від 16.05.2011 року у справі №5015/1997/11 набрало законної сили та, у відповідності до статті 124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Згідно приписів частини другої статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, судом встановлено що станом на момент продажу відповідачем-1 та відповідачем-2 часток в майні третьої особи, позивачі були членами третьої особи, володіли часткою в її майні та були належним чином повідомлені про продаж такої частки.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем-1 та відповідачем-2 01.01.2007 року належним чином повідомлено позивачів про свій намір відчужити свої частки в майні третьої особи, що підтверджується долученими до матеріалами справи листами б/н б/д та поштовим описом вкладення, але позивачами не вчинено жодних дій, спрямованих на виявлення бажання придбати вказані частки в майні, а відтак, відповідачами-1 та 2 дотримано законодавчо встановленого порядку повідомлення позивачів про намір відчужити свою частку в майні третьої особи на користь відповідача-3.

Згідно статті 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Як вказано у статті 16 ЦК України, суд може захистити порушене, оспорюване або невизнане цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов не є документально та нормативно обґрунтований, відповідачами спростований, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

Позивачем-3 за подання позовної заяви до суду Квитанціями від 10.08.2010 року №ПН1653 та від 11.08.2010 року №ПН952 сплачено державне мито в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. (оригінали вказаних квитанцій є додатком №2 до позовної заяви).

Судові витрати у справі відповідно до статті 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити сплачене державне мито в розмірі 102 грн. 00 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. за ОСОБА_3.

16.05.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 17.05.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.