Рішення

від 26.04.2013 по справі 917/261/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 р. Справа № 917/261/13-г

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційний комбінат с. Терешки Полтавського району", 38762, Полтавська область, Полтавський район, с. Терешки, вул. Шевченка, 12/1

про стягнення 207153,48 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Мацегорін А.О., Слюсар М.О.

від відповідача: Калінічев О.В.

Представники після перерви:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Калінічев О.В.

Розгляд справи продовжується після перерв, оголошених відповідно до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 04.04.2013 року та 18.04.2013 року.

В судовому засіданні 26.04.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 207153,48 грн. боргу за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за № 06/09-1548 ТЕ-24 від 23.09.2009 року, в т.ч. 157981,85 грн. основної заборгованості, 18504,11 грн. пені, 16508,26 грн. інфляційних витрат та 14159,26 грн. 3% річних.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис останнього у розписці про перерву від 18.04.2013 року (а.с. 123). У попередніх судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях факт наявності заборгованості за договором не заперечує та прохає зменшити розмір штрафних санкцій, у зв'язку з чим подав до суду відповідне клопотання б/н від 26.04.2012 року (а.с. 130).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційний комбінат с. Терешки Полтавського району" (відповідач, покупець) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за № 06/09-1548 ТЕ-24 від 23.09.2009 року (а.с. 11-14), у відповідності до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець - прийняти від постачальника і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору (п. 1.1. договору).

Як вбачається матеріалів справи, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційний комбінат с. Терешки Полтавського району" (код за ЄДРПОУ 31894203) в подальшому було реорганізоване у Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація" Терешківської сільської ради (код за ЄДРПОУ 31728762), внаслідок чого сторонами до вищевказаного договору додатковою угодою № 5 від 06.06.2011 року (а.с. 19) були внесені відповідні зміни.

Згідно із п. 11.1. договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1548 ТЕ-24 від 23.09.2009 року (далі договір) цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. При цьому відповідно до п. 11.2.зазначеного договору строк його дії може бути продовжений шляхом укладення додаткової угоди.

Додатковими угодами № 1 від 21.12.2009 року та № 2 від 09.04.2010 року (а.с. 15, 16) строк дії договору в частині поставки газу був продовжений до 30.09.2010 року.

Згідно п. 2.1. договору постачальник зобов'язався передати покупцю в період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року газ в обсязі до 150 тис. м 3 відповідно до наведеного графіку.

У відповідності до додаткових угод № 1 від 21.12.2009 року та № 2 від 09.04.2010 року сторони узгодили наступні обсяги поставки газу за наведеними графіками:

- у період з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року - до 280 тис. м 3 ;

- у період з 01.05.2010 року по 30.09.2010 року - до 20 тис. м 3 .

У відповідності до 5.1. договору ціна за 1000 м 3 газу складає 872,78 грн. (з ПДВ).

Додатковими угодами № 3 від 30.04.2010 року та № 4 від 05.08.2010 року (а.с. 17, 18) сторонами було узгоджено ціну за 1000 м 3 газу на рівні 872,78 грн. та 1309,20 грн. відповідно (з ПДВ).

На виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2009 року по серпень 2010 року було передано, а відповідачем - прийнято природний газ на загальну суму 332487,09 грн., про що свідчать наявні у справі копії актів прийому-передачі природного газу (а.с. 20-30).

Згідно п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта прийому-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначається у позовній заяві, відповідач в порушення умов укладеного договору за переданий природний газ розрахувався з позивачем лише частково - на суму 174505,24 грн.

Таким чином, залишок заборгованості за переданий відповідно до спірного договору природний газ складає 157981,85 грн., які позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Окрім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані на неї пеню за період з 11.02.2010 року по 11.03.2011 року (по кожному місяцю поставки газу окремо) в розмірі 18504,11 грн., інфляційні витрати за період з лютого 2010 року по грудень 2012 року в розмірі 16508,26 грн. та 3% річних за період з 11.02.2010 року по 08.02.2013 року в розмірі 14159,26 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (№ 2467-VI від 08.07.2010 року) передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт наявності між сторонами правовідносин з приводу постачання природного газу, обсяги переданого у відповідності до договору природного газу, факт наявності заборгованості в розмірі 157981,85 грн. за переданий за договором природний газ, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 157981,85 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 7.2. договору в разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. При цьому згідно із п. 9.3. договору строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю в 3 роки.

Перевіривши за допомогою "ІАЦ Ліга" правильність нарахування позивачем пені, інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.

Згідно ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положення аналогічного змісту містяться у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач посилається на скрутне матеріальне становище підприємства, та зазначає, що ним були вжиті заходи, спрямовані на погашення заборгованості. Так, відповідач зазначає, що підприємством проводились розрахунки із заборгованості з різниці в тарифах (для погашення заборгованості за газ), однак фінансування щодо погашення заборгованості не відбулося внаслідок заборони проведення розрахунків з кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, що утворилась у зв'язку з заміною боржника, укладення договору поруки або іншої зміни сторони за зобов'язанням постановою Кабінету Міністрів України за № 503 від 11.05.2011 року. Викладені у клопотанні обставини підтверджені відповідачем необхідними доказами, наданими до матеріалів справи (а.с. 44-101).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на 50%, внаслідок чого стягненню підлягають 9252,06 грн. пені.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація" Терешківської сільської ради (38762, Полтавська область, Полтавський район, с. Терешки, вул. Шевченка, 12/1, код ЄДРПОУ 31728762) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) - 157981,85 грн. основного боргу, 9252,06 грн. пені, 16508,26 грн. інфляційних витрат, 14159,26 грн. 3% річних та 4144,00 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.05.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.