Рішення

від 07.05.2013 по справі 917/356/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 р. Справа № 917/356/13-г

За позовом Прокурора міста Полтави, 36000, м. Полтава, вул. В.Козака, 1, в інтересах держави в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Товариства з обмеженою відповідальністю Салону "Люкс", 36003, м. Полтава, майдан Незалежності, 7

про стягнення 11087,19 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Міняйло Г.Ю.

від відповідача: не з'явився

від прокуратури: Буленко О.О.

В судовому засіданні 07.05.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 11087,19 грн. боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3015 від 01.06.2010 року, в т.ч. 8212,79 грн. основної заборгованості, 2834,71 грн. пені, 16,43 грн. інфляційних витрат та 23,26 грн. 3% річних.

Представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви № 29-01/1891 від 26.03.2013 року (а.с. 38) про часткове припинення провадження у справі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, надіслана на його адресу копія ухвали від 11.04.2013 року (а.с. 53) була повернута до суду поштовим відділенням з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Приймаючи до уваги достатність необхідних для вирішення спору доказів, справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та прокуратури, суд встановив:

01.06.2010 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Салоном "Люкс" (відповідач, споживач) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 3015 (а.с. 10-11), у відповідності до умов якого теплопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення споживача до межі розподілу будівлі перукарні на майдані Незалежності, 7 (п. 1 договору).

20.10.2011 року сторонами було підписано додаткову угоду до даного договору за № 2 (а.с. 12).

У відповідності до п. 21 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3015 від 01.06.2010 року (далі - договір) цей договір укладено для опалення та для гарячого водопостачання на період з 01.06.2010 року по 31.12.2015 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення, і вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Згідно п. 15 та п. 15.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 20.10.2011 року розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків. Вартість 1 Гкал складає 802,18 грн. без урахування ПДВ або 962,62 грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п. 5 додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії (а.с. 13), проводиться споживачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця. При цьому кінцевий розрахунок вартості теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться споживачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виписаного рахунку.

На виконання умов договору позивачем у період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року було відпущено відповідачеві теплову енергію на загальну суму 9437,47 грн., що підтверджується копіями відповідних актів приймання-передачі теплової енергії, та виставлено відповідні рахунки на оплату відпущеної теплової енергії (а.с. 29-35).

Як зазначається у позовній заяві, відповідач в порушення умов договору за відпущену теплову енергію розрахувався з позивачем лише частково, залишок заборгованості склав 8212,79 грн.

В порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів прокуратурою м. Полтави було проведено перевірку щодо стану погашення заборгованості зі сплати за спожиту теплову енергію юридичними особами, які здійснюють свою діяльність на території м. Полтави. За результатами даної перевірки з огляду на вищевказані обставини прокурор м. Полтави звернувся до суду з даним позовом, в якому прохав стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за спірним договором в розмірі 8212,79 грн., а також нараховані на неї пеню в сумі 2834,71 грн. за період з 16.11.2012 року по 05.02.2013 року, інфляційні витрати в сумі 16,43 грн. за період з листопада 2012 року по грудень 2012 року та 3% річних в сумі 23,26 грн. за період з 16.11.2012 року по 05.02.2013 року.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 8212,79 грн., про що свідчить копія банківської виписки по рахунку від 21.03.2013 року (а.с. 40).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до положень п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 1875-IV від 24.06.2004 року) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт наявності між сторонами правовідносин з приводу постачання теплової енергії, обсяги відпущеної відповідно до договору теплової енергії, факт виставлення рахунків на оплату відпущеної теплової енергії, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань на суму 8212,79 грн. відповідачем.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями п. 15.3. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 20.10.2011 року визначено, що у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" (№ 686-XI від 20.05.1999 року), а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати з простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи, що Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" відноситься до спеціального законодавства в сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані позивачем послуги, приймаючи до уваги положення п. 15.3. договору з урахуванням внесених додатковою угодою № 2 від 20.10.2011 року змін, суд, перевіряючи правильність нарахування пені, в даному випадку керується нормами вищевказаного закону без застосовування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року по справі № 3-6гс13.

Перевіривши за допомогою "ІАЦ Ліга" правильність нарахування позивачем пені, інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних, а також враховуючи, що суму основного боргу погашено відповідачем після звернення до суду з даним позовом, судові витрати згідно ст. 49 ГПК України з урахуванням п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу" покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Салону "Люкс" (36003, м. Полтава, майдан Незалежності, 7, код ЄДРПОУ 13939262) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) - 2834,71 грн. пені, 16,43 грн. інфляційних витрат, 23,26 грн. 3% річних .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Салону "Люкс" (36003, м. Полтава, майдан Незалежності, 7, код ЄДРПОУ 13939262) в дохід державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Полтава Полтавської області (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 1720,50 грн. судового збору .

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В частині стягнення 8212,79 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 13.05.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.