Рішення

від 16.05.2013 по справі 905/2386/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.2013р. Справа № 905/2386/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «НИКА», м. Донецьк

про стягнення 3475,37грн., розірвання договору оренди та повернення нерухомого державного майна.

за участю представників сторін:

від позивача: Неведомий Д.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «НИКА», м. Донецьк про розірвання договору оренди №4854/2011 від 21.07.2011р., стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3461,14грн., пені в сумі 14,23грн. та зобов'язання відповідача повернути нерухоме державне майно, а саме нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 54,9кв.м., розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 82.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №4854/2011 від 21.07.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 3461,14грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 14,23грн. Крім того відповідно до умов договору відповідач зобов'язався застрахувати орендоване майно, однак на момент звернення до суду із позовом майно залишається незастрахованим. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати та страхуванням орендованого майна позивач просить суд розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно.

25 квітня 2013р. позивачем надано заяву №10-14-04612 від 18.04.2013р. про збільшення розміру позовних вимог. Позивач донарахував суму заборгованості по орендним платежам за період з січня 2013р. по березень 2013р., пеню з 10.04.2013р. по 17.04.2013р. та додатково заявив вимогу щодо стягнення штрафу в сумі 482,53гр. за несплату орендних платежів понад три місяці. Крім того позивач в своїй заяві зазначив про сплату відповідачем 3000,00грн. У зв'язку із вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача 4825,30грн. - заборгованість з орендної плати за період з грудня 2012р. по березень 2013р., 12,88грн. - пені та 482,53грн. - штрафу, розірвати договір оренди №4854/2011 від 21.07.2011р. та зобов'язання відповідача повернути нерухоме майно. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не дотримано вимоги передбачені статтями 22, 56, 57 ГПК України щодо надіслання даної заяви на адресу відповідача для надання ним пояснень або заперечень.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. 17 квітня 2013р. відповідачем було надано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із знаходженням директора товариства у відрядженні. Дане клопотання судом було задоволено, розгляд справи було відкладено.

У наступне судове засідання відповідач не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, крім того, відповідно до вимог п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Тобто, у зв'язку із вищевикладеним відповідач не позбавлений права забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Однак відповідач не забезпечив явку іншого представника, витребуваних судом документів та відзиву на позовну заяву не надав, відтак відповідно до вимог ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотанням представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НИКА» 21 липня 2011р. було укладено договір оренди №4854/2011 нерухомого майна, що належить до державної власності.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 54,9кв.м. на четвертому поверсі будівлі учбового корпусу, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 82, що знаходяться на балансі ДНЗ «Донецький центр професійно-технічної освіти будівництва і архітектури» (Балансоутримувач).

Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення транспортного підприємства з перевезення вантажів.

Згідно п.2.1. договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

За приписами п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2011р. - 2454,30грн. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2011р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень 2011р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за наступний місць. (п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п.3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За приписами п.5.4. договору Орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. Крім того за приписами п.5.10. договору Орендар зобов'язаний протягом місяця після укладання цього договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку на корись Балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкту оренди у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Пунктом 8.2. договору передбачено право Орендодавця виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Цей договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 21.07.2011р. до 15.07.2014р. включно (п.10.1. договору). Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору 04 травня 2012р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 54,9кв.м., на четвертому поверсі будівлі учбового корпусу, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 82, що знаходяться на балансі ДНЗ «Донецький центр професійно-технічної освіти будівництва і архітектури», з метою розміщення транспортного підприємства з перевезення вантажів. Акт підписано Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем.

Листом №11-06-05-09895 від 08.10.2012р. позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості по орендній платі в сумі 2461,13грн. та про обов'язок відповідача застрахувати орендоване майно та запропонував розірвати договір оренди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно вимог статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, в силу приписів частини 2 ст.9 ЦК України спеціальні норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є такими, що встановлюють особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин суб'єктів господарювання у зв'язку з чим мають пріоритет у застосуванні норм інших законів (в тому числі норм Цивільного кодексу України), тому саме вони мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.6. договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3461,14грн. за договором оренди №4854/2011 від 21.07.2011р. суд зазначає наступне.

Сума в розмірі 2000,00грн. була сплачена відповідачем до подачі позовної заяви до суду (03.04.2013р.), що підтверджується наданою позивачем випискою з банківського рахунку, відповідно до якого відповідачем 29.03.2013р. було сплачено 2000,00грн. за договором №4854/2011 від 21.07.2011р., у зв'язку із чим суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство «НИКА» суми боргу в розмірі 2000,00грн.

Сума боргу у розмірі 1000,00грн. була сплачена відповідачем протягом розгляду справи, що підтверджується наданою позивачем випискою з банківського рахунку, відповідно до якого відповідачем 09.04.2013р. було сплачено 1000,00грн. за договором №4854/2011 від 21.07.2011р, у зв'язку із чим провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство «НИКА» суми боргу у розмірі 1000,00грн., слід припинити відповідно до приписів пункту 1-1 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення заборгованості по орендним платежам в сумі 461,14грн. (3461,14грн. - 3000,00грн.) суд зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №4854/2011 від 21.07.2011р. належним чином не виконав, орендну плату у період з жовтня 2012р. по грудень 2012р. сплатив частково, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 461,14грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості 461,14грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі в сумі 14,23грн. на підставі умов п. 3.7 договору суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 14,23грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди № 4854/2011 нерухомого майна, що належить до державної власності суд зазначає наступне.

За змістом ст.610 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

При цьому, згідно вимог передбачених ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

В абзаці другому пункту 13 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Відповідно до приписів частини першої ст.284 ГК України, частини першої статті 10, частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата віднесена до істотних умов договору оренди, а обов'язок з її сплати є основним обов'язком орендаря, а відтак несвоєчасне та не в повному обсязі внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати підтверджується матеріалами даної справи. При цьому дані порушення за висновком суду є систематичними.

За приписами частини 3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В силу приписів частини 2 ст.9 ЦК України спеціальна норма частини 3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є такою, що встановлює особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин суб'єктів господарювання, пов'язаних з достроковим розірванням договору оренди державного та комунального майна, підлягає переважному застосуванню перед нормами статей 782, 783 ЦК України, які відповідно містять загальне регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем умов договору №4854/2011 нерухомого майна, що належить до державної власності в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди також підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених частиною 1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Виходячи з положень ст.173 ГК України та статей 11, 509 ЦК України, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за договором оренди.

Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення заборгованості та розірвання договору оренди викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012р. по справі № 5021/966/2011.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, за змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в даному випадку - звільнити об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії.

Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Враховуючи викладене, з'ясувавши всі обставини та дослідивши всі надані докази суд дійшов до обґрунтованого висновку в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди та повернення нерухомого державного майна.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених пунктом 13 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна"(із змінами та доповненнями), ст.ст. 2, 3, 10, 18, 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 530, 610-612, 626, 629, 632, 638, 759, 761, 762 ЦК України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 180, 284 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 56, 57, 75, 77, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «НИКА», м. Донецьк про розірвання договору оренди №4854/2011 від 21.07.2011р., стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3461,14грн., пені в сумі 14,23грн. та зобов'язання відповідача повернути нерухоме державне майно, а саме нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 54,9кв.м., розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 82., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «НИКА», м. Донецьк заборгованості по орендній платі в сумі 2000,00грн., у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НИКА» (83015, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, б. 160, кв. 11, код ЄДРПОУ 13484353) на користь державного бюджету (р/р №31115093700004, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач Банк ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 38033949, МФО 834016) заборгованість по орендній платі в сумі 461,14грн., та пеню в сумі 14,23грн.

Розірвати договір оренди №4854/2011 від 21.07.2011р. нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НИКА».

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НИКА» (83015, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, б. 160, кв. 11, код ЄДРПОУ 13484353) повернути нерухоме державне майно - нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 54,9кв.м., розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 82 Балансоутримувачу - ДНЗ «Донецький центр професійно-технічної освіти будівництва і архітектури» за актом приймання-передачі протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «НИКА» (83015, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, б. 160, кв. 11, код ЄДРПОУ 13484353) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 13511245) витрати по сплаті судового збору в сумі 1877,35грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.05.2013р.

Суддя С.В. Тоцький