Рішення

від 16.05.2013 по справі 912/409/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 рокуСправа № 912/409/13-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/409/13-г

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївське спеціалізоване управління № 28" м. Миколаїв

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" м.Кіровоград

про стягнення 49200 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи. А саме позивач засобами факсимільного зв'язку звернувся до суду із клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника ТОВ "Миколаївське спеціалізоване управління № 28". Обізнаність відповідача підтверджується особистим підписом представника ТОВ "Будсервіс-Монтаж" Алєксєєва В.В. на повідомленні про наступне судове засідання від 25.04.2013 року.

Крім того, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Господарський суд надіслав процесуальні документи у справі (ухвала суду від 25.04.2013 року) за адресою місцезнаходження позивача, зазначеною у позовній заяві та за якою позивач отримував судову кореспонденцію (повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.03.2013 року а.с. 31), а саме - м. Миколаїв, вул. 12-а Поздовжня, б. 51. Відомості щодо іншої адреси позивача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з додатковою відповідальністю "Миколаївське спеціалізоване управління №28" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" заборгованості за виконанні послуги, згідно договору № 16 від 02.08.2012 року в сумі 35000,00 грн - основний борг, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 14200,00 грн.

10.04.2013 року позивач подав до суду розрахунок пені всього на суму 14200,00 грн в якому вказав період нарахування пені з 08.11.2012 року по 19.02.2013 року на суму 5200,00 грн та з 10.12.2012 року по 19.02.2013 року на суму 9000,00 грн.

В судовому засіданні 25.04.2013 року представник відповідача вказав на те, що 10.04.2013 року ТОВ "Будсервіс-Монтаж" сплатив частково борг на суму 5000,00 грн, однак доказів на підтвердження своїх доводів до суду не подав.

Разом з тим, позивач у клопотанні від 16.05.2013 року, яке надійшло до суду засобами факсимільного зв'язку підтвердив часткову сплату боргу відповідачем на суму 5000,00 грн, про що свідчить банківська виписка від 10.04.2013 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву та документи, витребувані ухвалою суду не подав, позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечив.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між товариством з додатковою відповідальністю "Миколаївське спеціалізоване управління № 28" (виконавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" (замовник, відповідач) 02.08.2012 року укладено договір № 16 на виконання робіт (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого виконавець надає в розпорядження замовнику кран МКГ-25 (далі механізм) у відповідності до заявок кожного дня, на об'єкти замовника, а замовник зобов'язався оплатити виконавцеві роботу наданого механізму у відповідності до погодженої в даному договорі ціни.

Вартість робіт механізму складає: МКГ-25 - 250 грн в т.ч ПДВ 20% за один машино/час фактичного відпрацьованого часу. Оплата за роботу механізму здійснюється відповідно до виставлених рахунків виконавця. Кінцева вартість робіт визначається на основі підписаних замовником змінних рапортів та актів виконаних робіт. Строк оплати на протязі 3-х днів після підписання актів виконаних робіт (п.п 3.1, 3.3 Договору).

Строк дії договору, відповідно до п. 7.1 Договору - з моменту підписання його сторонами до моменту виконання всіх умов договору.

Договір укладено у письмовій формі, підписано та скріплено печатками обох сторін.

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договору укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, укладений між сторонами договір від 02.08.2012 року № 16 за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини за яким регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Згідно вимог частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За твердженнями позивача, у період з 05.09.2012 року по 05.12.2012 року позивачем на виконання умов Договору були здійснені для відповідача роботи на загальну суму 150000,00 грн, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с 14-17), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін. Вартість виконаних підрядних робіт підтверджується також, податковими накладними за вказаний період (а.с. 18-21).

Таким чином Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період 05.09.2012 року по 05.12.2012 року та відповідні податкові накладні, підтверджують факт виконання роботи та її вартість і приймаються судом у якості належних доказів здійснення позивачем робіт за Договором та беззаперечного прийняття їх відповідачем.

На виконання умов пункту 3.2 Договору виконавець виставив замовнику для оплати рахунки -фактури № СФ-0000224 від 05.09.2012 року на суму 50000,00 грн; № СФ-0000243 від 05.10.2012 року на суму 50000,00 грн; СФ-0000267 від 05.11.2012 року на суму 25000,00 грн; СФ-0000277 від 05.12.2012 року на суму 25000,00 грн на загальну суму 150000,00 грн.

Відповідач частково оплатив прийняті виконані роботи на загальну суму 115000,00 грн, а саме 31.08.2012 року - 50000,00 грн, 16.11.2012 року - 15000,00 грн, 23.11.2012 року - 15000,00 грн, 30.11.2012 року - 10000,00 грн, 04.12.2012 року - 10000,00 грн, 07.12.2012 року - 10000,00 грн, 15.02.2013 року - 5000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 38-44). Заборгованість склала 35 000,00 грн.

Вказане свідчить, що відповідачем розрахунки за виконанія роботи (надані послуги) у термін, передбачений п. 3.3 Договору проведені не були.

Позивачем направлялась відповідачу претензія від 22.01.2013 року № 7 та телефонограма № 14 від 05.01.2013 року з вимогою сплати боргу, однак відповіді позивачем отримано не було.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості в сумі 35000,00 грн станом на день звернення з позовом до суду.

Господарським судом також враховано, що в період розгляду справи, згідно банківської виписки від 10.04.2013 року відповідачем здійснено оплату в розмірі 5000,00 грн за виконані позивачем роботи, що також підтверджує факт наявності заборгованості відповідача згідно Договору.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на день розгляду справи становить 30000,00 грн, вимога про стягнення яких підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5000,00 грн провадження у справі необхідно припинити на підставі підпункту 1-1 пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з припиненням існування предмета спору.

Крім того, позивач нарахував відповідачеві 14 200,00 грн пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, за період з 08.11.2012 року по 19.02.2013 року на суму 5200,00 грн та за період з 10.12.2012 року по 19.02.2013 року на суму 9000,00 грн.

Пунктом 6.3 Договору сторони узгодили, що за затримку оплати роботи виконавець сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, господарський суд враховує норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарський суд враховує викладене в пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 N 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 №13/110-11 та постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 15/065-11.

Умовами договору від 02.08.2012 року № 16 сторони не визначили початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто враховуючи п. 3.3 Договору, зобов'язання у відповідача по сплаті вартості виконаних робіт виникло:

за рахунком - фактурою № СФ-0000224 від 05.09.2012 року з 09.09.2012 року;

за рахунком - фактурою № СФ-0000243 від 05.10.2012 року 09.10.2012 року;

за рахунком - фактурою №СФ-0000267 від 05.11.2012 року 09.11.2012 року;

за рахунком - фактурою № СФ-0000277 від 05.12.2012 року 09.12.2012 року.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 08.11.2012 року по 19.02.2013 року та за період з 10.12.2012 року по 19.02.2013 року на суму 14200,00 грн не відповідає зазначеним вище правовим нормам.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 14200,00 грн, підлягають частковому задоволенню на суму 1481,60 грн за період з 09.11.2012 року по 19.02.20013 року, оскільки сума наданого позивачем розрахунку пені перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до рахунку за 05.11.2012 року на суму 25000,00 грн з урахуванням здійснених відповідачем проплат та граничної дати нарахування пені, яку зазначив позивач у своєму розрахунку (за період з 09.11.12 по 07.12.2012 на суму 25000,00 грн пеня складає 297,13 грн; за період з 08.12.12 по 15.02.13 на суму 15000,00 грн пеня складає 430,33 грн; за період з 16.02.13 по 19.02.13 на суму 10000,00 грн пеня складає 16,44 грн).Всього пеня за період з 09.11.2012 по 19.02.2013р. по рахунку за 05.11.2012р. складає 743,90 грн.

Відповідно до рахунку від 05.12.2012 року на суму 25000,00 грн за період з 10.12.2012 року по 19.02.2013 року пеня складає 737,70 грн.

Враховуючи викладене позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір в у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" (25013 м. Кіровоград, вул. Комарова, 7, ідент. код 30663267) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївське спеціалізоване управління № 28" (54028 м. Миколаїв, вул. 12-а Поздовжня, 51, ідент. 01413804) борг в сумі 30000, 00 грн та пеню в сумі 1481,60 грн, а також судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5000,00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити позивачу за адресою: 54028 м. Миколаїв, вул. 12-а Поздовжня, 51, відповідачу за адресою: 25013 м. Кіровоград, вул. Комарова, 7.

Суддя Т. В. Макаренко

16.05.2013р.