Рішення

від 14.05.2013 по справі 119/2463/13-ц

ФЕОДОСІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 119/2463/13-ц

2/119/1333/13

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Блейз І.Г.,

за участю секретаря -Копосової Н.І.

позивача ОСОБА_1

представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «Діва», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зміни формулювання звільнення, стягнення вихідної допомоги», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, уточнивши позовні вимоги, звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював на посаді головного енергетика у відповідача з 04.05.2011 року по 18.02.2013 року. У зв'язку із систематичним порушенням законодавства про працю, невиплатою заробітної плати, протягом 3 місяців позивач був змушений написати заяву про звільнення за частиною 3 ст. 38 КЗпП України. Порушення законодавства про працю є у неодноразовій несплаті заробітної плати та несплати заробітної плати за останні три місяці. Копію наказу про звільнення та остаточний розрахунок надано не було. За письмовою заявою позивача йому було надано довідку від 21.03.2013 року про розмір заборгованості. Позивач не згоден із сумами нарахованої заробітної плати за січень-лютий 2013 року, оскільки заробітну плату нараховано тільки за три дні, тоді як позивача не було звільнено від обов'язків виконувати роботу. Наказу про відсторонення не було. До наступного часу розрахунок із позивачем не проведено. Вказані вище обставини стали підставою для звернення із позовом про зміну формулювання звільнення, стягнення заборгованості з заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ухвалою суду від 14 травня 2013 року позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку залишено без розгляду за клопотанням позивача.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що з 04.05.2011 року по 18.02.2013 року позивач працював у Малому приватному підприємстві «Діва» на посаді головного енергетика (а.с.3)

Відповідно до наказу від 04.05.2011 року №23 позивача прийнято на посаду головного енергетика із окладом відповідно штатного розпису (а.с.20).

Згідно штатного розпису, оклад головного енергетика складав 2400 грн (а.с.23-31)

Судом встановлено, що позивачем 13 лютого 2013 року подано заяву про звільнення за частиною 3 ст. 38 КЗпП України (а.с.4)

18.02.2013 року позивача звільнено за частиною 1 ст. 38 КЗпП України (а.с.21)

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) - не підтверджуються або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України №6/87/2012 від 23 січня 2013 року.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що позивачу відповідачем заробітна плата сплачувалась один раз на місяць та із затримками, так, заробітну плату за жовтень 2012 року сплачено 26 листопада 2012 року, плату за листопад 2012 року - 07 грудня 2012 року, за грудень 2012 року - 26 лютого 2013 року, за січень 2013 року - 22 березня 2013 року (а.с.38-43). Дані обставини не заперечувалися представниками відповідача.

Судом також встановлено, що позивач не надавав заяву про звільнення за власним бажанням, отже підставу звільнення відповідачем змінено самостійно на власний розсуд.

Вказані вище обставини свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зміну формулювання звільнення.

Судом встановлено, що на момент звільнення позивач, який у день звільнення перебував на робочому місці, що не заперечувалося сторонами, не отримав остаточний розрахунок.

Несвоєчасну сплату заробітної плати, а також не проведення розрахунку при звільненні представники відповідача пояснюють невиконанням зобов'язань державними установами та несвоєчасне перерахування заробітної плати. Представниками пояснено, що грошові кошти, що надходили, мали цільове значення та не могли бути витрачені на погашення заробітної плати.

Суд не приймає до уваги дані заперечення, оскільки відсутність коштів у підприємства та незадовільне фінансове становище підприємства не звільняє останнє від обов'язку дотримуватися норм закону щодо виплати працівнику заробітної плату.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження (а.с.75), остаточний розрахунок із позивачем проведено 25 березня 2013 року, про що пояснив працівникам органів внутрішніх справ директор підприємства МПП «Діва».

Таким чином, суд дійшов висновку, що остаточний розрахунок із позивачем проведено 25 березня 2013 року.

Суд не приймає до уваги пояснення представників відповідача, що остаточний розрахунок проведено 22 березня 2013 року, оскільки згідно платіжної відомості за січень 2013 року (а.с.42), 22 березня 2013 року проведено розрахунок за січень 2013 року, дані по виплату заробітної плати за лютий 2013 року та інших виплат відсутні.

Представниками відповідача суду не надано доказів того, що 22 березня 2013 року здійснено також остаточний розрахунок, таким чином суд приймає до уваги дату остаточного розрахунку, зазначеного з пояснень ОСОБА_3 у постанові про закриття кримінального провадження.

Судом встановлено, що час затримки розрахунку складає з 18 лютого 2013 року по 25 березня 2013 року.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до п. 5 розд. 4 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середнього динна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді 9абз. 2 п.8 Порядку) Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком робо підприємства, установи організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз п. 8 Порядку)

Судом встановлено, що за грудень 2012 та січень 2013 року, тобто за два місяці, що передували звільненню, позивачем отримано 2514, 97 грн та 114, 97 грн відповідно. Кількість робочих днів складає 22 у грудні, та, згідно графіку обліку робочого часу - 1 день у січні.

Відповідно до зазначеного абзацу пункту 2 Порядку, час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду під час обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках, передбачених Порядком.

Згідно роз'яснень, наданих у листі Мінпраці від 28.07.2008, № 3144/0/10-08/13 до цього часу відноситься, зокрема і період, впродовж якого працівник знаходився у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до статті 25 Закону України "Про відпустки". Наприклад: матері або батьку, який виховує дітей без матері, ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, пенсіонерам за віком та інвалідам III групи, інвалідам I та II груп, особам, які одружуються та ін. Що стосується періоду, коли працівник знаходився у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до статті 26 вищезазначеного Закону, то час такої відпустки не виключається з розрахункового періоду, оскільки в цьому випадку зменшення середньої заробітної плати працівника залежить від рішення самого працівника.

Судом встановлено, що позивач у січні 2013 року мав один робочий день, інші дні знаходився у відпустці за власним бажанням без збереження заробітної плати.

Відпустка без збереження заробітної плати надана позивачу на підставі наказу №02 від 02 січня 2013 року, який ним не оспорено (а.с.53), отже при здійснені розрахунків суд рахує один робочий день у січні 2013 року.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 2514,97 грн+114,97 грн/22=119,5 4 грн.

Середньомісячне число робочих днів складає 11 (22/2)

Період затримки розрахунку складає 34 днів, тобто розмір відшкодування складає 4 064, 36 грн (119,54х34)

Відповідно до ст 11 ЦПК України, су здійснює розгляд справи у межах заявлених позовних вимог, а тому стягненню підлягає сума, заявлена позивачем, тобто 3174, 5 грн.

Відповідно до ст 44 КЗпП України, При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни формулювання звільнення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку, розмір якої складає 3944, 82 грн (119,54х11х3).

Вказані вище обставини свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат. Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору при подачі позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 114, 7 грн та майнового - 229,40 грн, а загалом - 344,1 грн.

Повний текст рішення складено 16 травня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Змінити формулювання звільнення ОСОБА_1, звільненого наказом директора Малого приватного підприємства «Діва» від 18.02.2013 року №6, шляхом внесення змін у наказ від 18 лютого 2013 року №6 та вказанням у наказі причини звільнення - за частиною 3 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Діва» (м. Феодосія, вул. Володарського, 37 «а», ЄДРПОУ 24038415) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, вихідну допомогу у розмірі 3 944, 82 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 3174, 15 грн, а загалом 7 118, 97 грн (сім тисяч сто вісімнадцять грн. 97 коп).

Стягнути з Малого приватного підприємства «Діва» (м. Феодосія, вул. Володарського, 37 «а», ЄДРПОУ 24038415) на користь держави судовий збір у розмірі 344,10 грн (реквізити для перерахування: отримувач коштів державний бюджет м. Феодосія, 22030001, код одержувача (код за ЄДРПОУ) 37986011, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України в АРК, м. Сімферополь, код банку одержувача (МФО) 824026, рахунок отримувача 31216206700024, Феодосійський міський суд, код ЄДРПОУ суду 02897135)

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис) І.Г.Блейз

З оригіналом згідно: суддя секретар