Рішення

від 13.05.2013 по справі 905/1747/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.2013р. Справа № 905/1747/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленс», м.Київ, ЄДРПОУ 22954177,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 38 363,10 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайленс», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 38 363,10 грн., у тому числі 37 534,50 грн. суми основного боргу, 118,58 грн. 3% річних, 117,10 грн. інфляційних витрат та 592,92 грн. неустойки (пені).

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №245 від 15.11.2012р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору купівлі-продажу №245 від 15.11.2012р., рахунку на оплату №938 від 15.11.2012р., видаткової накладної №756 від 07.12.2012р., банківських виписок за 19.11.2012р. та 19.02.2013р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 12, 44, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 526, 546, 548, 549, 550, 625, 626 Цивільного кодексу України.

02.04.2013р. Позивачем подано заяву №0325 від 25.03.2013р., у якій останній на підставі ст.89 Господарського процесуального кодексу України просить виправити описки, допущені в ухвалі суду від 12.03.2013р. про порушення справи №905/1747/13-г.

У задоволенні клопотання суд відмовляє, оскільки процесуальні дії, що вимагаються Позивачем на час звернення є недоцільними, адже вже вчинені судом (ухвала у справі від 26.03.2013р.).

Разом з цим, 02.04.2013р. Позивачем наданий лист-підтвердження №0327 від 27.03.2013р., за змістом котрого повідомлено про відсутність даних позовних вимог на розгляді іншого суду та про те, що відносно Відповідача немає процесу банкрутства чи припинення підприємницької діяльності, а також витяг з ЄДР отриманий 27.03.2013р. з веб-сайту ЄДР, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр».

18.04.2013р. представником Позивача суду представлені пояснення №0417 від 17.04.2013р., у яких зазначено, що належним доказом передачі товару Відповідачу відповідно до п.4.2 договору купівлі-продажу №245 від 15.11.2012р. є оригінал видаткової накладної №756 від 07.12.2013р., копія якої міститься у матеріалах справи, додатковим доказом є гарантійний лист №21-Д від 04.02.2013р. та лист Відповідача від 28.02.2013р. Також зазначено про направлення Відповідачу розгорнутого акту-звірки та про те, що ним додатково проінформовано Відповідача поштою та електронною поштою про розгляд справи 18.04.2013р.

До матеріалів справи долучено копії: листа №21-Д від 04.02.2013р. та листа від 28.02.2013р., повідомлення №0325 від 25.03.2013р., акта звірки взаємних розрахунків за період з 15.11.2012р. - 25.03.2013р. із підтвердженням його відправлення Відповідачу, повідомлення №0411 від 11.04.2013р. із підтвердженням його відправлення Відповідачу та електронних повідомлень, направлених на адресу останнього.

08.05.2013р. представником Позивача надані пояснення по справі №0429 від 29.04.2013р. із копією листа - досудового застереження №0131 від 31.01.2013р. із підтвердженням його відправлення Відповідачу, копією листа №21-Д від 04.02.2013р. та від 28.02.2013р., копії повідомлень.

Одночасно, 08.05.2013р. Позивачем заявлено клопотання №04291 від 29.04.2013р. про розгляд справи без участі представника останнього, на підставі вже поданих документів.

Представник Позивача в судове засідання 13.05.2013р. не з'явився.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, а також враховуючи про повідомлення Позивачем Відповідача щодо часу та дати розгляду справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. Приймаючи до уваги дане, клопотання Позивача №04291 від 29.04.2013р. підлягає задоволенню судом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

15.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сайленс» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №245 строком дії у відповідності до п.10.3 даної угоди до 31.03.2013р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Продавець) зобов'язується поставити, передати у власність Відповідача (Покупця), а останній зобов'язується прийняти та оплатити поставлене технологічне обладнання в терміни і на умовах, передбачених у даному договорі.

У п.2.1 договору сторони дійшли згоди, що Продавець продає наступне обладнання: темперуюча машина Т240 у кількості 1 шт. за ціною 78 069,00 грн., у тому числі податок на додану вартість.

Умови поставки: франко-склад продавця м.Київ, вул.Автозаводська, 18 (п.4.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, загальна його вартість складає 78 069,00 грн. на дату укладання правочину, тобто дорівнює вартості предмета поставки.

Як свідчить розділ 4 (умови та строки поставки) та розділ 5 (порядок розрахунків) договору, поставка товару пов'язана із розрахунком за нього, а саме, передачі товару передує здійснення передоплати у розмірі 50% загальної суми договору, визначеної у п.п.3.1 правочину, що складає 39 034,50 грн. протягом 3-х банківських днів після підписання даного договору (п.п.5.1.1 договору).

Згідно пояснень позивача, що не спростовані у ході розгляду справи, а також зважаючи на копію банківської виписки за 19.11.2012р., Відповідач на виконання п.п.5.1.1 договору здійснив оплату обладнання у розмірі 39 034,50 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно видаткової накладної №756 від 07.12.2012р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайленс» передало обумовлений товар Відповідачу на загальну суму 78 069,00 грн. Найменування обладнання, вказаного у договорі №245 від 15.11.2012р., його вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявною у матеріалах справи накладною. Правовою підставою здійснення цієї господарської операції з поставки товару визначений наведений договір.

Обумовлене обладнання прийнято Відповідачем, що підтверджується підписом з його боку, скріпленим печаткою.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором купівлі-продажу №245 від 15.11.2012р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умовами укладеного між сторонами договору означено, що оплата залишкової частини вартості предмету поставки за ним у розмірі 25% загальної суми договору, визначеної у його п.п.3.1, що складає 19 517,25 грн., здійснюється Покупцем до 05.01.2013р. (п.п.5.1.2 договору), інші 25% загальної суми - ще 19 517,25 грн., у відповідності до п.п.5.1.3 правочину, повинні бути сплачені Покупцем до 15.02.2013р.

Відповідачем здійснено часткове виконання цих положень договору, ним сплачено 1 500,00 грн. у рахунок оплати темперуючої машини за договором №245 від 15.11.2012р., чому підтвердженням є банківська виписка за 19.02.2013р.

Доказів, що свідчать про сплату вартості поставленого товару в повному обсязі чи у більшому розмірі в період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Матеріали справи містять гарантійний лист №21-д від 04.02.2013р. та лист від 28.02.2013р., з яких вбачається визнання Відповідачем факту невиконання повного розрахунку за укладеним правочином, невиконання прийнятих на себе зобов'язань.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем на час винесення рішення по справі не виконано у розмірі 37 534,50 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати за вимогою кредитора суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, п.6.3 договору купівлі-продажу №245 від 15.11.2012р. передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати обладнання Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми неоплаченого обладнання. Сплата зазначених штрафних санкцій не звільняє Покупця від обов'язку виконати прострочене зобов'язання.

Зважаючи на таке, Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 118,58 грн. 3% річних, 592,92 грн. неустойки (пені) та 117,10 грн. інфляційних витрат.

3% річних та пеня розраховані за період з 06.01.2013р. - 15.02.2013р. на суму 19 517,25грн. (перші 25% згідно умов спірного правочину), з 16.02.2013р.-18.02.2013р. на суму 39 034,50 грн. (сума з урахуванням других 25% від вартості товару - загальної суми договору) та з 19.02.2013р. - 04.03.2013р. на суму 37 534,50 грн. (сума за відрахуванням сплати в розмірі 1 500,00 грн.).

Інфляційні витрати нараховано за січень 2013р. на суму 19 517,25 грн. та за лютий 2013р. на суму 39 034,50 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», а також період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про наступне.

Враховуючи означені договором №245 від 15.11.2012р. умови розрахунку, сплата перших 25% - 19 517,25 грн. повинна була бути здійснена Відповідачем до 05.01.2013р., тобто останнім днем належного розрахунку є дата, що передує наведеній, якою є безпосередньо 04.01.2013р. Отже, першим днем прострочення сплати суми у розмірі 19 517,25 грн. на виконання п.п.5.1.2 договору, є 05.01.2013р., що не включено у граничний строк оплати та є наступним днем після його спливу. І, з огляду на таке, першим днем прострочення зі сплати інших 25% (п.5.1.3 договору), що також дорівнюють 19 517,25 грн., є 15.02.2013р.

Отже, Позивачем помилково визначено початок періодів за який розраховані 3% річних та пеня, у цій частині.

Разом з цим, при перерахунку прийнято за початок періодів прострочення, відносно цих сум, дати, визначені Позивачем (06.01.2013р. та 16.02.2013р.), оскільки вони у межах періоду встановленого судом.

Таким чином, 3% річних дорівнюють у загальному розмірі 118,58 грн., пеня - 592,92грн., а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні витрати за період визначений Позивачем підлягають задоволенню частково у сумі нарахованій за січень 2013р. - 39,03 грн., оскільки у лютому 2013р. інфляційне збільшення не відбулось.

Гарантійний лист №21-д від 04.02.2013р., у якому запропоновано Відповідачем графік сплати суми у розмірі 39 034,50 грн., як зміна строку розрахунку за договором №245 від 15.11.2012р. судом не розглядається, виходячи з того, що з матеріалів справи не вбачається, що наведена у ньому пропозиція Відповідача прийнята (акцептована) Позивачем.

Одночасно, разом із позовними вимогами Позивач просить забезпечити цей позов шляхом накладення арешту на майно та кошти Відповідача на суму 40 081,60 грн., посилаючись на ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що ця вимога Позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити передбачених ст.67 цього кодексу заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України лежить на Позивачеві.

Проте, вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтовано, наведених доказів суду не представлено. До того ж, заборона господарюючому суб'єкту проводити видаткові операції по банківських рахунках може призвести до зупинення його фінансово-господарської діяльності, що носитиме характер протиправного втручання суду в господарську діяльність, забороненого статтями 6, 19 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову має бути відхилено судом через його доказову та правову безпідставність.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на Відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленс», м.Київ, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 38 363,10 грн., у тому числі 37 534,50 грн. суми основного боргу, 118,58 грн. 3% річних, 117,10 грн. інфляційних витрат та 592,92 грн. неустойки (пені), задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (87515, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Маріуполь, МФО 335429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленс» (04074, м.Київ, Оболонський район, вул.Автозаводська, б.18, ЄДРПОУ 22954177, п/р №26006000018877 у ПАТ «УСБ», МФО 300023) 38 285,03 грн., у тому числі 37 534,50 грн. суми основного боргу, 118,58 грн. 3% річних, 39,03 грн. інфляційних витрат та 592,92 грн. пені.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (87515, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Маріуполь, МФО 335429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленс» (04074, м.Київ, Оболонський район, вул.Автозаводська, б.18, ЄДРПОУ 22954177, п/р №26006000018877 у ПАТ «УСБ», МФО 300023) відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1 717,00грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 13.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено 17.05.2013р.

Суддя С.М. Соболєва