Рішення

від 13.05.2013 по справі 913/1089/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 13 травня 2013 року                                                                       Справа № 913/1089/13                                                                                 Провадження №15/913/1089/13 Суддя Смола С.В., за участю секретаря судового засідання Дрожанової О.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МТК”, м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Марс”, м.Красний Луч Луганської області про стягнення 101899 грн. 66 коп. в присутності представників сторін: від позивача – не прибув;                 від відповідача – не прибув. СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “МТК” звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Марс” про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у сумі 101899 грн. 66 коп. Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.04.2013 порушено провадження  у даній справі, судовий розгляд призначено на 13.05.2013. Сторони не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних  представників у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16409217 місцезнаходженням відповідача є: Мікрорайон 3, б.16, м.Красний Луч Луганської області. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію. Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”). Згідно з ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті. Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. У судовому засіданні 13.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. Дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю „МТК” (позивач) у період з 20.10.2012 по 20.11.2012 було поставлено Товариству  з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “Марс” (відповідач) товар – молочну продукцію, на загальну суму 130399 грн. 66 коп., що підтверджено відповідними видатковими та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Відповідач отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 101899 грн. 66 коп. 18.02.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою №57 від 15.02.2013 про оплату заборгованості в розмірі 101899 грн. 66 коп. (а.с.18 т.1), докази направлення (а.с.19 т.1), яку відповідач залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір. Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачена форма окремих видів договорів купівлі-продажу. В даному випадку дії сторін, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, передача позивачем товару – молочної продукції, відповідачу за видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи,  та прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки. Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вже зазначалось, позивач звертався до відповідача з вимогою №57 від 15.02.2013, яку останній залишив без відповіді та задоволення. Крім того, між сторонами був підписаний акт звірення розрахунків станом на 31.12.2012, в якому відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 101899 грн. 66 коп. Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто – неналежне виконання. Враховуючи викладене, позивачем доведений факт поставки відповідачу молочної продукцію та її отримання останнім, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 101899 грн. 66 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу не подав. Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд В И Р І Ш И В: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „МТК”  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Марс” задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Марс”,  Мікрорайон 3, б.16, м.Красний Луч Луганської області, код 30092111, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МТК”, вул.Возрожденія, б.2а, м.Луганськ, код 31595065 заборгованість у сумі 101899 грн. 66 коп., судовий збір  у сумі 2038 грн. 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили. Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено  18.05.2013. Суддя                                                                                          С.В. Смола вих.№ 3 18.05.2013 Надр. 4 прим. 1-до справи                                                                                                               2- позивачу: вул.Возрожденія, 2а, м.Луганськ, 91042 (рекомендованою) 3-   відповідачу: Мікрорайон 3, б.16, м.Красний Луч Луганської області, 94500 (рекомендованою) 4- відповідачу: вул.Лутугинська, 127-Г, м.Луганськ, 91020 (рекомендованою)