cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" травня 2013 р. Справа № 911/1315/13
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергія", м. Обухів
до Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальність фірми "ЛЕЗІС", м. Обухів
про стягнення 22 748,68 грн.
за участю представників сторін:
позивач - Кізлівська І.В. - предст., дов. № 4-д від 02.01.2013р.;
відповідач - не з'явився.
Обставини справи:
Публічним акціонерним товариством "Енергія" (позивач) заявлено позов до Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальність фірми "ЛЕЗІС" (відповідач) про стягнення 22 748,68 грн., які складають 22 161,47 грн. боргу за договорами № 117-Т від 01.01.2008р. та № 117-Т від 02.01.2013р. за період з листопад 2012р.-березень 2013р., 587,21 грн. пені та судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договорами «Про постачання теплової енергії у гарячій воді» в частині оплати вартості наданих послуг.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2013р. порушено провадження справі, розгляд справи призначено на 13.05.2013р.
08.05.2013р. позивачем подано до суду клопотання про залучення документів до матеріалів справи, які витребувані ухвалою суду, зокрема, копію довідки з ЄДРПОУ стосовно відповідача, статутні документи позивача.
До того ж, ПАТ «Енергія» було подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована тим, що заборгованість зросла внаслідок наданих відповідачеві послуг в квітні 2013р. в сумі 1 327,61 грн., а тому просить суд стягнути з відповідача 23 489,08 грн. основного бору та 587,21 грн. пені.
Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову - 24 076,29 грн., виходячи з якої й вирішується спір.
У судовому засіданні 13.05.2013р. позивач в усних поясненнях позов підтримав та просив його задовольнити.
Також до позову, позивачем додано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п. 1.1 Інформаційного листа ВГСУ "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.06р. №01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття таких запобіжних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Однак, позивачем не подано суду належних доказів в обґрунтування вказаного клопотання з посиланням на підстави, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів. Крім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засіданні був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням «Укрпошти» про вручення ухвали від 12.04.13р. відповідачу за № 0103239000154 від 18.04.2013р., письмового відзиву на позов та інших витребуваних судом документів, не подав. Проте, на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття на засідання суду з причин захворювання. Зазначене клопотання підписане директором відповідача - Копиловим В.М.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.
Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.
Відповідачем не подано доказів, що директор, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута, а також доказів перебування на лікарняному (лікарняний лист тощо).
До того ж, нез'явлення директора відповідача в судове засідання не перешкоджало останньому надати разом з поданим клопотанням відзив на позов та інші витребувані судом документи.
Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).
Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
13.05.2013р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
01.01.2008р. між Публічним акціонерним товариством „Енергія" (енергопостачальна організація) та Обухівською філією ТОВ „ЛЕЗІС" (споживач) було укладено Договір „Про постачаннятеплової енергії у гарячій воді" № 117-Т (Договір№1), відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію у гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором
Згідно п. 1.2 договору№1, об'єктом наданих послуг є приміщення - аптеки «ОФФ Лезіс», які опалюються згідно даного договору та належать Обухівській філії ТОВ фірми «Лезіс» та знаходяться за адресою вул. Київська, 166, Київська, 164, вул. Каштанова КП «Ранковий ринок».
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2008р. (п.10.1).
Додатковою угодою № 1 строк дії договору було продовжено до 31.12.2009р.,додатковою угодою № 2 - до 31.12.2010р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про розірвання цього договору або його перегляд.
02.01.2013р. між сторонами у справі було укладено договір «Про постачання теплової енергії у гарячій воді" № 117-Т (Договір№2) на тих же умовах та підставах, що і попередній договір.
Згідно з п.3.2.1. Договорів, відповідач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії, які передбачені Договорами.
Згідно п. 6.1 договорів, розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів, шляхом передоплати в розмірі 50% вартості заявленої теплової енергії, що сплачується за 3 дні до початку місяця споживання.
Пунктом 6.2 договорів, кінцевий розрахунок проводиться до кінця місяця споживання.
На виконання умов Договору № 117-Т від 01.01.2008р. позивач надавав послуги по теплопостачанню, однак, за словами позивача, відповідач надані послуги за період з листопада 2012 року по грудень 2012 року не оплатив.
До того ж, відповідач не оплатив надані послуги по теплопостачанню, які надавав позивач, в період з січня 2013 року по квітень 2013 року на виконання умов Договору № 117-Т від 02.01.2013р. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів виконаних (наданих робіт), підписаних та скріплених печатками підприємств, в листопаді 2012р. відповідачем отримано послуги на суму 3 966 грн. 83 коп.; в грудні 2012р. на суму 5 750 грн. 30 коп.; в січні 2013р. на суму 4 558 грн. 66 коп.; в лютому 2013р. на суму 5 238 грн. 46 коп.; в березні 2013р. на суму 2 647 грн. 22 коп.
Згідно акту виконання (наданих послуг) з постачання теплової енергії за квітень 2013р. сума боргу склала 1327,61 грн. Зазначений акт супровідним листом від 03.05.2013р. направлений на адресу відповідача разом з рахунком про оплату та податковою накладною.
Пунктом 6.6 договору визначено, що відмова відповідача від підписання акта на відпуск теплової енергії не звільняє йог овід сплати споживання теплової енергії в установленому порядку.
Зважаючи на те, що послуги позивачем надавались, з боку відповідача вони були отримання, суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог в розмірі 23489,08 грн.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Спеціальною нормою, що регулює відносини у сфері теплопостачання також визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання").
Так, відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії (теплової енергії) без оформлення договору не допускається.
Пункт 4 Про затвердження Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (далі - Правила) встановлює, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно зі ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно ч. 6 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, розрахунки за договорами з енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.
Зважаючи на те, що послуги позивачем надавались, які в свою чергу, були прийняті відповідачем, судом встановлено, що позивачем дотримано вимог процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час, як відповідачем не спростовано факт існування заборгованості перед позивачем у сумі 23489,08 грн., яка підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача також пеню, яка за його розрахунком, який міститься в матеріалах справи, становить 587,21 грн.
Згідно п. 7.2.4. Договорів, у разі несвоєчасної оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України належної до сплати суми за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається з детального розрахунку суми пені, наявного в матеріалах справи, позивачем здійснено розрахунок від кожного акту окремо.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Судом здійснено перерахунок пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 ГК України та встановлено, що поданий позивачем розрахунок відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 587,21 грн.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергія" до Обухівської філії Товариства з обмеженою відповідальність фірми "ЛЕЗІС" про стягнення 24076,29 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність фірми "ЛЕЗІС" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 13-а, код ЄДРПОУ 25691175) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергія" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 1, а/с 81, код ЄДРПОУ 13699556) - 23 489 (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 08 коп. основного боргу, 587 (п'ятсот вісімдесят сім) грн. 21 коп. пені та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Дата складання повного тексту рішення: 16.05.2013р.
Суддя О.В. Щоткін
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 13.05.2013 |
Оприлюднено | 18.05.2013 |
Номер документу | 31237578 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Щоткін О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні